Постанова № 70490671, 20.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2017 року 17:00 № 826/13793/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів: Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомприватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Герасимів Юлії ВадимівнидоМіністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи»провизнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін'юст), Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «НІС»), в якій вона просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Мін'юсту від 20.10.2017 № 3255/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Юлії Вадимівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та зобов'язати Мін'юст вчинити дії, необхідні для відновлення доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

зобов'язати ДП «НІС» відновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юстом видано оскаржуваний наказ, яким до позивача застосовано тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 4 (чотири) місяці. Позивач стверджує, що висновки довідки, складеної за результатами проведеної перевірки є необґрунтованими, оскільки, прийняті без належного врахування усіх фактичних обставин та норм чинного законодавства, посилаючись на наступні обставини.

По-перше, висновки викладені в довідці щодо неправильної сплати адміністративного збору, прийнятті відповідачем без врахування вимог ч. 3 ст. 35 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому сума сплаченого адміністративного збору у розмірі 128,00 грн. є навіть більшою, ніж сумма, яка підлягала сплаті - 64,00 грн.

По-друге, доводи відповідача в частині відсутності копій документів в реєстрі є необґрунтованими, оскільки позивачем проведено сканування копій документів за заявами № 20572074, № 20675928 та № 22201117 та долучено до Державного реєстру речових прав. В той же час, при скануванні в реєстр документів, реєстр помилки не видавав, а позивачу не було відомо, що скановані копії документів не зберіглися на сервері. Також, відповідач у вказаній довідці не конкретизував, які саме документи по вказаним заявам не були долучені позивачем до реєстру.

По-третє, щодо порушення черговості розгляду заяв № 20529950, № 20578602, № 20578726, № 20675774, № 20675928 та № 20676175, представник позивача зазначив, що одночасно вчинялися реєстраційні дії щодо іпотеки та заборони по одному і тому самому договору іпотеки, заяви по яких могли задовольнятися не в хронологічному порядку. Крім того, представник позивача зазначив, що у період з 12.01.2017 по 17.01.2017 здійснювалися однотипні реєстраційні дії щодо однієї і тієї самої особи ОСОБА_2, а тому позивачем здійснено одну загальну перевірку за ідентифікаційними даними фізичної особи, потреби дублювати проведення перевірки не було.

По-четверте, висновок щодо того, що по заяві № 20752627 подані документи на реєстрацію квартири, а зареєстровано нежитлове приміщення є необґрунтованим, оскільки такі висновки спростовуються копією заяви та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копією технічного паспорта, що містяться в Державному реєстрі.

Також, представник позивача зазначив, що для реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на забудовника (квартири, нежитлові приміщення), як зазначено у довідці про перевірку, позивачем зареєстрована заява № 20503348 - створена системна папка щодо багатоквартирного житлового будинку № 25 по вул. Вишнева, в яку відскановано всі необхідні документи, а саме: декларація про готовність, договір дарування земельної ділянки, заява про поділ землі, довідка про присвоєння поштової адреси, договір про встановлення права забудови земельної ділянки (суперфіцій), інформаційна довідка, технічний паспорт на будинок, витяг з ДРРП. Отже, порушення порядку реєстрації права власності по заявах № 21924193, № 21944615, № 21945963, № 21946007, № 22190579, № 22190929, № 22201117, № 22250107 та № 22566208, на думку позивача, не мали місця. Також посилання відповідача у довідці щодо порушення позивачем вимог п.п. 77, 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553) (далі - Порядок № 1127) є безпідставними, оскільки інвестування коштів фізичних та юридичних осіб не здійснювалось.

Відповідачі, не зважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, явку своїх представників до суду не забезпечили, в той же час, представник Мін'юсту подав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши про те, що у ході камеральної перевірки комісією встановлено, що за заявами № 20494852, № 20497380 та № 20503508 позивачем порушено вимоги ст.ст. 20, 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки зазначено про сплату адміністративного збору у розмірі 128,00 грн., тоді як законодавчо встановлений розмір сплати адміністративного збору у розмірі 160,00 грн. Крім того, в ході перевірки встановлено відсутність електронних копій (рішення про присвоєння поштової адреси № 79/77, виданого 23.12.2016 Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області), у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги ст.ст. 10, 16, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 10, 25 Порядку № 1127, а також п. 56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі - Порядок № 1141).

Також, позивачем порушено вимоги ст.ст. 3, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 12 18 Порядку № 1127, п.п. 4, 10, 11 Порядку № 1141 щодо проведення пошуків з метою перевірки документів на наявність підстав для зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведені державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень за заявами. Крім того, позивачем порушено порядок черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних, під час проведення реєстраційних дій.

Під час судового розгляду справи в судовому засіданні 17.11.2017, суд, на підставі приписів ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перейшов до її розгляду в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.10.2017 Мін'юстом, відповідно до ст. 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (далі - Порядок № 990), та на підставі акта за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.09.2017, прийнято наказ № 3556/7 про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В., а також утворено комісію для її проведення.

За результатами проведення, на підставі вказаного наказу, камеральної перевірки комісією складено довідку від 09.10.2017 (далі - Довідка), в якій встановлено порушення позивачем ст.ст. 3, 5, 10, 11,16, 18, 20, 24, 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 10, 12, 13, 18, 19, 25 Порядку № 1127, п.п. 4, 10-13, 56 Порядку № 1141, у зв'язку з чим запропоновано тимчасово заблокувати доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці.

20.10.2017 Мін'юстом, на підставі Довідки, відповідно до ст. 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку № 990, прийнято наказ № 3255/5, яким тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці, а виконання наказу у зазначеній частині покладено на ДП «НІС».

Не погоджуючись з таким наказом відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 371 вказаного Закону контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав. У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб. За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав. Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав. Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку № 990 він визначає процедуру здійснення Мін'юстом відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закони) контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державна реєстрація).

