Постанова № 70491466, 21.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/7523/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гулида Р.М.,

суддів Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

за участю:

секретаря судового засідання Богдан А.О.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИЛА:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до ТзОВ «Христина» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем не дотримано норм Закону України «Про основи соціальної політики захищеності інвалідів в Україні», а саме згідно середньооблікової чисельності на ТзОВ «Христина» яка складає 47 працюючих осіб норма працевлаштування інвалідів для даного підприємства складає - 2 особи. Даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано, а тому відповідач повинен самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати, що складає 38982,98 грн. У зв'язку з тим, що відповідач порушив терміни сплати даних санкцій на 8 днів, він повинен сплатити пеню в розмірі 124,72 грн., а отже загальна сума до сплати боргу становить 39107,70 грн..

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року, позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Христина» (вул. Замость, 4, м.Бережани, Тернопільської області, код 14049168) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14032334) адміністративно-господарські санкції в розмірі 39107,70 грн на р/р №31210230700003, ГУДКС України в Тернопільської області, МФО 838012, код одержувача 37737751.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТзОВ «Христина» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТзОВ «Христина» за рік складає 47 осіб.

У відповідності з ч. 1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875 для підприємств, установ і організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8-25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону № 875, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації повинні самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відтак, відповідно до зазначеної норми, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на даному підприємстві становить - 2 особи.

Згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з врахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підстав звільнення від виконання обов'язку Закон не містить.

Згідно ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходячої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. №70, Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013р. затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

ТОВ «Христина» відповідно до законодавства з врахуванням кількості працівників було створено два робочі місця для працевлаштування інвалідів. Одне робоче місце постійно було зайнято працівником, який є інвалідом, а на друге інвалід влаштовувався і періодично звільнявся, працюючи по 5-6 місяців в році (працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3М.).

По справі неспростовно встановлено, що ТОВ «Христина» у 2016році систематично та своєчасно подавало (направляло) державній службі зайнятості відповідну інформацію (звітність) про попит на робочу силу (вакансії) з числа осіб, які відносяться до категорії інвалідів для їх працевлаштування (форму звітності № 3-ПН).

При цьому слід зазначити, що підприємство не несе відповідальності за невиконана нормативу працевлаштування інвалідів якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Таким чином посилання на те, що Центром зайнятості було направлено на працевлаштування до ТОВ «Христина» на робоче місце, призначене для інваліда, 16 осіб за 2016 рік, проте ні один із них не був працевлаштований не може братись до уваги, як підстава для задоволення даного позову, враховуючи наступне.

Згідно направлень на працевлаштування вищезазначених осіб останні самостійно відмовлялися від працевлаштування, про що й зазначено у даних направленнях.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Державні органи, зокрема Центр зайнятості, формально направляв на підприємство інвалідів, які самостійно відмовлялися від працевлаштування, а також направляв інвалідів проти рекомендацій СЕК, в яких зазначено, що особі протипоказана фізична праця, з обмеженням до трудової діяльності (п. 13.6. Індивідуальної програми реабілітації), а також щодо одної особи зазначено, що йому за станом здоровя доступна лише професія юрист, в той час, коли підприємством створено робочі місця за посадою підсобний робітник, про що й було зазначено у відповідних звітах, а одній особі було відмовлено у звязку з тим, що їй протипоказана робота з фізичним і психоемоційним навантаженням, тобто робота підсобного робітника зашкодила б йому та могла б призвести до непередбачуваних наслідків на підприємстві.

ТзОВ «Христина» займається виробництвом гофроупаковки, а тому на підприємстві створено відповідний штат працівників, де можуть працювати переважно підсобні робітники, робота яких не вимагає висококваліфікованих знань. З врахуванням цього також створено 2 робочі місця й для інвалідів, в 2016 році одне місце для інваліда так і не було зайнято. ТзОВ «Христина» не може створювати безліч робочих місць під кожного інваліда, наприклад юриста, якого направляв Центр зайнятості, хоч підприємство не подавало інформацію про вільну вакансію юриста.

Отже, вищенаведені обставини свідчать про те, що Центром зайнятості було направлено інвалідів без врахування їх побажань та рекомендацій МСЕК, внаслідок чого такі особи самостійно відмовлялися від працевлаштування.

Поряд з цим є очевидним і те, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна позиція висловлена Вищим Адміністративним судом України в ухвалах №К/9991/68142/12 від 15.01.2013 та №К/800/20460/16 від 17.01.2017, у яких зазначено: «Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач здійснив усі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, що підтверджується відповідними доказами, а тому на нього не може бути покладена відповідальність, передбачена ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Враховуючи встановленні обставини та всебічно проаналізувавши документальні докази по справі, колегія суддів прийшла до беззаперечного переконання про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Отже, висновок суду першої інстанції по даній справі зроблений при неповному з'ясуванні судом та недоведеності позивачем обставин, які мали значення для справи, внаслідок порушення норм матеріального права що і призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, а у відповідності до вимог ст.202 КАС України є обовязковою підставою для скасування постановленого судового рішення і ухвалення нового рішення по справі.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина» задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року у справі № 819/674/17 - скасувати та винести нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст судового рішення виготовлено 23.11.2017 року