Постанова № 70489921, 21.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 19815/4461/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Сердюк І.С.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення рішення від 06.06.2017 р.,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати видане ГУ ДФС в Одеській області по даткове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.06.2017р., яким нара ховане суму податку у розмірі 25 636 (двадцять пять тисяч шістсот тридцять шість) гривень 64 коп. на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

по-перше, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ст. 58 ПК України, оскільки не містить ро зрахунку податкового зобов'язання, тож фактично позивач позбавлена можливості дізнатися розрахунок сум зобовязання. Відповідні приписи містяться і у Листі Державної фіскальної служби України від 11.11.2015 №24066/6/99-99-22-04-02-15;

по-друге, у розра хунку, наданому в судовому засіданні, допущено ряд помилок, а саме: загальна площа квартири № 23, що розташована за адре сою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 26/28 складає 63,6 кв.м., а не 88,1 кв.м., як помилково зазначено відповідачем;

по- третє, згідно діючого законодавства платником податку є особа за належну їй частку. ОСОБА_3 належить 3/4 квартири, а не вся квар тира цілком, тож базою оподаткування для Позивача по справі є 63,6/4x3=47,7 кв.м.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції зазначив, що відповідно до даних АІС "Податковий блок" за фізисною особою ОСОБА_3 станом на 2016 р. рахується будинок за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 4, загальною площею 553,9 кв. м., та 2 квартири за адресою: м. Оде са, вул. Середньофонтанська, 26/28, загальною площею 88,1 кв.м.

Загальна площа будинку та квартири: 553,9 +88,1= 642,00 кв.м

Ставка податку: 0,1%х1378

Збільшення податку: 25000

Пільга: 180 м

2016 рік+(642-180)х1,38+25000=25636,64 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

06 червня 2016 року Головним Управлінням Державної фіс кальної служби України в Одеській області було прийняте податкове повідом лення-рішення № НОМЕР_1, яким визначено суму податкового зо бовязання на податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у роз мірі 25 636 гривень 64 коп., яке отримано ОСОБА_3 19 червня 2017 року.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 06.11.2017 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належить:

- 2/4 частини квартири № 23, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 26/28 та складається з трьох житлових кім нат загальною площею 63,6 кв. м. згідно свідоцтва про право на спад щину від 14 липня 2014 року;

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 4, та складається з одного житлового будинку під літ. «А» зага льною площею 553,9 кв. м., житловою площею 138,6 кв. м., згідно Сві доцтва про право власності на домоволодіння від 14.08.2007р., видане на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одесь кої міської ради.

- ? квартири № 23, що розташована за адресою: м. Оде са, вул. Середньофонтанська, 26/28 та складається з трьох житлових кімнат загальною площею 63,6 кв. м. згідно свідоцтва про право влас ності на житло від 5 грудня 1996 року, яке не відображено у Державно му реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки реєстрація бу ла здійснена у грудні 1996 року та міститься на паперовому носії у БТІ.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України)), платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п.266.3.1- 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно рішення ОМР від 03.02.2016 р. № 256-VІІ «Про внесення змін до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 р. № 6258-VІ.

Зокрема, вказане рішенням внесені зміни до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

- доповнити підпункт 7.1. пункту 7 «Порядок обчислення суми податку» Положення новим підпунктом «ґ» такого змісту: «г) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. м (для квартири) та/або 500 кв. м (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку)» (п. 1.3);

- встановити, що положення цього рішення застосовуються з 01.01.2016 року.

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлені додатком №1 до рішення ОМР від 21.01.2015 р. № 6258-VІ «Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Згідно рішення ОМР № 256-VІІ від 03.02.2016 р. пункту «ґ) за наявності у власності платника податку обєкта (обєктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. м (для квартири) та/або 500 кв. м (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий обєкт житлової нерухомості (його частку)».

Відповідно до рішення № 428- VІІ від 16.03.2016р. пункту 5.1. Ставки податку для обєктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб встановлюються у розмірі 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Пільга згідно рішення ОМР становить: в) для різних видів обєктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Відповідач визначив податкове зобовязання позивачу, виходячи з такого розрахунку:

Загальна площа будинку та квартири: 553,9+88,1= 642,00 кв.м

Ставка податку:0,1% х1378(мінімальна заробітна плата)

Збільшення податку: 25000 Пільга: 180 м

Оподатковувана площа:462 кв.м

2016 рік (будинок) =(553,9/642х462)х 1,378+25000=25549,27 грн.

2016 рік (2 квартири) =((63,6/2+56,3)/642х462)х 1,378=87,36 грн.

З урахуванням пп."ґ" пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України сума нарахованого податку за житловий будинок 25549,27 грн., за квартиру 87,36 грн. становить 25636,64 гривень.

Відповідно до пп. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Позивач надав суду Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 06.11.2017 року , згідно якої на праві приватної власності їй належить:

- 2/4 частини квартири № 23, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 26/28 та складається з трьох житлових кім нат загальною площею 63,6 кв. м. згідно свідоцтва про право на спад щину від 14 липня 2014 року;

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 4, та складається з одного житлового будинку під літ. «А» зага льною площею 553,9 кв. м., житловою площею 138,6 кв. м., згідно Сві доцтва про право власності на домоволодіння від 14.08.2007р., видане на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одесь кої міської ради.

- ? квартири № 23, що розташована за адресою: м. Оде са, вул. Середньофонтанська, 26/28 та складається з трьох житлових кімнат загальною площею 63,6 кв. м. згідно свідоцтва про право влас ності на житло від 5 грудня 1996 року, яке не відображено у Державно му реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки реєстрація бу ла здійснена у грудні 1996 року та міститься на паперовому носії у БТІ.

Отже, загальна площа квартири № 23, що розташована за адре сою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 26/28 складає 63,6 кв.м.

Згідно діючого законодавства платником податку є особа за належну їй частку, так ОСОБА_3 належить 3/4 квартири, отже, базою оподаткування для позивача по справі є 63,6/4х3=47,7 кв.м.

Відповідно до п.8.1 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

У ст.10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, податок нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (пп.10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п.7.1 ст.7 ПК України.

Так, відповідно до ст. 265 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки згідно з ПК України є місцевим податком.

Так, відповідно до п.8.3 ст.8 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки) віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п.24 ч.1 ст.26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.143 Конституції України.

Також, у цій справі суд враховує правову позицію висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.10.2011 року у справі "Щокін проти України" (заява №23759/03) та від 07.07.2011 року у справі "Серков проти України" (заява №39766/05) в яких ЄСзПЛ дійшов висновку, про те що, по-перше національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.

З огляду на встановлені в судовому засіданні фактичні обставини суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення рішення, винесеного ГУ ДФС через порушення принципу пропорційності, добросовісності, розсудливості, оскільки відповідачем не з'ясовано площу об'єктів житлової нерухомості з якої складається податок, що призвело до порушення права позивача.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати по даткове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 06.06.2017 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ІК НОМЕР_2, АДРЕСА_1, 65055) суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- квитанцією про сплату № 97653 від 03.08.2017 р. у сумі 640, 00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

.