Ухвала суду № 70491331, 23.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 810/1952/17 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

23 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквира логістік груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквира логістік груп" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позов до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач 1), Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, що полягала у неукладенні договору з позивачем по визнанню електронних документів у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р.;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 4 квітня 2017 р. №0001071019 про нарахування штрафних санкцій в сумі 66666,67 грн. та 7623,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, Білоцерківське об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби звернулись з апеляційною скаргою, в якій просять суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, допущено порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у содове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквира логістік Груп» є юридичною особою, що зареєстрована 17 вересня 2007 року (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) - 13461020000000512) (а.с. 42).

16 листопада 2016 року позивачем змінено в ЄДР інформацію про керівника (з 16 листопада 2016 р. керівником позивача є ОСОБА_2) та про місцезнаходження позивача (з 16 листопада 2016 р. юридичною адресою позивача є 09201, Київська обл.., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул.. Незалежності, 131) (а.с. 119-121).

У період з 23 листопада 2016 року по 12 січня 2017 року позивачем до відповідача 2 направлялися 10 разів договори про визнання електронних документів, а саме: 23 листопада 2016 р. - 3 рази; 2 грудня 2016 р. - 1 раз; 26 грудня 2016 р. - 2 рази; 3, 4 , 6 та 12 січня 2017 р. по 1 разу подавався договір про визнання електронних документів.

За результатами опрацювання поданих договорів автоматизована система Центрального порталу прийому звітності ДФС України сформувала десять електронних квитанцій № 1, 2 "ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО" (а.с. 11, 14, 17, 20, 23, 26, 27, 32, 35, 38).

Лише 18 січня 2017 року відповідачем 2 було прийнято договір про визнання електронних документів з позивачем, що підтверджується квитанцією № 2 від 18 січня 2017 р. (а.с. 41).

Крім того, 13 березня 2017 р. відповідачем 2 було проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2016 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 13 березня 2017 р. № 492/10-19/35231942 (а.с. 7).

У розділі "Результати перевірки" цього акта відповідачем 2 зазначено, що позивачем на порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України несвоєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 1 листопада 2016 р. № 1 з простроченням на 80 календарних днів, та податкову накладну від 15 листопада 2016 р. № 2 з простроченням на 66 календарних дні (а.с. 7 на звороті).

4 квітня 2017 року на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення № 0001071019, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на загальну суму 74 289 грн. 67 коп., з яких:

- за затримку реєстрації податкової накладної від 31 до 60 днів на суму податку на додану вартість 25 410 грн. 00 коп., застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 7 623 грн 00 коп.;

- за затримку реєстрації податкової накладної від 61 і більше календарних днів на суму податку на додану вартість 166 666 грн. 67 коп. застосовано штраф у розмірі 40% у сумі 66 666 грн 67 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001071019) (а.с. 93).

У зв'язку з тим, що позивач вважає протиправними: бездіяльність відповідача 2, яка полягала у неукладенні договору про визнання електронних документів у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р., та прийняте податкове повідомлення-рішення, останнім було подано даний позов до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з вимогами абз. 3 п. 49.4 ст. 49 ПК України у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Відповідно до вимог пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Водночас, на контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (пп. 191.1.44 п. 191.1 ст. 19 ПК України), а також пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за № 320/15011 (далі по тексту - Інструкція № 233).

Як убачається з п. 1 р. 2 названої Інструкції, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Додатком 1 до Інструкції визначено примірний договір про визнання електронних документів.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з вимогами п. 1201. 1 ст. 1201 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2015 року між позивачем та Тетіївською ОДПІ було укладено договір про визнання електронних документів № 120220151 (далі - договір № 120220151) (а.с. 212-213).

Згідно з вимогами п.п. 1 п. 1 названого договору його предметом є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих позивачем в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до вимог п.п. 3 п. 6 договору № 120220151 договір діє до закінчення чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Як убачається з п.п. 4 п. 6 названого договору, орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.

