Рішення № 70499929, 20.11.2017, Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 732/732/17

провадження № 2/732/325/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2017 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі : головуючого судді Березовського О.Д., секретаря Швачко О.В., за участі представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Начальник Департаменту Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ‹‹ПРИВАТБАНК›› ОСОБА_3, який представляє інтереси позивача на підставі відповідної довіреності від 17.01.2017 року № 3262-К-Н-О, діючи в інтересах позивача звернувся до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 29169,47 грн. за кредитним договором № б/н від 12.07.2010 року, яка складається з наступного : 8861,37 грн. – тіло кредиту; 12054,33 грн. – нараховані відсотки за користування кредитом; 6388,56 грн. – нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500,00 грн. – штраф ( фіксована частина ); 1365,21 грн. – штраф ( процентна складова ), а також судові витрати у розмірі 1600 грн..

З позовної заяви виходить, що ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала заяву № б/н від 12.07.2010 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговувався відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами та умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В порушення вимог ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов’язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за кредитом. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_2 зобов’язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 16.03.2017 року має заборгованість – 29169 грн. 47 коп.. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов’язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

На підставі викладеного, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість по кредитному договору № б/н від 12.07.2010 року в розмірі 29169,47 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді від 01 червня 2017 року відкрито провадження у зазначеній справі.

У судове засідання представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлявся належним чином. У долученому до позовної заяви письмовому клопотанні від 18.05.2017 року представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_3 просить розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтримує у повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсутні ( а.с. 5, 169 ).

За клопотанням відповідача ОСОБА_2, яка наполягала на зобов’язанні явкою в судове засідання представника позивача для обґрунтування заявлених вимог та дачі відповідей на поставлені нею запитання, суд у відповідності до положень ст. 169 ЦПК України визнавав обов’язковою явку в судове засідання представника позивача. Натомість в судове засідання 20.11.2017 року при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не з’явився.

Разом з тим, від представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_3 до суду надійшли додаткові письмові пояснення до позовної заяви як відповідь на письмові заперечення ОСОБА_2 на позовну заяву. Не погоджуючись з обставинами викладеними в запереченнях та користуючись правами, передбаченими ст. 27 ЦПК України, представник позивача в додаткових поясненнях зазначив, що ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала заяву № б/н від 12.07.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписавши 12.07.2010 року анкету – заяву, ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок та кредитну картку «Універсальна». На виконання умов кредитного договору відповідачу була видана кредитна картка № 5457082301212697. Також був відкритий картрахунок для здійснення операцій за кредитним договором з кредитним лімітом 0,00 грн.. В подальшому 03.08.2012 року на картрахунок було встановлено кредитний ліміт в розмірі 3000 грн., який 25.07.2013 року було збільшено до 15000 грн.. Підтвердженням відкриття картрахунку та видачі платіжної картки є фото клієнта з карткою, виписка по картрахунку, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки ОСОБА_2 – баланс станом на дату укладання кредитного договору ( надана сума кредиту ), всі операції за кредитною карткою. Щодо застосування строків позовної давності, то в даному випадку строк дії перевипущеної ОСОБА_2 картки до останнього дня 09.2018 року, а тому строк повернення кредиту в повному обсязі спливає 30.11.2014 року. Позивач же звернувся до суду з позовом 20.05.2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. З огляду на викладене, представник позивача ОСОБА_3 просить вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі ( а.с. 55-63 ).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце судового засідання остання була повідомлена належним чином. В наданих до суду письмових запереченнях на позов ОСОБА_2 просила суд застосувати позовну давність відносно вимог банку та залишити без задоволення позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до неї про стягнення заборгованості. Вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими. При цьому звертає увагу суду на те, що позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач заборгував ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошові кошти, зазначені в позовній заяві. Надані суду розрахунок заборгованості за кредитним договором, копія анкети – заяви позичальника, копія витягу з «Тарифів банку», копія витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», копія паспорту відповідача не можуть підтверджувати факт існування боргу. Розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом та вона не погоджується з сумами зазначеними в розрахунку і вважає їх надуманими. Копія анкети – заяви позичальника не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір ( офертою ) і для укладення договору обов’язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції ( акцепт ), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами. Додатково зазначає, що в вказаній анкеті відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов’язання. Копія витягу з «Тарифів банку», копія витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на відповідача, а також вони не підписані відповідачем, що свідчить про те, що вони на відповідача не розповсюджуються. Копія паспорта відповідача не може підтверджувати факт існування боргу та факт підписання договору між сторонами. Виходячи з вказаних пояснень, ОСОБА_2 робить висновок, що всі доводи позивача, які містяться у його позовній заяві, є надуманими, а сама позовна заява є необґрунтованою ( а.с. 43-44 ).

Представник відповідача ОСОБА_1, який представляє інтереси ОСОБА_2 на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 01.11.2017 року № 1-685/17 та довіреності від 07.11.2017 року, у судовому засіданні пред’явлений до ОСОБА_2 позов не визнав у повному обсязі та заперечував з приводу його задоволення. Звертає увагу на те, що доводи ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо укладення кредитного договору зводяться до того, що відповідач підписала анкету – заяву від 12.07.2010 року. Однак зазначає, що підписавши відповідну анкету-заяву ОСОБА_2 отримала дебетову особисту картку, а не кредитну картку. Стверджуючи про те, що ОСОБА_2 12.07.2010 року отримала кредитну картку, позивач натомість не надає суду доказів цього. При цьому ОСОБА_4 12.07.2010 року не отримувала жодної кредитної картки. З огляду на викладене, вважає вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 необґрунтованими та просить відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов‘язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі ), у строк та в порядку , що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок у строк, протягом якого підлягає виконанню зобов’язання.

Згідно положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням ), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Вказуючи на укладення між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 кредитного договору, позивач посилається на факт підписання відповідачем заяви № б/н від 12.07.2010 року згідно якої вона отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому стверджується, що 12.07.2010 року ОСОБА_2 підписала анкету – заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг і на підставі цієї заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та кредитну картку «Універсальна».

З дослідженої в судовому засіданні анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку встановлено, що відповідна анкета-заява була заповнена щодо ОСОБА_2, підписана останньою та працівником банку 12.07.2010 року та в даній анкеті – заяві відповідач, ознайомившись із умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами ПРИВАТБАНКУ, просила надати їй послугу та видати дебетову особисту картку, про що мається відповідна відмітка в анкеті-заяві. При цьому дана відмітка стосується саме видачі відповідачу дебетової особистої картки, а не платіжної картки кредитка «Універсальна», про що стверджує позивач. Підписуючи вказану анкету – заяву ОСОБА_2 ознайомилась і погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку та погодилась з тим, що ця заява разом з пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг за яким вона отримала дебетову особисту картку, а не платіжну картку кредитка «Унівесальна». При цьому в анкеті – заяві від 12.07.2010 року відсутні дані про умови кредитування в ПРИВАТБАНК та відповідач на ставили свого підпису про те, що вона отримала повну інформацію про умови кредитування в банку, про що стверджує представник позивача в своїх письмових поясненнях ( а.с. 12 ).

До позовної заяви долучено витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» в якому викладені всі істотні умови надання кредиту, але цей витяг ОСОБА_2 не підписувала 12.07.2010 року і дані про те, що ОСОБА_2 надавалась для ознайомлення відповідна довідка про умови кредитування з використанням кредитних карт «Універсальна» відсутні ( а.с. 13 ).

Представник позивача також стверджує, що на підставі анкети – заяви ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок та кредитну картку «Універсальна» № 5457082301212697. Разом з тим, як вбачається з наданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» довідки, кредитний договір між банком та ОСОБА_2 був підписаний не 12.07.2010 року, а кредитний договір № б/н був підписаний 22.12.2010 року і саме за цим договором ОСОБА_2 було надано кредитну картку № 5457082301212697. При цьому датою відкриття цієї картки значиться 22.12.2010 року, а не 12.07.2010 року ( а.с. 65 ).

