Ухвала суду № 70496504, 24.11.2017, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/9861/17

Провадження № 1-кс/520/2958/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2017 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про проведення обшуку у кримінальному провадженні за №12016160480005249 від 14.12.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2017 року в провадження слідчого судді надійшло клопотання про проведення обшуку.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2016-2017 року невстановлені особи на території міста Одеси організували діяльність ігрових клубів, тобто зайняття гральним бізнесом за наступними адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , а також за другими адресами, розташованими на території Київського району м. Одесі.

В ході досудового розслідування та з рапорту ДОП СП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеської області лейтенанта поліції ОСОБА_5 встановлено, що в нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_5 здійснюється організація діяльності грального бізнесу.

На виконання вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», протокольного рішення наради керівництва Національної поліції України від 02.12.2016, наказу Голови національної поліції України від 02.12.2016 №1259 «Про організацію та проведення заходів щодо протидії кримінальним правопорушенням у сфері грального бізнесу», з метою вжиття ефективних заходів із протидії гральному бізнесу існує необхідність у отриманні дозволу на проведення обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 114, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке здобуте у результаті його вчинення, встановлення осіб, які безпосередньо причетні до організації здійснення грального бізнесу на території міста Одеси.

Своє клопотання слідчий обґрунтовує необхідністю виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання речових доказів, зокрема для отримання відомостей, котрі є необхідними для належної кваліфікації вчиненого діяння, розкриття правопорушення та проведення необхідних експертиз.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання в повному обсязі та просив слідчого суддю його задовольнити.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово зазначав, що аби не суперечити ст. 8 Конвенції, втручання у приватне життя повинно здійснюватися «згідно із законом», мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві для досягнення цієї мети (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», п. 42; «Шалімов проти України», п. 84; «Кузнецов проти України», п. 134).

У рішенні «Michaud v. France», п. 94-1175, ЄСПЛ вказав, що вираз «передбачене законом» вимагає насамперед, щоб втручання ґрунтувалося на внутрішньому праві.

Згідно рішення «S. and Marper v. the UK», п. 101, втручання буде таким, що є «необхідним у демократичному суспільстві», якщо воно відповідає вимогам «нагальної суспільної необхідності», зокрема є пропорційним його «законній меті», і якщо причини, наведені національними властями в його виправдання, є «суттєвими і достатніми».

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», п. 132, для винесення постанови про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи суди відповідно до законодавства повинні переконатися в тому, що існують достатні підстави вважати, що розшукувані предмети знаходяться там».

Згідно ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Згідно ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 234 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

- було вчинено кримінальне правопорушення;

- відшукуванні речі і документи мають значення для досудового розслідування;

- відомості, які містяться у відшукуванних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

- відшукуванні речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Слідчим суддею в судовому засіданні встановлено, що клопотання слідчого та долучені в його обґрунтування матеріали жодним чином не підтверджують факту можливого вчинення кримінального правопорушення, а також тих обставин, що за вказаною у клопотанні адресою можуть знаходитися речові докази, а також інші відомості, які є необхідними для забезпечення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування. Зокрема, слідчим до клопотання долучається рапорт та фототаблиця, з дослідження яких жодним чином не вбачається існування обставин, про які йдеться в клопотанні слідчого. Крім того, жодних інших доказів, які б свідчили про можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України слідчим до клопотання та прокурором в судовому засіданні долучено не було.

Слід також зазначити, що слідчим не долучається належних відомостей, які б вказували про належність на праві власності будівель, з клопотанням про проведення обшуку в яких слідчий звертається тій чи іншій особі, та відповідно не доводиться можлива причетність такої особи, до вчинення кримінального правопорушення, про яке йдеться в клопотанні слідчого.

На підставі вищевикладеного, з метою не допущення порушення гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами права власності особи, враховуючи, що клопотання слідчого є необґрунтованим та невмотивованим, приходжу до переконання, що клопотання слідчого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 223, 233, 234, 369 ч.2, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про проведення обшуку у кримінальному провадженні за №12016160480005249 від 14.12.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1