Постанова № 70488354, 22.11.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 11 березня 2006 року їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01 квітня 2014 року їй припинено виплату пенсії внаслідок її неотримання в період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2014 року, про що вона дізналась із листа від 16 серпня 2016 року № 334/к-11. 24 січня 2017 року її представник ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії. Однак, у поновленні її виплати відповідачем відмовлено з тих підстав, що така заява повинна подаватись пенсіонером особисто відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, про що надано відповідь № 25/І-11 від 03 лютого 2017 року. Оскільки закон передбачає можливість подання заяви про призначення пенсії як пенсіонером особисто, так і через представника, а вимоги закону щодо поновлення виплати пенсії не містять положень, які б прямо забороняли подання заяви про поновлення пенсії представником пенсіонера, позивач просила визнати дії відповідача, які полягають у відмові поновити виплату їй пенсії на підставі заяви, яка подана представником, та зобов’язати відповідача поновити виплату раніше призначеної їй пенсії, починаючи з 24 січня 2017 року, а також відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов’язати відповідача виплатити їй пенсію, на яку вона мала право, але не отримала своєчасно, з власної вини за період з 24 січня 2014 року по 24 січня 2017 року, та з вини пенсійного органу за період з 01 жовтня 2013 року по 24 січня 2014 року, оскільки про припинення виплати пенсії позивач дізналася лише з листа № 334/к-11від 16 серпня 2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, зіславшись на обставини, викладені в позові, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечуив, просив відмовити у їх задоволенні, про що подав письмові заперечення, які зводяться до того, що заява про поновлення виплати пенсії повинна подаватись пенсіонером особисто, та, крім цього, відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за минулий час можуть бути виплачені лише нараховані суми пенсії, а, починаючи з 01 квітня 2014 року, пенсія ОСОБА_3 не нараховувалась.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши наведені ними доводи та заперечення, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Як установлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, 11 березня 2006 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З 01 квітня 2014 року виплату пенсії ОСОБА_3 припинено, що підтверджується листом Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 16 серпня 2016 року № 334/к-11.

Як убачається з зазначеного листа, за період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2014 року ОСОБА_3 не з’явилася у відділення поштового зв’язку за отриманням пенсії, у зв’язку з чим її виплата припинена на підставі ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

21 жовтня 2016 року ОСОБА_3 видала нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси в усіх органах Пенсійного фонду України, в тому числі з питань поновлення виплати пенсії.

24 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від імені ОСОБА_4 з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив поновити пенсію.

03 лютого 2017 року Тернопільським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області ОСОБА_1 надано відповідь № 25/І-11, в якій зазначено, що відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, заява про поновлення виплати пенсії повинна подаватись пенсіонером особисто. Також роз’яснено право захищати свої інтереси в суді.

Перевіряючи достовірність доводів представника відповідача про відсутність законних підстав поновлення пенсії позивачу, суд виходить із таких обставин:

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Закріплені ст. 22 Конституції України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено підстави та порядок припинення та поновлення виплати пенсії. Зокрема, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (п. 1 ч. 1 ст. 49 цього Закону).

Судом установлено, що з 01 квітня 2014 року виплату пенсії позивачу припинено за рішенням пенсійного органу, що сторонами не оспорюється.

Причиною виплати стало неотримання ОСОБА_3 пенсії в період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2014 року. Цих обставин представник позивача не заперечив, вказавши, що ОСОБА_3 мала сподівання, що пенсійні виплати будуть накопичуватись і вона фактично зможе отримати їх у будь-який зручний для неї час.

Тобто, припинення позивачу виплати пенсії з 01 квітня 2014 року відповідачем здійснено з дотриманням вимог статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Дізнавшись про припинення виплати пенсії з листа відповідача від 16 серпня 2016 року № 334/к-11, ОСОБА_3, через свого представника ОСОБА_1, 24 січня 2017 року звернулася до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявою про поновлення виплати пенсії.