Надана суду довідка по зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_2 стосується картрахунку 5457092300083338 від 03.08.2012 року. При цьому старт даного картрахунку відбувся 14.10.2008 року і відсутні будь-які дані які б вказували на те, що цей картрахунок має відношення до укладення між сторонами кредитного договору від 12.07.2010 року, на що вказує позивач ( а.с. 66 ).

З наданої суду в обґрунтування заявлених позовних вимог довідки вбачається, що ця довідка стосується укладеного між банком та ОСОБА_2 кредитного договору № б/н від 22.12.2010 року за яким і було надано відповідні кредитні картки та інформацію про які наведено в цій довідці. Однак ця інформація стосується зовсім іншого кредитного договору укладеного між сторонами 22.12.2010 року і не має відношення до укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 12.07.2010 року, який є предметом спору в даній цивільній справі. Дані які б вказували на факт відкриття ОСОБА_2 12.07.2010 року кредитного карткового рахунку та видачу на виконання даного договору кредитної картки «Універсальна» в даній довідці відсутні ( а.с. 65 ).

Долучені до позовної заяви розрахунки заборгованості за договором № б/н від 12.07.2010 року містять інформацію щодо розміру заборгованості за кредитом, але відповідний обрахунок заборгованості починається з 03.08.2012 року і дані за попередній період з момент укладення кредитного договору відсутні ( а.с. 7-11 ).

Надане суду фото ОСОБА_2 з карткою, дійсно підтверджує видачу відповідачу платіжної картки, але це фото датоване 21.10.2014 року і дані, які б вказували, що це фото стосується видачі відповідачу платіжної картки за укладеним 12.07.2010 року кредитним договором відсутні ( а.с. 67 ).

Надані суду виписки по основному картрахунку № 5457092300083338 з визначеним у них кредитним лімітом 15000 грн. мають відношення до ОСОБА_2 та містять інформацію про рух коштів по рахункам і проведені операції за період 2011-2016 років та стосуються, як випливає з наданої позивачем довідки ( а.с. 65 ), укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 22.12.2010 року. При цьому даних, які б стосувались укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 12.07.2010 року або ж вказували на взаємопов’язаність відповідних кредитних договорів, позивачем суду надано не було ( а.с. 68-103 ).

Частина 1 ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно приписів ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід зазначити, що суд зобов’язував явкою в судове засідання представника позивача для обґрунтування заявлених позовних вимог. Натомість представник позивача в судове засідання при розгляді справи по суті не з’явився і надав додаткові письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог в яких представник позивача стверджував про укладення між сторонами 12.07.2010 року кредитного договору. Однак наведені в письмових поясненнях дані щодо оформлення 12.07.2010 року анкети – заяви ОСОБА_2 на отримання кредиту, відкриття карткового рахунку, видачі кредитної картки не підтверджують факту укладення між сторонами кредитного договору від 12.07.2010 року, а долучені до додаткових письмових пояснень документи натомість стосуються підписаного між сторонами кредитного договору № б/н від 22.12.2010 року, який не є предметом спору між сторонами у даній цивільній справі.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували укладення між сторонами кредитного договору № б/н від 12.07.2010 року та наявність у ОСОБА_2 заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 29169,47 грн., суду надано не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.07.2010 року в сумі 29169,47 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з необґрунтованістю заявлених позовних вимог та відсутністю належних і допустимих доказів, які б підтверджували сам факт укладення між сторонами відповідного кредитного договору та наявність заборгованості відповідача за цим кредитним договором. Також, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для розгляду питання про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526 - 527, 530, 610-612, 629, 1046, 1048 - 1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 10-11, 57-61, 88, 158, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Д.Березовський