Постанова № 70506740, 27.11.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року Житомир справа № 806/3094/17

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панкеєвої В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл згідно з клопотанням від 21.03.2017 ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 59.0 га за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 806/1251/17 надійшов лист відповідача від 22.08.2017 № Г-4430/0-10006/6-17 яким не надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою. Вважає, що відповідачем не розглянуто клопотання від 21.03.2017 у відповідності до вимог Земельного кодексу України та рішення суду від 15.06.2017, чим порушено право позивача.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити в письмовому провадженні, на основі наявних у суду матеріалів..

Представник відповідача через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у порядку письмового провадження. Крім того надав письмові заперечення, в яких вказав, що заперечує проти вимог викладених у позовній заяві, оскільки земельні ділянки для сінокосіння, випасання худоби і городництва передаються в оренду лише за результатами земельних торгів. На підставі викладеного вважає, що рішення відповідача щодо ненадання дозволу на виготовлення проекту землеустрою винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся з клопотанням від ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просить надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 59.0 га за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області). До клопотання долучено копію доручення, графічні матеріали, копії паспорта і коду (а.с. 6).

За результатами розгляду, відповідач, листом від 14.04.2017 № Г-4430/0-4193/6-17 повідомив позивачу, що вказана у клопотанні земельна ділянка зарезервована учасникам АТО. Відтак, зважаючи на вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не в змозі позитивно задовольнити клопотання ОСОБА_1.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року частково задоволено позов, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 березня 2017 року та надати відповідь у відповідності до вимог ст. 123 Земельного кодексу України (а.с.7-10).

На виконання постанови суду від 15.06.2017 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуло клопотання ОСОБА_1 від 21.03.2017. Листом від 22.08.2017 № Г-4430/0-10006/6-17 відмовлено ОСОБА_1 у наданні вказаної земельної ділянки в оренду з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 про «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».

Відмова вмотивована тим, що позивачу необхідно звернутись з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах (а.с.11).

Не погоджуючись із діями відповідача та вважаючи, що ОСОБА_1 має право на отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з ч.1 ст.34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

На підставі ч.3 ст.134 Земельного кодексу України, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно зі ч.3 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Приписами ч.1 ст.123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

На підставі ч.2 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Аналіз правових норм свідчить на користь висновку, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено з матеріалів справи, 21 березня 2017 року до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було подано клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 59,0 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області). До клопотання було долучено графічні матеріали та інші документи.

З цих підстав, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимог ч.2 ст. 123 Земельного кодексу України.

Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області листом від 14 квітня 2017 року № Г-4430/0-4193/6-17 відмовило позивачу в задоволенні вищезгаданого клопотання.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року прийнято рішення, яким зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання позивача та надати відповідь у порядку ст.123 Земельного кодексу України.

Виконуючи рішення суду Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуло клопотання позивача і надало відповідь листом від 22 серпня 2017 року № Г-4430/0-10006/6-17. По змісту листа позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що у відповідності до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними земельні ділянки сільськогосподарського призначення передаються в оренду лише за результатами земельних торгів.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Здійснивши системний аналіз позовних вимог, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову КМУ № 413 від 07.06.2017, діяв всупереч наданим повноваженням.

Постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається у листі-відмові Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період - прим.суду) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Отже, відповідач, повторно відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову КМУ № 413 від 07.06.2017, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Крім того суд зазначає, що повторна відмова відповідача надана позивачу після винесення рішення суду, яким зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 9 березня 2017 року та надати відповідь у порядку та відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України, вмотивована іншими причинами, що суперечить нормам чинного земельного законодавства України.

З метою захисту та недопущення порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним ненадання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Суд звертає увагу, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною, та з урахуванням того, що ця відмова є повторною, не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отже, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення на підставі поданого ним клопотання, оскільки будь-яких перешкод для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

На підставі зазначеного, суд вважає, що покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про судовий збір" кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до посвідчення серії Б № 007088, виданого Житомирською облдержадміністрацією.

Приписами ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи задоволення позовної вимоги немайнового характеру, суд приходить до висновку про стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у сумі 640,00 грн.

Керуючись статтями 11, 41, 71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 для сінокосіння орієнтовною площею 59,0 га з земель запасу, розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання від 21.03.2017, оформлену листом № Г-4430/0-10006/6-17 від 22.08.2017.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 24.0 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання від 21.03.2017, оформлену листом № Г-4430/0-10006/6-17 від 22.08.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Житомирі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38035726; банк отримувача - ГУДКСУ у Житомирській області; код банку отримувача (МФО) - 811039; рахунок отримувача - 31213206784002; код класифікації доходів бюджету - 22030101. судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва

Повний текст постанови виготовлено: 27 листопада 2017 р.