Постанова № 70488813, 20.11.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду в залі судових засідань адміністративну справу за позовною заявою Великодоброньського сільського споживчого товариства до Головного управління ДФС у Закарпатській області про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 20 листопада 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 24 листопада 2017 року.

26 жовтня 2017 року, Великодоброньське сільське споживче товариство (далі позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суд із позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач), якою просить суд: 1) прийняти позовну заяву до провадження суду; 2) позовну заяву Великодоброньського сільського споживчого товариства до Головного управління ДФС у Закарпатській області про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити; 3) зобов’язати Головне управління ДФС у Закарпатській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу по рішенню про застосування штрафних санкцій від 02 червня 2006 року за № 7118/400 на суму 209500,00 грн.; 4) стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Великодоброньського сільського споживчого товариства витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. (а.с.5-8).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з мотивів наведених у письмових запереченнях та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

26 травня 2006 року працівниками Ужгородської міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено перевірку господарської одиниці Великодоброньського сільського споживчого товариства за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Велика Добронь, вул. Кішдобронь, буд. 116.

В ході перевірки виявлено порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 26 травня 2006 року за № 019813 23-2/133, на підставі якого податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 7118/400 від 02 червня 2006 року у розмірі 209 500,00 грн. (а.с.15).

Великодоброньським сільським споживчим товариством було оскаржено вищезазначене рішення до Господарського суду Закарпатської області та 15 грудня 2006 року постановою Господарського суду Закарпатської області винесено рішення по справі за № 7/405-2006, відповідно до якого рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 02 червня 2006 року за № 7118/400 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 209 500,00 грн. скасовано в повному обсязі (посилання на ЄДРСР України http://reyestr.court.gov.ua/Review/311292 ).

Вищезазначене рішення суду Господарського суду Закарпатської області було залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 20 березня 2007 року (посилання на ЄДРСР України http://reyestr.court.gov.ua/Review/1137291 ).

Однак, як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 17 вересня 2009 року Вищим адміністративним судом України ухвалено постанову, відповідно до якої задоволено касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції та скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 грудня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2007 року та в позову про скасування рішення Ужгородської Міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій – відмовлено (а.с.10, 11).

У відповідності до вимог статті 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб’єктами господарювання до Державного бюджету України, розпочався з наступного дня після винесення постанови Вищим адміністративним судом України, а саме: 18 вересня 2009 року.

Отже, скасування судом касаційної інстанції рішень судів першої та апеляційної інстанції і визнання законним рішення податкового органу стало початком виникнення обов’язку Великодоброньським сільським споживчим товариством сплати штрафних санкцій.

На підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2009 року, відповідач відновив позивачеві по карткам особового рахунку застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 209500,00 грн.

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, відповідач з метою реалізації стягнення в примусовому порядку з позивача вищезазначеної суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2014 року по справі за № 2а-4708/09/0770 касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року – без змін, якою адміністративний позов Ужгородської міжрайонного державної податкової інспекції залишено без розгляду у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду (а.с.12, 13).

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція повторно звернулася до суду, однак Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року по справі за № 807/1894/13-а було відхилено касаційну скаргу, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року по – залишено без змін, у зв’язку з тим, що на розгляді у Вищому адміністративному суді України перебуває справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (а.с.14).

Як вбачається із письмових заперечень відповідача та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, заборгованість Великодоброньського сільського споживчого товариства у розмірі 209500,00 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям за порушення норм обігу готівки була останнім частково погашена у розмірі 35000,00 грн., а саме: відповідно до поданої позивачем заяви від 27 лютого 2013 року за №3 6 (зареєстрованої в Ужгородській міжрайонній державній податковій інспекції за № 911/10 від 27 лютого 2013 року) та висновку за № 113-20 від 27 лютого 2013 року Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції шляхом проведення зарахування помилково сплаченої суми з податку на додану вартість в сумі 35000,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу по платежу 21080900 «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застування РРО».

У зв’язку з чим, залишок податкового боргу по даному платежу склав 174499,00 грн..

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) встановлено, що платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності до вимог пункту 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 37 ПК України встановлено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов’язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов’язує сплату ним податку. Підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов’язку у передбачений законодавством спосіб.

Зважаючи на вищезазначене, позивач є платником податків і зборів та не звільняється від обов’язку сплачувати податки і збори у визначеному законом порядку.

У відповідності до вимог пункту 101.2 статті 101 ПК України, передбачено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно вимог підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України встановлено, що під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року за № 577 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок), який розроблено відповідно до статті 101 Глави 9 Розділу ІІ Податкового кодексу України.

У відповідності до вимог абзацу 4 пункту 3.2 Розділу ІІІ Порядку встановлено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Як стверджує представник позивача та не заперечував у судовому засіданні представник відповідача, Великодоброньське сільське споживче товариство 12 вересня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про списання безнадійного податкового боргу у відповідності до пункту 4.3 Порядку.

11 жовтня 2017 року відповідачем було скеровано на адресу позивача відповідь за № 4648/10/07-16-17-00-16 на його заяву про списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до останньої відповідач відмовив позивачеві в списанні безнадійного податкового боргу (а.с.16, 17).

Оскільки рішення про виникнення безнадійного боргу прийняте не було, то такий податковий борг не можна вважати безнадійним, відповідно, його не можна списати.

Відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року за № 1380/5, визначено, що дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

З огляду на положення частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов’язання відповідача прийняти рішення, яке пов’язане із здійсненням останнім своїх дискреційних повноважень.

Отже, враховуючи вищенаведене, оскільки відповідачем не прийнято рішення про визнання податкового боргу безнадійним, суд не має права зобов’язати відповідача щодо прийняття такого рішення, оскільки таке рішення має дискреційну природу, відтак суд приходить висновку про відсутність підстав у задоволенні адміністративного позову Великодоброньського сільського споживчого товариства.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Великодоброньського сільського споживчого товариства до Головного управління ДФС у Закарпатській області про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.