Ухвала суду № 70491105, 22.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року справа №805/2588/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар Терзі Д.А.,

за участю: позивача не зявився,

представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № ББУ/МУПП12/СЛ/17 від 28.03.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 805/2588/16-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2016 рік у сумі 578 344,59 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2017 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач, Фонд інвалідів) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» (далі відповідач, підприємство, товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2016 рік у сумі 578 344,59грн. ( а.с.4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено (а.с.178-180).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам, які мають істотне значення для справи, що призвело, на думку позивача, до невірних висновків, просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що цілком є обєктивним висновок щодо вини підприємства у невиконанні вимог чинного законодавства щодо додержання встановленого нормативу та створення робочих місць для інвалідів, що є порушенням відповідачем правил здійснення господарської діяльності, та як слідство стягнення з нього адміністративного господарських санкцій ( а.с. 180-182).

Позивач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи у відсутність його представника.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, підтверджується наявними матеріалами справи наступне.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18 липня 1991 року за кодом ЄДРПОУ 13492430, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявною у матеріалах справи (том 1 а.с.9-10).

Діяльність Фонду інвалідів спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Бюджетна установа Фонд інвалідів є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено пунктами 1, 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129.

Фонд інвалідів в силу приписів пункту сьомого частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, положень статті 19, пунктів 9-10 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року №875-ХІІ у спірних правовідносинах виступає у якості субєкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» зареєстровано в якості юридичної особи та включено до ЄДРПОУ за номером 31616011.

Відповідачем подано до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік (ф. № 10-ПІ), згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 314 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875 -13 осіб.

Суть спірних правовідносин у правомірності стягнення адміністративно- господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що регулюється нормами Господарського кодексу України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ), Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 (надалі Положенням №129), Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі Порядок № 70).

Приписами статті 17 Закону № 875-ХІІ передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 цього Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Пунктом 2 Порядку № 70 передбачено, що обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обовязковим платежем), обовязкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у звязку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної норми права передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За вимогами частини третьої статті 181 Закону № 875-ХІІ Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Згідно з статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивач зазначає, що відповідачем не виконаний норматив по створенню 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ, розмір яких становить 578 344,59 грн.

Досліджуючи наявні матеріали справи, колегія суддів зазначає, що товариство інформувало органи центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН, тобто відповідачем проводились заходи щодо залучення працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Крім того, відповідачем додатково приймалися міри щодо пошуку інвалідів для працевлаштування, а саме, щомісячно направлялись листи до Добропольського міського центру зайнятості населення та Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо сприяння підприємству у працевлаштуванні інвалідів, шляхом направлення інвалідів на підприємство для працевлаштування. Проте, обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та відповідно на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштовуватись.

Колегія суддів також зазначає, що указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Згідно статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (надалі Закон №1669), період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом першої інстанції виробничі потужності та адміністративна будівля відповідача знаходиться за адресою: м. Моспине, вул. Гришина, буд.1А, тобто на території тимчасово не підконтрольній українській владі, та у незаконному володінні та під контролем третіх осіб-представників так званої «ДНР», що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року за № 2376/2/21-10.2.

Викладене, на думку колегії суддів, свідчить про наявність обставин непереборної сили.

Слід зазначати, що сертифікатом Торгово-промислової палати України від 05 вересня 2014 року за № 2873/05-4, підтверджено у відповідача настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку, позивачем не доведено наявність складу правопорушення, а тому відсутні підстави для господарсько-правової відповідальності відповідача.

За наведених обставин у їх сукупності колегія суддів вважає обґрунтованою відмову відповідача у сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 805/2588/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі № 805/2588/16-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2016 рік у сумі 578 344,59 грн. залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 листопада 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 23 листопада 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дати складання її в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_3