Рішення № 70478370, 22.11.2017, Апеляційний суд Сумської області

.

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 серпня 2017 року

в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а:

28 липня 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, свої вимоги мотивував тим, що 12 травня 2011 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_3 було укладено Угоду № 364381 та підписано Додатки № 1 та № 2 до неї, які є невід’ємними частинами Угоди. Вказана Угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів «АвтоТак». Вказана система продажу полягає у створенні групи покупців, які стають учасниками системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним учасником автомобіля шляхом сплати його вартості та вартості наданих послуг невеликими щомісячними внесками протягом декількох років. 02 червня 2011 року Верховною Радою України було прийнято Закон № 3462, яким до ЗУ «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ч. 1 ст. 4 та вказану статтю було доповнено пунктом 11-1 такого змісту: «Фінансовими послугами вважаються такі послуги: адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах». Вказаний закон набув чинності 09 січня 2012 року. Таким чином, послуги, що надаються ТОВ «АВТО ПРОСТО» на разі унормовані в ЗУ «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

При виконанні умов Угод, укладених з учасниками в рамках системи ОСОБА_6, позивач надає учасникам послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля на основі системи ОСОБА_6. Вказані послуги полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах Асигнаційних актів, а також інших послуг, передбачених Угодою, які гарантують придбання автомобіля кожним Учасником системи ОСОБА_6.

27 грудня 2011 року, на асигнаційному акті, ОСОБА_3 було надано право на отримання Автомобіля. Угоду № 364381 було укладено між Позивачем та ОСОБА_3 з метою придбання автомобіля «Daewoо Lanоs», однак, ОСОБА_3 скориставшись правом наданим йому ст. 7 п. 7.1. Додатку № 2 до Угоди звернувся до ТОВ «АВТО ПРОСТО» з заявою, у якій просив надати автомобіль іншої марки, а саме ВАЗ 21104 ЗНГ. 21 січня 2012 року ОСОБА_3 отримав автомобіль ВАЗ 21104 ЗНГ, номер шасі (кузова, рами) № Y6L211040CL231402, 2011 року випуску і зареєстрував його на своє ім’я у ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Суми, Сумського, Білопільського, Краснопільського районів підпорядкованого УМВС, (д.н.з. НОМЕР_1), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 399774. В свою чергу, ОСОБА_3 зобов’язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків.

ОСОБА_3 були надані гарантії повного виконання зобов’язання за Угодою № 364318, а саме надано ТОВ «АВТО ПРОСТО», в якості забезпечення виконання зобов’язань, гарантії поручителів щодо солідарної відповідальності за зобов’язаннями ОСОБА_3 за Угодою № 364318. 10 січня 2012 року між позивачем і ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за яким вони зобов’язались відповідати перед кредитором (ТОВ «АВТО ПРОСТО») у разі невиконання зобов’язань ОСОБА_3 за Угодою № 364381. ОСОБА_3 до січня 2015 року сплачував щомісячні внески, хоч і з невеликим порушенням строків та розмірів внесків, а з лютого 2015 року припинив сплачувати внески.

ОСОБА_7 стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» суму заборгованості за Угодою № 364381 в розмірі 129 566 грн. 80 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1 943 грн. 50 коп.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 серпня 2017 року в задоволенні позову ТОВ «АВТО ПРОСТО» відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ТОВ «АВТО ПРОСТО», посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 серпня 2017 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12 травня 2011 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_3 було укладено Угоду № 364381 та підписано Додатки № 1 та № 2 до неї, які є невід’ємними частинами Угоди. Вказана Угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів «АвтоТак».

Між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» 10 січня 2012 року було укладений договір поруки, без номеру. Пунктом 2.1. Договору поруки передбачено, що порукою згідно цього Договору забезпечено виконання боржником зобов’язань за Угодою, в тому числі виконання обов’язків щомісячно сплачувати передбачені угодою повні внески, які складаються з сум чистого внеску, внесків в оплату послуг та внесків в оплату страхового платежу, а також виконання обов’язків по сплаті інших платежів, передбачених угодою.

З пункту 2.4. Договору поруки вбачається, що поручитель і кредитор погоджуються, що розмір забезпечених порукою вимог кредитора до боржника дорівнює сумі всіх повних внесків та інших, передбачених угодою платежів, що підлягають сплаті боржником. На момент підписання договору поруки розмір забезпечених порукою вимог складає 91 251 грн. 04 коп. Вказана заборгованість може бути змінена в порядку, передбаченому в ст. 2, 9 Додатку № 2 до Угоди.

Згідно п. 2.1 ст. 2 Додатку № 2 до Угоди поточна ціна автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється ТОВ «АВТО ПРОСТО» постачальником.

27 грудня 2011 року, на асигнаційному акті, ОСОБА_3 було надано право на отримання Автомобіля. Угоду № 364381 було укладено між Позивачем та ОСОБА_3 з метою придбання автомобіля «Daewoо Lanоs», однак, ОСОБА_3 скориставшись правом наданим йому ст. 7 п. 7.1. Додатку № 2 до Угоди звернувся до ТОВ «АВТО ПРОСТО» з заявою, у якій просив надати автомобіль іншої марки, а саме ВАЗ 21104 ЗНГ. 21 січня 2012 року ОСОБА_3 отримав автомобіль ВАЗ 21104 ЗНГ, номер шасі (кузова, рами) № Y6L211040CL231402, 2011 року випуску і зареєстрував його на своє ім’я у ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Суми, Сумського, Білопільського, Краснопільського районів підпорядкованого УМВС, (д.н.з. НОМЕР_1), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК 399774. В свою чергу, ОСОБА_3 зобов’язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив з того, що дії позивача свідчать про нечесну підприємницьку діяльність, останній не мав відповідного дозволу (ліцензії) на надання послуги. Також, відмовляючи в задоволенні позовних вимог до поручителів, суд виходив з тих підстав, що порука припинилась.

