Ухвала суду № 70491424, 23.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання – Торкот Д. О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міжгірського районного суду Закарпатської області в особі керівника апарату суду ОСОБА_2 Іллічної на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міжгірського районного суду Закарпатської області в особі керівника апарату суду ОСОБА_2 Іллічної про визнання дій протиправними та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2016 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Міжгірського районного суду Закарпатської області в особі керівника апарату суду ОСОБА_2 Іллічної про визнання дій керівника апарату Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_2 щодо внесення змін до наказу від 06 липня 2016 року № 02-05/6 «Про умови роботи помічника судді Гренджі В.Ю.» протиправними та скасування наказу від 13 вересня 2016 року керівника апарату суду ОСОБА_2 № 02-05/14 «Про внесення змін до наказу від 06 липня 2016 року № 02-05/6».

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що оскаржуваний наказ суперечить Прикінцевим та перехідним положенням Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII та Конституції України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано дії керівника апарату Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_2 щодо внесення змін до наказу від 06 липня 2016 року № 02-05/6 «Про умови роботи помічника судді Гренджі В.Ю.» протиправними. Скасовано наказ від 13 вересня 2016 року керівника апарату суду ОСОБА_2 № 02- 05/14 «Про внесення змін до наказу від 06 липня 2016 року № 02-05/6». Постановлено стягнути з Міжгірського районного суду Закарпатської області (смт. Міжгір'я, вул. Шевченка, 99, код ЄДРПОУ 37096510) на користь ОСОБА_1 (смт. Міжгір'я, вул. Волошина, 12 «а») судові витрати в сумі 1150,51 (одна тисяча сто п'ятдесят гривень п'ятдесят одну копійку) грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем – ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання змінити оскаржувану постанову в частині стягнених судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем – Міжгірським районним судом Закарпатської області в особі керівника апарату суду ОСОБА_2 Іллічної, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що з 05 вересня 1995 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду друкарки Міжгірського районного суду Закарпатської області (а.с. 9).

З 17 липня 2008 року позивач працювала на посаді помічника голови Міжгірського районного суду Закарпатської області, як така, що пройшла по конкурсу (а.с. 11).

Відповідно до наказу від 06 січня 2011 року № 02-04/6, у звязку з введенням 05 листопада 2011 року в дію штатного розпису Міжгірського районного суду Закарпатської області, позивача було переведено на посаду помічника судді з 06 січня 2011 року (а.с 13).

06 травня 2016 року позивача було повідомлено про зміну істотних умов праці, у зв'язку з набранням з 01 травня 2016 року чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII. Згідно вимог ч. 3 ст. 3 та ч. 1 ст. 92 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII позивач втратила статус державного службовця (а.с. 15, 18).

На виконання Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2016 року №323 «Про умови оплати працівників патронатних служб в державних органах», Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби», статті 32 Кодексу законів про працю України – 06 липня 2016 року виконуючою обов'язки керівника апарату суду було видано наказ за №02-05/6 про умови роботи помічника судді позивача, яким встановлено: 1) продовжити роботу позивача за її згодою на посаді помічника судді; 2) припинити виплату доплати позивачеві за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років, що встановлювалася відповідно до Закону України»Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ з 06 липня 2016 року; 3) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2016 року № 323 встановити з 06 липня 2016 року помічнику судді позивачеві надбавку за стаж роботи в державних органах у розмірі 30% від посадового окладу, стаж роботи якої для встановлення надбавки станом на 06 липня 2016 року становить 20 років 10 місяців 2 дні (а.с. 16).

13 вересня 2016 року відповідачем згідно наказу №02-05/14 «Про внесення змін до наказу від 06.07.2016 року №02-05/6», відповідно до ст. 92 розділу Х Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2016 року №323 «Про умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах» було внесено зміни до ч. 3 наказу від 06 липня 2016 року №02-05/6 «Про умови роботи помічника судді Гренджі В. Ю.», а саме: слова «30% від посадового окладу, стаж роботи якої для встановлення надбавки з 06 липня 2016 року становить 20 років 10 місяців 2 дні» замінити на слова «15 відсотків посадового окладу, стаж роботи якої для встановлення надбавки станом на 06 липня 2016 року становить 7 років 11 місяців 20 днів»; 2) відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України у Закарпатській області провести відповідні перерахунки заробітної плати даного працівника (а.с. 17).

