Рішення № 70501405, 17.11.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/1494/16-ц

провадження № 2/361/95/17

17.11.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2017 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору і договору іпотеки та скасування заборони відчуження нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог (т. 1 а. с. 35-46), просила визнати порушеними її права як споживача фінансових послуг; визнати недійсними кредитний договір № 11343449000 та договір іпотеки, укладені 07 травня 2008 року між нею та Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (далі – АКІБ “УкрСиббанк” або Банк) з моменту їх укладення; скасувати заборону відчуження нерухомого майна – нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: місто Бровари Київської області, вулиця Київська, 294, накладену приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, зареєстровану в реєстрі за № 2600.

В обґрунтування позову зазначала, що 07 травня 2008 року між нею та АКІБ “УкрСиббанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк” (далі – ПАТ “УкрСиббанк”) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11343449000, за умовами якого їй було надано кредитні кошти в розмірі 100000 доларів США, із терміном погашення заборгованості не пізніше 07 травня 2018 року. Того ж дня, для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між нею і Банком був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого в іпотеку Банку нею передано нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: місто Бровари Київської області, вулиця Київська, 294.

Вважає, що при укладенні кредитного договору Банком порушено її права як споживача кредитної послуги, зміст цього правочину суперечить вимогам Закону України “Про захист прав споживачів”, Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, Закону України “Про іпотечне кредитування операцій з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами” та Закону України “Про Національний банк України”.

Крім того, зазначала, що Банк перед укладенням кредитного договору не повідомив її про ризики девальвації гривні, чим обмежив її право як споживача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Фактично всі валютні ризики за договором перекладені на споживача, що призвело до порушення принципу добросовісності та істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін.

Позивач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному вище, просили суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача ОСОБА_8 у суді проти задоволення позову заперечував та пояснив, що кредитний договір відповідає вимогам законодавства, про всі умови кредитування Банк належним чином повідомив позивача. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Положеннями ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема: поняття договору і свободи договору та закріплено загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642, 643 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” роз’яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Загальні вимоги щодо правочинів встановлені ст. 203 ЦК України, у ч. 1 якої, зокрема, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 травня 2008 року між ОСОБА_5 (далі – Позичальник) та АКІБ “УкрСиббанк”, правонаступником якого є ПАТ “УкрСиббанк”, був укладений кредитний договір № 11343449000, за умовами якого Банк надав Позичальникові кредит у розмірі 100000 доларів США, на строк по 07 травня 2018 року, а Позичальник зобов’язувалася прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредитні кошти, сплатити плату за користування кредитом у розмірі 14 % річних.

У забезпечення виконання боргових зобов’язань за вказаним кредитним договором між позивачем та Банком був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 2599, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передала Банку в іпотеку нерухоме майно – нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: місто Бровари Київської області, вулиця Київська, 294.

У абз. 4 п. 7.5 кредитного договору зазначено, що підписанням цього договору Позичальник підтверджує те, що на дату укладання договору є клієнтом Банку, ознайомлена з Тарифами по розрахунково-касовому обслуговуванню та Тарифами Банку, що викладені у Додатку № 3 до Договору.

Згідно із п. 7.13 кредитного договору сторони домовились вважати, що уклавши цей Договір, Позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього Договору, підтверджує свої права та обов’язки за цим Договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього Договору, та що всі умови даного Договору їй цілком зрозумілі та Позичальник вважає їх справедливими по відношенню до неї, а також, що перед укладанням цього Договору отримала від Банку Інформаційний лист згідно з вимогами законодавства України, зокрема, Закону України “Про захист прав споживачів”.

Крім того, кредитний договір містить наступні умови: мету надання кредиту; форми його забезпечення; розмір процентів за користування кредитом; суму кредиту, строк, на який надається кредит; детальний розпис загальної вартості платежів за договором, що включає в себе суми платежів із повернення кредиту, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, включаючи кількість платежів, їх частоту і обсяги та розрахунок сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки; можливість дострокового повернення кредиту та його умови.

Із загальних умов укладеного між сторонами кредитного договору № 11343449000 від 07 травня 2008 року вбачається, що сторонами досягнуто домовленості щодо істотних умов кредитного договору, зокрема, суми кредиту, дати видачі кредиту, річної відсоткової ставки, сплати усіх платежів за кредитним договором, умов повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядку їх сплати, порядку зміни та припинення дії договору, відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору, умов забезпечення кредиту.

Крім того, згідно із п. 7.13 кредитного договору Позичальник, підписавши цей договір, визнала, що всі умови даного договору їй зрозумілі та вона вважає їх справедливими по відношенню до неї, перед підписанням договору нею отримано Інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, положень ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Також встановлено та не заперечувалося позивачем, що відповідачем належним чином виконано умови вказаного договору, підписуючи договір, позивач погодилася з викладеними у ньому умовами та почала виконувати покладені на неї договірні зобов’язання, сплачуючи кредит і відсотки за користування наданими їй коштами протягом 2008 – 2014 років, що свідчить про свідоме визнання позивачем умов оспорюваного нею договору.

В укладеному між сторонами в письмовій формі договорі, який складається із кредитного договору, графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту, тарифів банку, чітко визначені всі умови кредитування, зокрема, розмір плати за користування кредитними коштами, реальна процентна ставка, абсолютне подорожчання кредиту, права та обов’язки Банку та Позичальника.

