Ухвала суду № 70491705, 21.11.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/16245/17

Головуючий у 1-й інстанції: Сичук М.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

21 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

21 листопада 2017 року до суду від представника позивача надійшла заява за вх. № 16608/17 про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов’язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач в період з 02.04.1982 року по 31.12.1991 року, з 29.03.1999 року по 29.12.2000 року, з 01.01.2001 року по 29.11.2002 року, з 01.12.2002 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 28.10.2008 року працював у різних підприємствах на посаді огранувальника алмазів.

У зв'язку з досягненням 55 річного віку та стажем роботи 35 років 7 місяців, з яких більше 12 років 6 місяців працював на роботі зі шкідливими умовами праці (робота за списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»). позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням від 31.01.2017 за № 7127 Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці відмовило у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на зазначених роботах.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернуся до суду за захистом своїх прав.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2017 року позов задоволено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на настуцпне.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 50 років - по 31 березня 1965 року включно.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу робот з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.

Професія огранувальника алмазів в діаманти включена до Списку № 2, спору щодо цього між сторонами не існує.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Для встановлення права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території любої із цих держав, а також на території бувшого СРСР за час до вступу в силу даної угоди.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що 31.08.2007 наказом Міністерства охорони здоров'я РФ №569 був затверджений "Порядок проведення атестації робочих місць по умовах праці", тобто в Російській Федерації почали проводити атестацію робочих місць лише з 01.09.2008 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відсутність документів про проведення атестації робочого місця не може позбавити позивача права на зарахування до пільгового стажу вказаного періоду роботи, якщо у РФ було відсутнє законодавство та нормативні акти щодо проведення атестації робочих та відсутні підстави для проведення атестації робочих місць щодо умов праці, віднесених до робіт за Списком №2.

Згідно із вимогами п. 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з трудової книжки, ОСОБА_2 працював у період з 29.03.1999 року по 29.12.2000 року в ООО «ЭДЕМ, з 01.01.2001 року по 29.11.2002 року в ООО «Шарон», з 01.12.2002 року по 31.12.2007 року в ЗАО «Руиз Даймондс» та з 01.01.2008 року по 28.10.2008 року в ООО «РУИЗ ДАЙМОНДС» виключно на посадах огранувальника алмазів у діаманти. Крім того, вказані періоди роботи позивача також підтверджуються довідками вищезазначених підприємств про умови праці від 18.04.2016 року, які містяться в матеріалах справи.

Окрім того судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем на підтвердження стажу роботи позивача у спірні періоди огранувальником алмазів у діаманти надано пільгові довідки ТОВ «Елдіам» від 29.12.2000 року, ТОВ «Шарон» від 29.11.2002 року, довідки про уточнення умов праці в ЗАТ «Руіз Даймондс» від 20.10.2008 року та 18.04.2016 року, в ТОВ «Руіз Даймондс» від 18.04.2016 року, копії наказів про проведення атестації робочих місць по ЗАТ «Руіз Даймондс» від 10.02.2003 року, від 28.03.2003 року, та ТОВ «Руіз Даймондс» від 04.2008 року, актами документальної перевірки № 1387 та № 1388.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку стосовно обґрунтованості позовних вимог про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо не зарахування ОСОБА_2 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду роботи на посаді огранувальника алмазів в ООО «ЭЛДИАМ» період з 29.11.1999 року по 29.12.2000 року, в ООО «ШАРОН» в період 01.01.2001 року по 29.11.2008 року, в ЗАО «РУИЗ ДАЙМОДС» в період з 01.12.2002 року по 31.12.2007 року та в «Руиз Даймондс» в період з 01.01.2008 року по 28.01.2008 року, а також зобов'язання відповідача зарахувати вказаний період до спеціального стажу.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.