Відповідно до ч. 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Однак, у поновленні виплати пенсії відповідачем відмовлено з тих мотивів, що заява подана не особисто ОСОБА_3, а її представником.

Такі підстави відмови у поновлені пенсії суд вважає необгрунтованими.

Так, відповідно до п. п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім’ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Разом з тим, відповідно до статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Подана ОСОБА_1 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області 24 січня 2017 року заява від імені ОСОБА_3, в якій міститься вимога про поновлення пенсії, є заявою про призначення/перерахунок пенсії відповідно до Додатку 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як передбачено можливість подання заяви про призначення пенсії представником пенсіонера, так і не встановлено обмежень на подачу ним заяви про поновлення її виплати.

Повноваження ОСОБА_1 як представника ОСОБА_3 підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю, яка була подана разом із заявою 24 січня 2017 року.

За вказаних обставин суд вважає відмову відповідача у поновленні ОСОБА_3 виплати пенсії через неподання нею особисто відповідної заяви обмеженням її конституційних прав, оскільки підстави поновлення цієї виплати дійсно наявні відповідно до статей 46, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а заборони на подання заяви про її поновлення представником пенсіонера Законом не передбачено.

Тому дії відповідача щодо відмови ОСОБА_3 у поновленні виплати пенсії, слід визнати протиправними та зобов’язати відповідача поновити її виплату з часу звернення з відповідною заявою, тобто з 24 січня 2017 року.

Крім цього, відповідно до вимог статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу пенсію за три роки до дня звернення за поновленням пенсії, тобто з 24 січня 2014 року до 24 січня 2017 року.

При цьому суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на те, що пенсія за цей період не може бути виплачена, оскільки вона не була нарахована.

Так, відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд припиняється виплата, а не нарахування пенсії.

Тому, незважаючи на припинення виплати ОСОБА_3 пенсії відповідно до вказаної норми закону, її нарахування повинно було здійснюватись.

Саме з огляду на необхідність продовження такого нарахування, статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено можливість виплати пенсії за минулий час.

В іншому випадку ця норма Закону взагалі була б позбавлена можливості реалізації.

Разом з тим, не підлягають до задоволення вимоги позивача про зобов’язання відповідача виплатити позивачу пенсію за період з 01 жовтня 2013 року по 24 січня 2014 року, оскільки вини пенсійного органу в її невиплаті судом не встановлено.

Пенсію позивач у період з 01 жовтня 2013 року до 01 квітня 2014 року не отримувала за власною волею, сподіваючись на те, що пенсійні виплати будуть накопичуватись, і вона фактично зможе їх отримати в будь-який зручний для неї час. Неотримання пенсії в зазначений період і стало підставою припинення виплати пенсії ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Жодної вини відповідача в неотриманні позивачем зазначених виплат немає.

У зв’язку з цим у частині вимог позивача про зобов’язання відповідача виплатити позивачу пенсію за період з 01 жовтня 2013 року по 24 січня 2014 року слід відмовити.

Враховуючи зазначені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає до задоволення частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача, які полягають у відмові поновити виплату ОСОБА_3 пенсії на підставі заяви, яка подана її представником за довіреністю, зобов’язання відповідача поновити виплату раніше призначеної їй пенсії, починаючи з 24 січня 2017 року, та зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 пенсії, на яку вона мала право, але не отримала своєчасно з власної вини за період з 24 січня 2014 року по 24 січня 2017 року, що є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 71, 159-163,167, 186, ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_3 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в поновленні виплати ОСОБА_3 пенсії на підставі заяви, яка подана представником за довіреністю.

Зобов’язати Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області поновити ОСОБА_3 виплату раніше призначеної пенсії, починаючи з 24 січня 2017 року.

Зобов’язати Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3 за період з 24 січня 2014 року по 24 січня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Звернути до негайного виконання постанову в частині виплати пенсії в межах платежу за один місяць.

Стягнути з Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, в користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640 гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.