Ухвала суду № 70490289, 22.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

про відмову щодо вжиття заходів забезпечення позову

22 листопада 2017 року м. Київ № 826/12994/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості від 12.09.2017 № 176 «Про прийняття рішення щодо анулювання дозволів на застосування праці іноземців».

Під час судового розгляду справи в судовому засіданні 09.11.2017, суд, на підставі приписів ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перейшов до її розгляду в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

В той же час, 21.11.2017 позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу 12.09.2017 № 176 щодо дозволів на працевлаштування громадян Туреччини: ОСОБА_22 дозвіл на працевлаштування від 27.04.2017 № 59640, ОСОБА_28, дозвіл на працевлаштування від 27.04.2017 № 59641, ОСОБА_3, дозвіл на працевлаштування від 27.04.2017 № 59653, ОСОБА_27, дозвіл на працевлаштування від 27.04.2017 № 59654 , ОСОБА_4, дозвіл на працевлаштування від 27.04.2017 № 59656, ОСОБА_26 дозвіл на працевлаштування від 27.04.2017 № 59658, ОСОБА_5, дозвіл на працевлаштування від 27.04.2017 № 59659, ОСОБА_6, дозвіл на працевлаштування від 27.04.2017 № 59618, ОСОБА_5, дозвіл на працевлаштування від 27.04.2017 № 59619, ОСОБА_7, дозвіл на працевлаштування від 27.04.2017 № 59620, ОСОБА_8, дозвіл на працевлаштування від 27.04.2017 № 59622, ОСОБА_9, дозвіл на працевлаштування від 27.04.2017 № 59623, ОСОБА_10, дозвіл на працевлаштування від 20.04.2017 № 59514, ОСОБА_11, дозвіл на працевлаштування від 20.04.2017 № 59516, ОСОБА_6, дозвіл на працевлаштування від 20.04.2017 № 59517, ОСОБА_12, дозвіл на працевлаштування від 20.04.2017 № 59518, ОСОБА_13, дозвіл на працевлаштування від 20.04.2017 № 59519, ОСОБА_5, дозвіл на працевлаштування від 20.04.2017 № 59520, ОСОБА_14, дозвіл на працевлаштування від 20.04.2017 № 59521, ОСОБА_15, дозвіл на праце-

влаштування від 20.04.2017 №59523, Джіван Угур, дозвіл на працевлаштування від 20.04.2017 № 59524, ОСОБА_23 дозвіл на працевлаштування від 20.04.2017 № 59525, ОСОБА_16, дозвіл на працевлаштування від 20.04.2017 № 59526, ОСОБА_17, дозвіл на працевлаштування від 18.04.2017 № 59451, ОСОБА_24 дозвіл на працевлаштування від 18.04.2017 № 59452, ОСОБА_18, дозвіл на працевлаштування від 18.04.2017 № 59453, ОСОБА_19, дозвіл на працевлаштування від 18.04.2017 № 59454, ОСОБА_25, дозвіл на працевлаштування від 18.04.2017 № 59455, ОСОБА_20, дозвіл на працевлаштування від 18.04.2017 № 59471, ОСОБА_21, дозвіл на працевлаштування від 06.05.2016 № 57111.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, позивач зазначає, що оскаржуваним наказом анульовано дозволи на працевлаштування зазначених осіб, у зв'язку з чим ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» вимушене припинити трудові відносини із вказаними працівниками, що призведе до додаткових витрат, а саме: фінансові зобов'язання по виплаті вихідної допомоги, забезпечення повернення вказаних осіб до Туреччини.

Таким чином, позивач зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останнього, як роботодавця (значні незаплановані витрати при припиненні трудових відносин) та підрядника за договорами державного та комунального замовлення (припинення робіт, де були залучені працівники, на строк, необхідний для пошуку і працевлаштування інших працівників, субпідрядників тощо). Для відновлення трудових відносин із громадянами Туреччини у випадку їх припинення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат: оформлення віз, додаткові витрати на міжнародні перевезення, пошук житла.

Вирішуючи по суті заявлене позивачем клопотання, проаналізувавши наведені останнім обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, зупинення дії оскаржуваного наказу Київського міського центру зайнятості від 12.09.2017 № 176 «Про прийняття рішення щодо анулювання дозволів на застосування праці іноземців», який є предметом позову, буде фактично вирішенням справи судом до постановлення рішення у справі, що є неприпустимим та порушує принцип рівності сторін, регламентований ст. 10 КАС України.

Разом з тим, на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано достатніх доказів в обґрунтування заявленого клопотання та достатніх доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене у сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 117, 118, 158, 160, 165, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко