Постанова № 7050664, 17.11.2009, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

                                                                                                                                  Справа 2-а-1378/09р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 листопада   2009 року                          Володарський районний суд Донецької області у складі

судді:                                                               Подліпенця Є.О.,

при секретарі:                                             Болбат Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Володарське справу адміністративного судочинства за позовом: ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області про стягнення недоотриманної щорічної  допомоги на оздоровлення  за  2003,2004,2005,2007,2008 роки ,-

в с т а н о в и в:

01.09.2009 року позивач звернувся до суду з заначеним позовом в якому  просить визнати дії відповідача незаконними і зобов”язати відповідача виплатити на його користь згідно ст.48 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильскої катастрофи”(далі Закон №796-ХІІ) недоплачену  в повному обсязі  щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2003-2005,2007-2008 роки в розмірі 4617грн.90 копійок.

    Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач заначає, що є участником ліквідації аварії на ЧАЕС до 21.01.2009 року- 3 категорії, а з 21.01.09- 1 категорії, інвалід 3 групи, і перебував на обліку  в Володарськом УПСЗН. Відповідно до ст.48 Закону (№796-ХІІ) йому були передбачені щорічні виплати на оздоровлення  як участнику ліквідації аварії 3 категорії у розмірі 3 мінімальних заробітних плат, які визначаються на момент виплати. З 2003 року  йому виплачувалась допомога в розмірах суттєво менших ніж передбачено Законом (№796-ХІІ): в 2003-2005р.р.- по15.70грн,2007-2008р.р.- по 75 грн, при тому що мінімальна заробітна плата на той період складала в 2003р-185грн,2004-2005р.р.-460грн,2008- 515грн. При звернені за перерахунком  до відповідача, йому було відмовленно в перерахункі виплат і доплаті, а тому недоплата складає 4617.90грн, які він і просить стягнути з відповідача, поновивши йому строк для звернення до суду, як пропущений з поважних причин, тому що про порушення мого права йому стало відомо лише в квітні 2009 року із листа  УТСЗН від 17.04.2009 року, яким відповідач відмовив йому в перерахунку виплат.

            Представник відповідача в судовомоу засіданні  проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що з2003 по2007 роки включно нарахування  і виплата  щорічної компенсації на оздоровлення не проводились взагалі, тому що позивач з заявою про виплату не звертався  За  2008р. допомога була виплачена  в повному обсязі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі  75 грн. за рік і заборгованості перед позивачом не має. Виплатити згідно із ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не можуть, тому що немає коштів. Вважає що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду і просить застосувати наслідки ст.100 КАС України.

    Вислухавши предтавника відповідача, дослідив наявні в справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню  із слідуючих підстав в розмірі недоплаченої допоги за кожний рік ,починаючи з 2003-2005,2007-2008 роки в межах заявлених вимог із слідуючих підстав:

    Сторонами не оспорюється і це підтверджується пред”явленими документами, що позивач в оспорюваний період був учасником 3 категорії ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і перебуває на обліку в УПСЗН Володарської райдержадміністрації з 01 січня 2003 року.

Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ щорічна допомога на оздоровлення  участникам ліквідації авраії на ЧАЕС 3 категорії становить 3 мінімальних заробітних плат . При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ).

    Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  встановлено конкретні розміри допомоги у визначеній сумі.

    Згідно  повідомлення  УПСЗН  Володарської райдержадміністрації встановлено, що  компенсація на оздоровлення за 2008 рік  була нарахована позивачу  відповідно до Постанови КМ України №562” Про щорічну допомогу на оздолровлення” від 12 липня 2005 року  і виплачена за 2008 рік  14.04.2009 року  в сумі 75грн.

            Позивачв позовній заяві  стверджує що він частково отримував допомогу на оздоровлення  в 2003-2005 роках по 15.70грн  кожен рік і  75грн. в 2008 році, але ж згідно довідки  УТСЗН компенсація за період 2003-2007  роки не виплачувалась взагалі ,тому що позивіач не звертався за виплатой., а тому суд вважає встановленим. Що  компенсація щорічна на оздоровлоення позивачу за 2003-2007 роки не виплачувалась.

    Враховуючи, розміри мінімальної заробітної плати встановлені законодавчо на 2003 рік- 185грн, 2004р-205грн,2005 рік- 262грн, 2007 рік-440грн,2008рік-515грн,які діяли на момент виплати, відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  підлягала б виплаті допомога на оздоровлення  з урахуванням сплаченої суми : в 2003році –555грн((185*3), в 2004 році- 615грн(205*3), в 2005 році-870грн (290*3), в 2007 році-1320грн(440*3)-100),в 2008 році-1470грн(515*3)-75), а всього 4755грн .