ОСОБА_7 з даним висновком суду колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг

Згідно ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд дійшов передчасного висновку про припинення договору поруки, оскільки за час виконання зобов’язання змінювалась поточна ціна автомобіля, що спричинило зміну обсягу відповідальності поручителя в бік збільшення без погодження з самим поручителем, є такими, що заслуговують на увагу.

П. 2.5 Договору поруки (т. 1, а.с. 12) передбачено, що сторони погодили, що протягом дії Договору у випадках зміни умов Угоди, якщо можливість цих змін прямо передбачена Угодою, у випадках зміну розміру зобов’язань, забезпечених порукою та/або зміни строків виконання зобов’язань, якщо такі зміни здійснюються на підставах, передбачених основним зобов’язанням, відповідні зміни вносяться лише до Угоди і не потребують внесення змін до цього Договору. На внесення передбачених цим пунктом змін Співпоручителі надають згоду під час підписання цього Договору. Тобто, підписуючи договір поруки від 10 січня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали згоду на внесення ТОВ «АВТО ПРОСТО» змін, тобто погоджувалися наперед, що ціна автомобіля може змінюватися в сторону збільшення і це тягне збільшення відповідальності як для ОСОБА_3 так і для них.

Передбачені Угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в Угоді "Чисті внески" або "Внесок в оплату товару".

Відповідно до розд. 1 Визначення термінів додатку № 2 до Угоди "Цілий Чистий внесок - це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати Автомобіля. Половинний Чистий внесок – це половина Цілого чистого внеску".

Згідно з п. 2.6 ст. 2 додатку № 2 до Угоди Чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від поточної ціни автомобіля.

Таким чином, в Угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені Чисті внески перерахунку (у зв’язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім’я споживач зобов’язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати – 100% від ціни автомобіля.

Отже, Угодою передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної Угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Висновок суду першої інстанції щодо того, що дії позивача свідчать про його нечесну підприємницьку діяльність і недобросовісність та є метою отримання безпідставного збагачення, що є несправедливим та його діяльність полягає у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, є безпідставним.

За таких обставин висновок суду про те, що діяльність ТОВ "АВТО ПРОСТО" за Угодою сторін є функціонуванням "пірамідальної схеми", суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у зв’язку з відсутністю головних ознак "пірамідальної схеми" - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об’єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами – учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов’язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ "АВТО ПРОСТО" з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття "фінансова послуга".

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Суд зазначених вимог закону не врахував і до правовідносин сторін не застосував.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі – Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі – Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі – це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Відповідно до додатку № 2 Угоди система "АвтоТак" – це торговельна марка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг ОСОБА_7 з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому Угодою (ст. ст. 5, 6 додатку № 2 до Угоди), і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Отже, отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Як вбачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття "пірамідальна схема" та "придбання товарів у групах". Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Ураховуючи те, що ТОВ "АВТО ПРОСТО" отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не можна вважати правильним висновок суду про те, що така діяльність здійснюється товариством нелегітимно, у тому числі й до введення законом ліцензування такої діяльності. Місцевий суд не врахував, що угода між позивачем і ОСОБА_3 була укладена до набрання чинності Ліцензійними умовами та до спливу річного терміну наданого для приведення діяльності у відповідність з такими умовами.

Отже, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов’язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення "пірамідальної схеми".

Наведене дозволяє визнати, що висновок суду щодо пірамідальності схеми придбання товарів у групах, який ґрунтується тільки на факті неотримання автомобілів усіма учасниками групи одночасно, а лише окремими учасниками й у певній послідовності, є помилковим. При цьому судом установлено, що деякі учасники отримали товар раніше за інших, оскільки сплатили внесків більше за інших учасників групи, частково сплачені внески й позивачем.

Помилковим є й висновок суду про введення позивача в оману з підстав оплати ним не самого товару, а права купівлі товару та відсутності залучення власних коштів відповідача.

Такий висновок суперечить нормам чинного законодавства й суті самого правочину, визначеного в ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Вказана позиція зазначена в Постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року за № 6 – 640цс13.

Висновок суду про те, що ціна на автомобіль постійно збільшується і це не відповідає умовам укладеної угоди з ОСОБА_3 є необґрунтованим, оскільки умовами угоди передбачено, що кожен щомісячний платіж обраховується виходячи з поточної ціни автомобіля на момент сплати платежу. саме з таких розрахунків ОСОБА_3 і сплачував внески до лютого 2015 року.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у зв’язку з цим рішення суду підлягає скасуванню згідно вимог ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Сплачений апелянтом судовий збір в розмірі 1943 грн. 50 коп. та 2 137 грн. 85 коп. (всього 4 081 грн. 35 коп.) за апеляційний перегляд справи підлягає стягненню з відповідачів в дольовому порядку на користь позивача.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 серпня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» в солідарному порядку 129 566 грн. 80 коп. заборгованості за Угодою № 364381 від 12 травня 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» в солідарному порядку 129 566 грн. 80 коп. заборгованості за Угодою № 364381 від 12 травня 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» в дольовому порядку сплачений судовий збір у розмірі 4081 грн. 35 коп., тобто по 1 360 грн. 45 коп. з кожного з відповідачів.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий –

Судді –