Підпис Позичальника у цьому договорі є письмовим підтвердженням отримання нею свого примірнику даного договору та ознайомлення в письмовій формі з інформацією про сукупну вартість кредиту з урахування реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншої інформації, надання якої є необхідним при укладенні кредитного договору.

Вказане підтверджується підписами позивача у кредитному договорі та договорі іпотеки. Такі підписи містяться на кожній сторінці договору та у всіх Додатках до договору. Належність підпису Позичальником не заперечувалась.

Заперечуючи проти отримання всієї інформації щодо умов кредитування та укладення кредитного договору, позивач ОСОБА_5 посилалася на те, що їй не було вручено Додаток 2 – Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту (далі – Графік).

Однак, як вбачається із зазначеного Додатку 2 вказаний Графік є невід’ємною частиною кредитного договору та містить підпис Позичальника про ознайомлення з ним.

Посилання ОСОБА_5 на те, що цей Графік Банком їй не надавався, про що свідчить відсутність її підпису про отримання цього Графіку в кінці Додатку 2, не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки у п. 3.4.5 кредитного договору вказано про цей Додаток 2 (Графік) та зазначено, що за погодженням між сторонами графік погашення кредиту може бути змінений шляхом підписанні сторонами відповідної додаткової угоди.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що посилання позивача на те, що умови договору суперечать вимогам Закону “Про захист прав споживачів”, є безпідставними та на умовах укладеного сторонами кредитного договору не ґрунтуються.

Доводи позивача про те, що при укладенні оспрюваного кредитного договору порушені права позивача як споживача, а також те, що умови укладеного між сторонами правочину є несправедливими та правочин вчинений з використанням нечесної підприємницької практики, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

Зібраними у справі доказами, зокрема підписанням позивачем договору, підтверджено те, що ОСОБА_5 у повному обсязі до підписання кредитного договору була ознайомлена з умовами кредитування АКІБ “УкрСиббанк” та погодилася з ними.

Що стосується посилань позивача на ст. ст. 1, 2 Закону України “Про іпотечне кредитування, операції із консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, то суд їх до уваги також не приймає, оскільки зазначений закон підлягає застосування до відносин щодо забезпечення іпотекою зобов’язання забудовника перед управителем фонду фінансування будівництва, також зобов’язання щодо повернення кредиту, що надається для участі у фондах фінансування будівництва або на придбання житла, що будується за рахунок коштів фонду операцій з нерухомістю, та не може застосовуватися до даних спірних правовідносин.

Доводи позивача про те, що Банк не надав їй у письмовій формі інформацію про наявні форми кредитування з описом відмінностей між ними, про переваги та недоліки пропонованих схем кредитування теж не знайшли свого підтвердження в суді, оскільки вся інформація щодо істотних умов кредиту міститься в тексті підписаного сторонами договору, дана інформація є чіткою та зрозумілою. Крім того, сукупна вартість кредиту та реальна процентна ставка із зазначенням сум щомісячних платежів з повернення кредиту, процентів, комісійних винагород визначені Графіком погашення кредиту – Додаток 1 і Тарифами банку – Додаток 3 до кредитного договору, що є його невід’ємними частинами, а будь-яку іншу інформацію щодо форм кредитування та відмінностей між ними позивач мав можливість отримати до підписання договору або відмовитися від його підписання у разі ненадання йому такої інформації.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів” продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 цього Закону, суд дійшов висновку, що для визначення умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно трьох таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають істотної шкоди споживачеві.

Наявності одночасно усіх вказаних вище ознак щодо укладеного сторонами 07 травня 2008 року кредитного договору судом не встановлено.

Щодо посилань позивача на зміну економічної ситуації в державі та коливання курсу валют (девальвації гривні), як на підставу визнання кредитного договору недійсним, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 36 Закону України “Про Національний банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” валютні курси встановлюються Національним банком за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затверджене Постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 496, визначає, що офіційний курс гривні до іноземних валют, у тому числі до долара США, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про користування іноземних валют за станом на останню дату.

Враховуючи те, що законодавством України не закріплена стабільність курсу гривні до іноземних валют, при укладанні договорів про кредитування в доларах США та взяття на себе зобов’язання повернути кредитні кошти саме в цій валюті, позивач була обізнана про те, що курс національної валюти України (гривні) до долара США не є незмінним та зміна цього курсу може відбутися, а тому повинна була передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 16 постанови від 30 березня 2012 року № 5 “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз’яснив, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Виходячи з наведеного, зміна економічної ситуації та зростання/коливання курсу валют не може бути достатньою підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Позивач ОСОБА_5, підписуючи оспорюваний кредитний договір та не обравши умови кредитування в національній валюті України (гривні), підтвердила, що усвідомлює можливість зростання/коливання курсових різниць валюти кредиту при отриманні коштів в іноземній валюті.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення Банком норм чинного законодавства України, що могло б бути підставою для визнання кредитного договору недійсним, та як наслідок визнання недійсним договору іпотеки та скасування заборони відчуження належного позивачу нерухомого майна – нежитлового приміщення, розташованого за адресою місто Бровари Київської області, вулиця Київська, 294, накладеної приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованої в реєстрі за № 2600, тому позов задоволенню не підлягає. Інші доводи позивача висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212 – 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору і договору іпотеки та скасування заборони відчуження нерухомого майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.