    Таким чином судом встановлено, що недоплата згідно Закону України (№796-ХІІ) за 2003-2005 роки,2007-2008 роки становить 4775грн.

Доводи відповідача про те, що на підставі ст.62  Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ,встановлено що порядок застосування закону  визначається Кабінетом Міністрів України, а  підлягає застосуванню відповідна  Постанова КМ України від 12.07.2005 р. №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, не можуть бути прийняті судом, тому що в цій Постанові встановлено конкретні розміри допомоги у визначеній сумі  , що суперечить вимогам Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ, яким встановлено розмір такої допомоги кратною відносно до розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, який неодноразово змінювався Верховною Радою.

На момент проведення виплати (2003-2005,2007-2008роки) Законами України не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів заробітної плати, зокрема і для реалізації положень ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ.

    А тому, суд, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами , дійшов висновку, що щорічна допомога на оздоровлення повинна бути виплачена в розмірах, передбачених ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ, і з відповідача на користь позивача необхідно відшкодувати розмір недоплаченої допомоги.

           Суд також не може прийняти  доводи відповідача  про те, що  виплата допомоги в розмірі 90 грн пов”язана з  існуючими фінансовими можливостями держави, яка гарантує виплату  зазанченої допомоги лише в розмірі, встановленному Постановою КМ України№562 від 12.07.2005 року “ Про компенсацію виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому що позивач втратив здоров”я внаслідок подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, діючи в інтересах України, виконуючи обов”язок держави, згідно ст.16 Конституції України. А тому, держава повинна відповісти перед людиною за свою діяльність. А аргумент про відсутність коштів не може бути прийнятий судом, тому що, згідно з практикою Європейського Суду з  прав людини, рішення у справі Бурдов проти Росії №59498/00 пар.35, яка може бути застосована судом як джерело права, згідно Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини (23.02.2006 року №3474-ІV ст.17-18) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

    Також суд вважає необгрунтованими доводи відповідача про невиплату компенсації за 2003-2007 рік  тому. Що він не звертався з відповідною заявою для проведення цих виплат тому що судом встановлено що позивач з 1.01.2003 року  перебував на обліку у відповідача, мав посвідчення участника ліквідації аварії на ЧАЕС 3 категорії     і держава , згідно Закону України (№796-ХІІ,) гарантує постраждалим  виплату всіх зазначених в Законі доплат і компенсацій , пов2язаних з втратою здоров”я.Перебування на обліку і наявність посвідчення відповідного зразка  суд вважає достатніми підставами для проведення зазначеної виплати.

             Не можуть бути прийняті до уваги  доводи відповідача щодо відмови в позові із застосуванням ст100КАС України, тому що на данні правовідносини  строки давності не поширюються і  просвоє порушене право ( про відмову в  проведені перерахунку виплат) позивач узнав лише з листа  відповідача, який датований  квітнем 2009 року.

    Таким чином, суд вважає, що дії відповідача по виплаті щомісячної допомоги на оздоровлення у розмірах, які не відповідають встановленим ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ є такими, що порушують конституційні права позивача на здоров”я і належний соціальний захист, а, згідно ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров”я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

             Задовольняючи позов, суд, з метою повного захисту прав позивача, про які він просить , вважає за необхідне на підставі ст.11 КАС України, вийти за межи позовних вимог ( 4617,90грн) і стягнути на користь позивача  з відповідача недоплачену допомогу на оздоровлення за оспорюваний період в розмірі невиплаченної компенсації на оздоровлення, якка б полягала б виплаті позивачу, і яка становить  4755грн.

    Керуючись ст.ст.11,159-163 КАС України, Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року№796-ХІІ, Законом України від 05.10.2006 року №231-V „Про внесення змін до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ”, Законом України „ України від 28.12.2007 року № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік”  Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 року №3474-ІV, Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії №59498/00 пар.35, Конституцією України,-

п о с т а н о в и в :

    Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області про стягнення недоотриманної щорічної  допомоги на оздоровлення  за  2003,2004,2005,2007,2008 роки – задовольнити.

Зобов”язати   Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області (р/р 35212046001002, МФО 834016 УДК в Донецькій облаті, ОКПО 03197247) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення  за 2003,2004,2005,2007,2008 роки , згідно ст.48  Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ, в сумі 4755(чотири  тисячи сімсот п”ятьдесят п”ять) гривень.

            Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 17.11.2009 року.

            Повний текст постанови буде виготовлений 24.11.2009 року.

            На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження до Адміністративного Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі – з 24.11.2009 року.

            Апеляція на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Володарський районний суд до Адміністративного Апеляційного суду Донецької області.

            Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя                                             Є.О. Подліпенець