Ухвала суду № 70492482, 14.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2017 р. м. Київ К/800/25250/17

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Електромонтаж»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року

у справі № 804/6276/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Електромонтаж»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал Електромонтаж» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 року у справі № 804/6276/16 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Р» від 02.09.2016 року № 0005881407 та № 0005871407.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 804/6276/16 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової документальної перевірки ТОВ «Універсал Електромонтаж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року та питання дотримання законодавства щодо правильності утримання, повноти та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору, відповідачем складено акт від 16.08.2016 року № 443/04-36-14-03/32632940, яким встановлено порушення: - п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 412 665, 00 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 748 952, 00 грн., за 2014 рік на суму 288 415, 00 грн., за 2015 рік на суму 369 877, 00 грн., за І квартал 2016 року на суму 5 421, 00 грн.; - п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 1 841 040, 00 грн.; - абз. 2 п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та занижено єдиний внесок на суму 2 149, 98 грн., в тому числі: січень 2015 року 152, 57 грн., квітень 2015 року 202, 05 грн., травень 2015 року 29, 25 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2016 року: - № 0005871407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 1 673 362, 00 грн., з яких за основним платежем 1 412 665, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 260 697, 00 грн.; - № 0005881407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2 078 101, 25 грн., з яких за основним платежем 1 662 481, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 415 620, 25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки наявні первинні документи підтверджують реальність здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами ТОВ «Універсал Електромонтаж».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданими первинними документами не підтверджується реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням встановлених судами попередніх обставин та норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ «ДНІПРО МЕТ ІНВЕСТ», ТОВ «Торговий Дім Білецький», ТОВ «ТД Норден Груп» ТОВ «Дует Альянс», ТОВ «Альянсметалторг», ТОВ «Промтрансінвест», ТОВ «Транс Буд Сервіс».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Транс Буд Сервіс» на підставі усної домовленої ТОВ «Універсал Електромонтаж» було надано в оренду міні екскаватор гусеничний, на підтвердження виконання якої надано рахунок на оплату, акт надання послуг, податкову накладну, банківську виписку.

Згідно із ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Встановлено, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29.07.2016 року у справі № 755/10187/16-к затверджена угода про визнання винуватості від 29.06.2016 року у кримінальному провадженні за № 1-кп/755/789/16, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32016100040000030, укладена між прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 та підозрюваним ОСОБА_5, якого визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України. Вироком встановлено, що ОСОБА_5 на початку жовтня 2015 року був підписаний протокол загальних зборів учасників від 30.09.2015 року, статут ТОВ «ТРАНС БУД СЕРВІС» з метою прикриття незаконної діяльності з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам для ухилення від сплати податків до Державного бюджету України. Відомості про оскарження вироку суду у встановлений статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України тридцятиденний строк з дня його проголошення (до 29.08.2016 року) у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.

За позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (зокрема у справі 826/11397/14) статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення від 02.09.2016 року № 0005871407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 2 190, 00 грн. та № 0005881407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3 041, 25 грн., з яких за основним платежем 2 433, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 608, 25 грн. за наслідками операцій з ТОВ «ТРАНС БУД СЕРВІС».

В свою чергу, відмова у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податного повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 65 330, 25 грн. (52 265, 00 грн. - за основним платежем та 13 066, 25 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями)) за наслідками правовідносин з ТОВ «ДНІПРО МЕТ ІНВЕСТ» є передчасною у зв'язку із таким.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та вказаним контрагентом укладено договір купівлі-продажу та договір підряду, на виконання яких надано рахунки, податкові накладні, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт, специфікацію.

З приводу відсутності заявок, на підставі яких виписані видаткові накладні та рахунки слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Однак задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні копії первинних документів - рахунки та видаткові накладні, на підставі яких складена податкова накладна № 447 від 11.03.2013 року на підставі договору купівлі-продажу.

Отже, є підстави вважати, що позивачем не спростовано доводи податкового органу про безпідставне формування витрат за наслідками операцій лише у частині договору купівлі-продажу на підставі податкової накладної № 447 від 11.03.2013 року, а не в цілому по вказаному контрагенту, як встановив суд апеляційної інстанції.

Таким чином, у зв'язку із тим, що у матеріалах справи відсутні дані щодо розрахунку збільшеної суми грошового зобов'язання за кожною окремою господарською операцією з контрагентами позивача, є необхідність встановлення обставин щодо суми витрат, яка не підтверджена первинними документами відповідно до договору купівлі-продажу з ТОВ «ДНІПРО МЕТ ІНВЕСТ» на підставі податкової накладної № 447 від 11.03.2013 року, та яка брала участь у розрахунку податку на прибуток, задекларованого позивачем.