Згідно з п.п. 6, 7 Порядку № 990 камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту. Копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації.

Відповідно до п.п. 9-10 Порядку № 990 результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються, зокрема: опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки. За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.

З системного аналізу викладених норм видно, що Мін'юст, з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав, наділений повноваженнями здійснювати моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, а також у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав проводити перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.

При цьому, для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Мін'юст має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для застосування такого дисциплінарного стягнення як, зокрема, тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Як встановлено судом, Довідка містить пропозицію, отже за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не є обов'язковою для прийняття Мін'юстом наказу саме у відповідності до цієї пропозиції.

В той же час, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З аналізу змісту спірного наказу видно, що відповідач не лише не здійснив жодного дослідження або перевірки фактів, викладених у довідці від 09.10.2017 за результатами проведення камеральної перевірки позивача, але і взагалі жодним чином не мотивував спірний наказ, в тому числі не зазначив норми, які порушено позивачем та які є підставою для прийняття такого наказу.

Разом з тим, встановлюючи такий тривалий термін блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як 4 (чотири) місяці, відповідач, відповідно до принципу обґрунтованості рішення, мав навести мотиви, з яких він виходив, обираючи саме такий строк, навіть незважаючи на відсутність нормативно передбачених меж такого строку.

Також, суд вважає за необхідно зазначити про те, що прийняття рішень, вчинення дій суб'єктами владних повноважень передбачає, зокрема, дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Натомість, оскаржуваний наказ не тільки не містить викладення фактів порушення позивачем законодавства у сфері державної реєстрації прав, а також не містить будь-яких відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції, як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

В той же час, відповідно до п. 8 Порядку № 990 під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що під час проведення камеральної перевірки ним вживались будь-які заходи щодо перевірки порушень, які виявлено на підставі даних реєстру, у тому числі запитувались копії документів на паперових носіях, вимагались пояснення суб'єкта перевірки тощо, тобто прийняття відповідачем спірного наказу з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано (п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України).

При цьому, позивачем надано обґрунтування безпідставності та необґрунтованості тверджень комісії, викладених у Довідці, які, за висновком суду, повинні бути проаналізовані та враховані саме на стадії прийняття оскаржуваного наказу, тобто з метою прийняття обґрунтованого та безстороннього (неупередженого), добросовісного та розсудливого рішення (п.п. 3-6 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Колегія суддів вважає, що Мін'юстом при прийнятті спірного наказу на підставі Довідки про результати камеральної перевірки порушено також принцип гласності, з огляду на наступне.

Суб'єкт владних повноважень повинен застосовувати принцип гласності, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.

Як встановлено судом, відповідачем при проведенні камеральної перевірки, складенні Довідки та винесенні оскаржуваного наказу не забезпечено участі позивача у процесі прийняття рішення, в тому числі шляхом надання можливості викласти свої пояснення з приводу тих чи інших обставин, які перевірялись.

В той же час, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження надіслання та отримання позивачем копії наказу щодо призначення камеральної перевірки від 03.10.2017 наказ № 3556/7 до моменту проведення перевірки, що також порушує право особи приймати участь у прийнятті рішення щодо неї.

Таким чином, відповідачем, як під час проведення камеральної перевірки, так і під час прийняття оскаржуваного наказу не забезпечено права позивача на участь у розгляді матеріалів перевірки та/або на подання письмових пояснень по суті виявлених порушень.

Відповідно до п. 12 Порядку № 990 копії рішення, прийнятого за результатами проведеної камеральної перевірки, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику (в разі розгляду скарги), державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Всупереч вимогам вказаного пункту відповідачем не надано суду доказів на підтвердження надіслання та отримання позивачем копії спірного наказу.

Крім того, проаналізувавши у сукупності встановлені відповідачем у довідці порушення, в контексті наданих позивачем спростувань таких порушень, колегія суддів вважає, що відповідачем жодним чином не аргументовано співрозмірність прийнятого рішення з діями, які були вчинені позивачем. Більше того, відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано жодних обґрунтувань та доказів на спростування доводів позивача, а заперечення відповідача зводяться лише до викладення змісту Довідки.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що наказ Мін'юсту від 20.10.2017 № 3255/5 прийнято з порушеннями вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 990, у зв'язку з чим останній є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на визнання протиправним та скасування такого наказу, доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підлягає відновленню.

Відповідно до ч. 3 ст. 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Рішення, передбачені пунктами 3 - 5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття. У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.

Водночас, згідно з п. 11 Порядку № 990 рішення, передбачені пунктами 1 і 2 частини другої статті 37 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктами 1 і 2 частини другої статті 34 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», виконуються технічним адміністратором реєстрів.

З аналізу змісту вказаних норм видно, що ними не передбачено, у разі визнання протиправним та скасування рішення про тимчасове блокування такого доступу, порядку відновлення доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що таке відновлення повинно здійснюватися на підставі рішення суду.

З огляду на викладене, а також з метою повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про зобов'язання ДП «НІС», як технічного адміністратора реєстрів, відновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Поряд з цим, колегія суддів не вбачає підстав для зобов'язання Мін'юсту вчинити дії, необхідні для відновлення доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки у даному випадку повним та належним захистом порушених прав є саме визнання протиправним та скасування спірного наказу та зобов'язання ДП «НІС», яким і здійснено вказане блокування, відновити доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного наказу.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Позивач про присудження судових витрат на його користь не просив.

Керуючись статтями 9, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Герасимів Юлії Вадимівни задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 20.10.2017 № 3255/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Юлії Вадимівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

3. Зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити доступ приватному нотаріусу Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Герасимів Юлії Вадимівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Судді О.М. Чудак

Т.І. Шейко