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що позивач свою трудову діяльність почала з посади службовця - друкарки Міжгірського районного суду Закарпатської області, а саме: з 05 вересня 1995 року по 17 липня 2008 року (а.с. 20). Таким чином, шляхом просування по державній службі, а саме за результатами конкурсу, 17 липня 2008 року позивач була переведена з посади службовця - друкарки на посаду державного службовця - помічника голови і того ж дня прийняла Присягу державного службовця, що підтверджуються наявною в матеріалах справи копією трудової книжки (а.с. 20).

01.05.2016 року вступив в силу новий Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ.

Зокрема, пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VІІІ передбачено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

У відповідності до статі 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283, з подальшими змінами та доповненнями (втратила чинність 01.05.2016 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229).

Таким чином, до 01.05.2016 року діяла постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення стажу державної служби" від 03.05.1994 року №283, яка передбачала, що до стажу державної служба включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовці.

Згідно пункту 2 постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення стажу державної служби" від 03.05.1994 року №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), окрім іншого: на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 1995 року №397 "Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1994 року №758" для службовців, які після прийняття цієї постанови, тобто після 08 червня 1995 року, при просуванні по службі зайняли посади державних службовців, визначені у статті 25 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХII «Про державну службу», стаж державної служби для надання додаткової оплачуваної відпустки та призначення пенсії державного службовця обчислюється з дня призначення на посаду державного службовця. Стаж для виплати надбавок за вислугу років за період роботи на посадах службовців обчислюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року №1049, а за період роботи на посадах державних службовців - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283.

Умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах регламентовані Постановою Кабінету Міністрів від 05.05.2016 року №323 (чинна на час виникнення спірних правовідносин), а саме: згідно п. 3 якої встановлено, що виплачувати працівникам патронатної служби: надбавку у відсотках до посадового окладу за стаж роботи в державних органах у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків посадового окладу. При цьому до стажу для встановлення надбавки за стаж роботи включаються раніше набутий стаж державної служби та періоди роботи, передбачені статтею 46 Закону України "Про державну службу".

Також, згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (чинна на момент розгляду справи по суті) затверджені умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах, зокрема згідно п. 4 працівникам патронатної служби виплачується: надбавка у відсотках до посадового окладу за вислугу років у державних органах у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків посадового окладу. При цьому до стажу для встановлення надбавки за вислугу років включаються раніше набутий стаж державної служби, в тому числі з урахуванням періодів роботи, передбачених частиною другою статті 46 Закону України "Про державну службу".

Відтак, встановлено, що на момент набуття чинності Закону України "Про державну службу" 01.05.2016 року стаж державної служби позивача, з врахуванням періоду роботи на посаді службовця, становив понад 20 років, що давало право на встановлення надбавки в розмірі 30% посадового окладу (а.с. 14, 20).

Так, станом на 06.07.2016 року стаж державної служби позивача, з врахуванням періоду роботи службовця, складає 20 років 10 місяців 2 дні, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, постановою Верховного Суду України від 06.02.2012 року, зазначено, що дія постанов Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ) не може поширюватись на правовідносини, що існували або виникли до набрання ними чинності. Крім того, на думку суду, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. На думку суду, принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно- правових актів має загальний характер і є загальним принципом права.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачені останнім згідно наявної в матеріалах справи квитанції витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 грн. (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

На підтвердження витрат позивача, що пов'язані із прибуттям до суду надано проїзні документи № 50641 від 27.12.2016 року на суму 93,43 грн., № 50640 від 27.12.2016 року на суму 93,43 грн.

Отже, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останнім витрати пов'язані з переїздом на загальну суму 186,86 грн.

Згідно ч. 2 ст. 91 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

В матеріалах справи наявний наказ від 23.12.2016 року №02-06/73 про увільнення позивача від роботи 27.12.2016 року без збереження заробітної плати, у зв'язку з викликом у судове засідання.

Згідно Довідки від 26.12.2016 року №1534 станом на 01.12.2016 року денна заробітна плата позивача складала 412,45 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача компенсацію за втрачений заробіток 27.12.2016 року в сумі 412,45 грн.

Отже, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати на загальну суму 1150,51 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача на те, що для повернення суми сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року ОСОБА_1 слід звернутися із відповідною заявою до Львівського апеляційного адміністративного суду саме по справі № 876/2628/17.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв’язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міжгірського районного суду Закарпатської області в особі керівника апарату суду ОСОБА_2 Іллічної – залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року в справі № 807/2141/16 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 листопада 2017 року