Згідно із частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених в цій частині судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, судові рішення в частині вирішення спору щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Р» від 02.09.2016 року № 0005871407 в сумі 52 265, 00 грн. за основним платежем та 13 066, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (донараховано в цілому по контрагенту ТОВ «ДНІПРО МЕТ ІНВЕСТ») підлягають скасуванню з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим, судами встановлено, що: - між позивачем та ТОВ «ТД Білецьких» укладено договір поставки та договори щодо виконання робіт на об'єктах; - між позивачем та ТОВ «ТД Норден Груп» укладено договір поставки та договори щодо виконання робіт на об'єктах; - між позивачем та ТОВ «Дует Альянс» укладено договір поставки та договори щодо виконання робіт на об'єктах; - між позивачем та ТОВ «Альянсметалторг» укладено договір поставки; - між позивачем та ТОВ «Промтрансінвест» укладено договір поставки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Факт здійснення даних господарських операцій підтверджується копіями первинних документів, а саме: договорами, рахунками на оплату, видатковими та податковими накладними, договорами підряду та додатковими угодами до них, актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в, актами форми КБ-3, розрахунками загальновиробничих витрат до актів КБ-2в, підсумковими відомостями ресурсів, договірними цінами, довідками про вартість виконаних робіт, актами на передачу основних та допоміжних матеріалів, виробів, конструкцій підрядної організації, актами на використані при ремонті матеріали, а також банківськими виписками щодо перерахування позивачем на розрахунковий рахунок контрагентів-підрядників коштів за виконані роботи.

Висновки суду апеляційної інстанції про нереальність спірних господарських операцій з підстав відсутності товарно-транспортних накладних є неаргументованими, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару. При цьому перевезення товару здійснювалося позивачем самостійно.

Придбані у контрагентів-постачальників матеріли були використані під час виконання робіт на об'єктах ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», ПАТ «Південний ГЗК», ПАТ «ІнГЗК», ПАТ «Київобленерго».

Крім того, посилання суду апеляційної інстанції на необґрунтованість оплати ТОВ «Універсал Електромонтаж» контрагенту ТОВ «Дует Альянс» коштів у сумі 646 950, 67 грн., оскільки сплачено 3 756 276, 84 грн., а загальна сума виконаних робіт, підтверджених документально, складає 3 109 326, 17 грн., є помилковою з огляду на дані розрахунку грошових зобов'язань та акта перевірки, відповідно до яких спірна сума задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаному контрагенту складає 509 024, 00 грн., та, у свою чергу, позивачем відображено розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 2 591 783, 57 грн.

Посилання на відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень щодо досудового розслідування кримінального провадження № 32014040000000158 від 28.11.2014 року за фактом ухилення від сплати податків службовими особами юридичних осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, серед яких зокрема є ТОВ «ДНІПРО МЕТ ІНВЕСТ», ТОВ «Торговий Дім Білецький», ТОВ «ТД Норден Груп», а також кримінальних проваджень № 3201513001000036 від 16.04.2015 року та № 32015100090000184 від 14.12.2015 року, порушених за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, щодо реєстрації ТОВ «Дует Альянс», ТОВ «Альянсметалторг», ТОВ «Промтрансінвест», є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або даних контрагентів, якими б встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації контрагента позивача на підставних осіб. Про це зазначається і у рішенні суду апеляційної інстанції. Також відсутні відомості, що посадові особи відповідних контрагентів позивача заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

В адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (стаття 71 КАС України), який зобов'язаний у порядку визначеної процесуальним законом судової процедури довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення ст.ст. 69-70 КАС України, самі по собі кримінальні провадження відносно контрагентів (їх посадових осіб) позивача, не є такими фактичним даними, на підставі яких суд встановлює наявність обставин, що обґрунтовують заперечення відповідача на позовні вимоги. Належних доказів, які містять інформацію про нереальність операцій позивача із відповідними контрагентами, з огляду на встановлені судами обставини, не вбачається.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2016 року: - № 0005871407 в сумі 1 358 210, 00 грн. за основним платежем та 247 630, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0005881407 в сумі 1 660 048, 00 грн. за основним платежем та 415 012, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.

Судові рішення в частині вирішення спору щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2016 року № 0005871407 в сумі 52 265, 00 грн. за основним платежем та 13 066, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягають скасуванню з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині відмови у задоволенні позову рішення суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2016 року № 0005871407 в сумі 2 190, 00 грн. за основним платежем; - № 0005881407 в сумі 2 433, 00 грн. за основним платежем та 608, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає залишенню без змін.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Електромонтаж» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 804/6276/16 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2016 року № 0005871407 в сумі 1 358 210, 00 грн. за основним платежем та 247 630, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 02.09.2016 року № 0005881407 в сумі 1 660 048, 00 грн. за основним платежем та 415 012, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями скасувати.

В цій частині залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 року у справі № 804/6276/16.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 804/6276/16 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 року в частині вирішення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2016 року № 0005871407 в сумі 52 265, 00 грн. за основним платежем та 13 066, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями скасувати, а справу у відповідній часині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 804/6276/16 залишити без змін.

Ухвала в частині направлення справи на новий розгляд набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

В іншій частині ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді І.О.Бухтіярова

Н.Є.Маринчак