Постанова № 70490187, 23.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5055/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експаком» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач (далі Товариство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 15.09.2017 № 1264/15-32-12-03/33657086, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіркою встановлено порушення вимог ПК України, в результаті чого позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за червень 2017 р. у розмірі 53319 грн. Зазначений висновок не відповідає дійсності, адже за фактом отримання Товариством передплати від ТОВ Науково-виробниче мале підприємство «Антарія» в березні у загальній сумі 495000 грн., в т.ч. ПДВ 825000 грн., у позивача не виникало від'ємного значення, для того щоб вважати, що попередній період є періодом, в якому позивач отримав передплату, адже за фактом отриманням передплати Товариство задекларувало податкові зобовязання з ПДВ, а не від'ємне значення. В свою чергу, від'ємне значення у Товариства виникло в червні 2017 р. у звязку зі зменшенням раніше задекларованих зобовязань через повернення передплати. Законодавство не містить обмежень щодо сум на відшкодування ПДВ, які сформувалися в результаті зменшення податкових зобовязань, оскільки така сума визначається математичним шляхом. Крім того, посилання податкового органу на відсутність права на бюджетне відшкодування суми ПДВ в розмірі 2734,57 грн., сформованої за рахунок передплачених послуг на користь ОРТПП та ПРАТ «Київстар», також не відповідають вимогам п.200.4 ст.200 ПК України, адже вказана норма не передбачає вимоги щодо отримання платником податків актів виконаних робіт, а містить посилання тільки на факт оплати податку, зокрема в складі вартості послуги.

Представник позивача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

До суду з'явився представник відповідача, який позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Згідно письмових заперечень, перевіркою ТОВ «Експаком» встановлено порушення абз. «б» п.200.4 ст.200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, в результаті чого встановлено, що Товариство не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку в розмірі 53319 грн. 18.07.2017 засобами телекомунікаційного звязку Товариство подало до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2017 р. від 18.07.2017 № НОМЕР_2 та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування із розрахунком суми бюджетного відшкодування на суму від'ємного значення 697901 грн. Від'ємне значення виникло на в результаті експортних операцій, придбання супутніх ТМЦ (послуг), а також коригування 26.06.2017 податкового зобовязання у бік зменшення через повернення грошових коштів ТОВ «Експаком» на адресу ТОВ НВМП «Антарія» в сумі 495000 грн., в т.ч. ПДВ 82500 грн. Згідно з поданою декларацією з ПДВ за червень 2017 р., від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду склав 0 грн., однак до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ Товариством внесено суми ПДВ, по яким відсутнє від'ємне значення з ПДВ. Крім того, перевіркою встановлено включення до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ сум переплат постачальникам товарів, по яким фактична поставка товарів не здійснена на загальну суму 2734,57 грн.

Згідно з ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 04.09.2017 № 4008, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, співробітниками податкового управління проведено документальну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2017 р., за результатами якої складено акт від 15.09.2017 № 1264/15-32-12-03/33657086.

Перевіркою встановлено порушення абз. «б» п.200.4 ст.200 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, в результаті чого встановлено, що Товариство не має права на отримання бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку в розмірі 53319 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 № НОМЕР_1, яким відмовлено у відшкодуванні від'ємного значення ПДВ за декларацією від 18.07.2017 № НОМЕР_2 за червень 2017 р. на суму 53319 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

Згідно акту перевірки від 15.09.2017 № 1264/15-32-12-03/33657086, відповідно до поданої ТОВ «Експаком» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області декларації з ПДВ за червень 2017 р. (вх. № НОМЕР_2 від 18.07.2017), розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (додаток № 3 до декларації з ПДВ), сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у р.20.2.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, у загальному розмірі 697901 грн., у т.ч. лютий 2017 р. 16666,67 грн., березень 2017 р. 33917,74 грн., червень 2017 р. 647316,66 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного податкового кредиту) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) є проведення експортних операцій (сорго), придбання супутніх ТМЦ (послуг), а також проведення коригування податкового зобовязання у бік зменшення у звязку із поверненням грошових коштів (повернення грошових коштів підприємством ТОВ «Експаком» в адресу ТОВ НВМП «Антарія» 26.06.2017 у загальній сумі 495000 грн., в т.ч. ПДВ 82500 грн. відповідне коригування податкових зобовязань у бік зменшення проведено Товариством в червні 2017 р.).