Як вже зазначалося, 16 листопада 2016 р. позивачем змінено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію щодо керівника позивача (з 16 листопада 2016 р. керівником є ОСОБА_1) та місцезнаходження позивача (з 16 листопада 2016 р. юридичною адресою позивача є: Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 131) (а.с. 119-121).

У зв'язку із зміною керівника та місця реєстрації позивача автоматично припинив свою дію договір №120220151.

З метою укладення договору про визнання електронних документів у новій редакції (із зазначенням інформації про нового керівника та нове місцезнаходження позивача) позивачем у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р. були вчинені дії, скеровані на укладення такого договору з відповідачем 2.

Зокрема, у цей період позивач засобами електронного зв'язку до відповідача 2 направлялися 10 разів договори про визнання електронних документів, а саме: 23 листопада 2016 р. - 3 рази; 2 грудня 2016 р. - 1 раз; 26 грудня 2016 р. - 2 рази; 3, 4 , 6 та 12 січня 2017 р. по 1 разу подавався договір про визнання електронних документів.

За результатами опрацювання поданих договорів автоматизована система Центрального порталу прийому звітності ДФС України сформувала десять електронних квитанцій № 1, 2 "ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО. При необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки: для укладення договору про визнання електронних документів необхідно виконати вимоги Розділу 3 Інструкції" (а.с. 11, 14, 17, 20, 23, 26, 27, 32, 35, 38).

Згідно з вимогами п. 7 р. 3 Інструкції при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:

- платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків. Платником податків фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП платника податків - фізичної особи, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності) (п. 7.1);

- після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків (п. 7.2);

- після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту) (п. 7.3);

- перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (п. 7.4);

- підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (п. 7. 5);

- якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС (п. 7.6).

Так, із наданих позивачем копій договорів про визнання електронних документів, вбачається, що:

- договори (10 разів) направлялися позивачем на адресу відповідача 2 для їх укладення у зв'язку зі зміною керівника та місцезнаходження позивача (з 16 листопада 2016 р. до ЄДР внесено запис про нового керівника позивача та нове місцезнаходження позивача);

- договори були направлені у період з 23 листопада 2016 р. по 12 січня 2017 р., тобто, після внесення змін до ЄДР стосовно керівника позивача та зміни його місця знаходження (16 листопада 2016 р.);

- текст названих договорів відповідає тексту примірного договору про визнання електронних документів, затвердженого додатком 1 Інструкції.

При вирішенні справи судом враховано надані позивачем докази, а саме:

- копію статуту позивача (нова редакція), затвердженого рішенням зборів учасників позивача, протокол № 4 від 15 листопада 2016 р., згідно з п. 2.3 якого місцезнаходженням позивача є: 09201, Київська обл., Рокитнянськмй р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності 131 (а.с. 193-209);

- копію протоколу № 4 від 15 листопада 2016 р., згідно з яким призначено на посаду директора позивача ОСОБА_2 з 16 листопада 2016 р. та змінено місцезнаходження позивача (а.с. 210);

- копію наказу від 16 листопада 2016 р. № К-2, згідно з яким ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків директора позивача з 16 листопада 2016 р. на неповний робочий день, 0,5 ставки за сумісництвом (а.с. 211);

- квитанцію № 3, згідно з якою договір № 120220151 розірвано в односторонньому порядку (а.с. 215).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для неприйняття та неукладання договорів про визнання електронних документів, поданих позивачем, а тому суд дійшов висновку, що відповідач допустив в даному конкретному випадку протиправну бездіяльність, яка полягала у неукладанні своєчасно поданих та належним чином оформлених договорів.

Водночас, не заслуговують на увагу наступні доводи відповідача.