Згідно з поданою декларацією з ПДВ за червень 2017 р. (від 18.07.2017 р. № НОМЕР_2) Товариством від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.16 декларації з ПДВ) склало 0 грн., однак до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ (додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ за червень 2017 р.) посадовими особами Товариства внесено суми ПДВ, по яким відсутнє від'ємне значення з ПДВ (залишок від'ємного значення), що на думку перевіряючих є порушенням пп. «б» п.200.4 ст.200 ПК України.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 цього Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Зі змісту пункту 192.3 статті 192 Податкового кодексу України, результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року за N 21 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за N 159/28289), а саме: п. п. 5 - 6 Розділу VI "Порядок заповнення уточнюючого розрахунку" говорить: "У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок".

Відповідно до пункту 5 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. за N 966, зі змінами та доповненнями, "У разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п'ятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується при визначенні значень рядків 21.1 та 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Тобто, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг:

постачальник має право зменшити податкові зобовязання на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого отримувачем в ЄРПН, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобовязання у податковій деклараціакї з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН;

покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.

При цьому законодавством не встановлено застережень щодо втрати платником податків права на бюджетне відшкодування суми ПДВ, яка виникла в результаті зменшення податкових зобовязань, у звязку із чим суд погоджується з аргументацією сторони позивача та вважає вищевказаний висновок податкового органу необґрунтованим.

Крім того, згідно листа ДФС від 14.01.2016 № 550/6/99-99-19-03-02-15 постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до підпункту 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобовязань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу-платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. Отже, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг: постачальник має право зменшити податкові зобовязання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН протягом встановленого пунктом 201.10 статті 201 Кодексу 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобовязання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому такий розрахунок коригування зареєстровано в ЄРПН; покупець повинен зменшити податковий кредит у податковій декларації з ПДВ за той податковий період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.

Однак співробітник ГУ ДФС в Одеській області всупереч офіційної позиції центрального фіскального органу дійшов хибного висновку про те, що повернення суми передплати не має наслідком збільшення податкового кредиту та подальшого відшкодування сплаченого податку на додану вартість.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відтак, відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу, субєктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованого акту індивідуальної дії.

Крім того, документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено включення до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ (додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ за червень 2017 р.) сум передплат постачальникам товарів (робіт, послуг), по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг) станом на 30.06.2017 не здійснена, на загальну суму ПДВ 2734,57 грн.: 2491,44 грн. по ОРТПП; 243,13 грн. по ПРАТ «Київстар».

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Для з'ясування змісту господарських операцій необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковою інспекцією не представлено.

Вирішуючи спір, суд враховує, що будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов'язком відповідати принципам «нейтральності» та «безсторонності».

Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Надання оцінки всім важливим аргументам сторін, що беруть участь у справі, становить гарантію дотримання принципу справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року.

Питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії (рішення) якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

На підтвердження реального виконання постачальниками послуг контрагентами позивача ОРТПП та ПРАТ «Київстар» взятих на себе зобовязань Товариством надано: договір № 304 від 01.01.2015 із Одеською регіонально торгово-промисловою палатою; акти здачі-прийняття робіт № ЮГ-000096 від 09.06.2017, № ОС-005224 від 16.06.2017, № ОС-005225 від 16.06.2017, № ОС-005234 від 19.06.2017, № ОС-005679 від 07.07.2017, № ОС-005978 від 20.07.2017, № ОС-005977 від 20.07.2017, № ОС-006142 від 27.07.2017, № ОС-006141 від 28.07.2017, згідно яких ОРТПП надані послуги щодо засвідчення документів, пов'язаний зі здійсненням зовнішньоекономічної діяльності (документів комерційного характеру); видачі сертифіката, пакет документів до 20 стор.; засвідчення копій документа; надання висновку про походження товару; переклад одного сертифікату походження тощо; замовлення № 2175323 до угоди з ПРАТ «Київстар» № 2185323 від 06.07.2017 про надання послуг стільникового мобільного звязку стандартів GSM 900 та GSM 1800; рахунок № 134-10508235 від 30.06.2017; рахунок № 135-12516449 від 31.07.2017; платіжні доручення № 480 від 02.06.2017, № 495 від 19.06.2017, № 502 від 23.06.2017, № 491 від 19.06.2017, № 512 від 27.06.2017; виписки по рахунку від 21.11.2017 за 20.03.2017, від 21.11.2017 за 26.06.2017.