За твердженням відповідача 2, неукладання договорів про визнання електронних документів у період з 23 листопада 2016 р. по 18 січня 2017 р. мало місце у зв'язку з необхідністю виконання відповідачем 2 листа відповідача 1 від 18 листопада 2016 р. № 11443/7/10-16-08-01-07 (щодо відпрацювання платників податків, які змінили місцезнаходження у 2016 р.) та термінового доручення відповідача 1 від 11 лютого 2016 р. № 1579/7/10-36-11-01-07 ("Про укладання договорів") було проведено відпрацювання підприємств.

Під час такого відпрацювання було отримано інформацію про відсутність позивача за податковою адресою, зокрема, згідно з листом першого заступника начальника відповідача 2 Четвертіновського В.В. від 30 листопада 2016 р. № 3387/7/10-02-21-03.

Як убачається з тексту названого листа, працівниками оперативного управління відповідача 2 було проведено відпрацювання позивача відповідно до вимог наказу від 28 липня 2015 р. № 543 "Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з податку на додану вартість". Під час виходу за податковою адресою, зазначеною в реєстраційних документах, встановлено, що суб'єкт господарювання та його службові особи відсутні за місцезнаходженням (а.с. 90).

Проте, з тексту вказаного листа неможливо ідентифікувати дату виходу працівників відповідача за податковою адресою позивача, саму адресу, за якою здійснювалася перевірка, та конкретних осіб, які здійснювали вихід.

Крім того, підставою для такого виходу зазначено наказ від 28 липня 2015 р. № 543 "Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з податку на додану вартість".

Як убачається з тексту названого наказу, ним затверджено рекомендований порядок взаємодії органів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість, проте, жодним чином не зазначено про зобов'язання відповідача 2 перевірити місцезнаходження позивача (а.с. 157-162).

Водночас, як убачається з тексту термінового доручення відповідача 1 від 11 лютого 2016 р. № 1579/7/10-36-11-01-07 "Про укладання договорів", п. 3 названого доручення зобов'язано до укладання договору про визнання електронних документів обов'язково протягом 5-ти робочих днів проводити заходи відповідно до відпрацювання платників податків ризикових категорій згідно з вимогами алгоритму такого відпрацювання, затвердженого наказом № 543 (а.с.145).

Проте, відповідачем не надано суду жодного документа на підтвердження віднесення позивача до ризикових категорій підприємств.

Натомість на підтвердження дійсного перебування позивача за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачем було надано суду копії:

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким місцезнаходженням позивача є 09201, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 131, та дані щодо зміни місцязнаходження позивача не вносилися (а.с. 119-122).

- листа товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Будсервіс" від 21 липня 2017 р., згідно з яким назване ТОВ є власником нежитлової будівлі за адресою: 09201, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Леніна 131, та повідомлялося про те, що у період з 16 по 30 листопада 2016 р. перевірки органами ДФС не проводилися (а.с. 130);

- договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16 жовтня 2007 р., згідно з яким ТОВ "Р-Будсервіс" придбало нежитлове приміщення за адресою: 09201, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності 131 (а.с. 131);

- витягу з Державного реєстру правочинів від 16 жовтня 2007 р., згідно з яким зареєстровано названий договір купівлі-продажу (а.с. 132);

- витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно з яким за ТОВ "Р-Будсервіс" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: 09201, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Леніна 131 (а.с. 134);

- рішення Рокитнянської селищної ради Київської області від 18 лютого 2016 р. № 152, яким, зокрема, перейменовано вул. Леніна на вул. Незалежності (а.с. 138);

- договору № 1 найму приміщення, укладеного 16 листопада 2016 р. між позивачем (наймач) та ТОВ "Р-Будсервіс" (наймодавець), згідно з яким наймач прийняв у строкове платне користування приміщення за адресою: 09201, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Леніні (Незалежності), 131 (а.с. 139-142);

- акту приймання-передачі приміщення від 16 листопада 2016 р. (а.с. 142).

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Повний текст виготовлено 23 листопада 2017 року.