Отже позивачем надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагентів.

В той же час, податковим органом не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.09.2017 № НОМЕР_1.

За усталеною практикою ЄСПЛ, перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб'єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

Таким чином, вищерозглянуті висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами, реальність операцій з постачання послуг ОРТПП та ПРАТ «Київстар», у звязку із чим суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 28.09.2017 № НОМЕР_1.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 № НОМЕР_1 без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає до задоволення.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

В той же час, суд вважає заяву представника позивача про відшкодування судових витрат частково обґрунтованою та підлягаючою до часткового задоволення.

Так, представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Одеській області на користь позивача судові витрати в розмірі 17280 грн., з яких 15680 грн. витрати на правову допомогу, 1600 грн. судовий збір.

В обґрунтування розміру витрат на правову допомогу представник позивача надала акт прийому-передачі наданих послуг від 23.11.2017, згідно якого виконавець ФОП ОСОБА_1 29.09.2017 склала адміністративний позов за чотири години (вартість послуги 3840 грн. (1280 грн. х 4)); прийняла участь в судових засіданнях 19.10.2017, 07.11.2017 кожне з яких тривало 1 годину (вартість послуг 3840 грн. (1280 грн. х 2)); 19.10.2017 ознайомилася із матеріалами справи за 15 хвилин (вартість послуг 320 грн.); 06.11.2017 протягом 2 годин збирала докази (вартість послуги 2560 грн.); 22.11.2017 протягом однієї години збирала докази (вартість послуги 1280 грн.); платіжні доручення № 653 від 03.10.2017 про сплату ТОВ «Експаком» на користь ФОП ОСОБА_1 9250 грн., № 699 від 30.10.2017 9250 грн.

Вирішуючи зазначене питання, суд виходить з недостовірності наданого представником позивача розрахунку наданих послуг. Так, в судове засідання 19.10.2017 представники сторін до суду не зявилися, у звязку із чим судове засідання було перенесено на 07.11.2017. В судовому засіданні 07.11.2017 представник позивача просила розгляд справи по суті не здійснювати та надати їй додатковий час для обґрунтування розміру судових витрат, у звязку із чим судове провадження по справі було зупинено до 23.11.2017. Таким чином, представник позивача в єдиному судовому засіданні по справі вдалася до зловживання правами учасника процесу, спрямованого на затягування судового процесу з метою штучного збільшення витрат на правову допомогу, заперечуючи при цьому проти винесення рішення по суті. При цьому надані копії платіжних доручень щодо оплати правової допомоги датовані 3 та 30 жовтня 2017 р., тоді як станом на 05.11.2017 представником позивача за актом прийому-передачу послуг від 23.11.2017 надано послуг на суму 6720 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Вказаним положеннями передбачено відшкодування витрат за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Підготовка позову, складання пояснень, надання консультацій, вивчення документів по справі в цілому під вказаний перелік не підпадає, тому не підлягає компенсації згідно даного Закону.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість компенсації правової допомоги, наданої представником позивача.

Беручи до уваги сплачений позивачем згідно квитанції № ПН1382 від 02.10.2017 судовий збір в розмірі 1600 грн., позивачу у відповідності до ч.1 ст.94, ч.1 ст.98 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області судові витрати в розмірі 1600 грн. (судовий збір).

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експаком» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 28.09.2017 № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експаком» (33657086) судові витрати у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот грн.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В. Завальнюк