Рішення № 70474283, 10.11.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6749/16-ц

Провадження №2/442/314/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2017 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Петрів В.М.

за участю представника позивача ( відповідача ) ОСОБА_2

відповідача ( позивача) ОСОБА_3

представника відповідача ( позивача) ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору та за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним Договорів про внесення змін до Договору кредиту,-

в с т а н о в и в :

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося з позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 640272,72 грн. з ОСОБА_3, ОСОБА_5 мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 02.08.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 був укладений Договір кредиту №612-38/13, згідно з яким Кредитор зобов»язується надати відповідачам грошові кошти в сумі 50 000доларів США, зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 11,50 % річних, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 01 серпня 2022р. 01.07.2008р. між Кредитором та Позичальником укладено Додаткову угоду до Договору кредиту, згідно якої сторони домовилися про підняття відсоткової ставки до 14% річних. 19.03.2015р. було укладено Договір про внесення змін №2 до Договору кредиту, згідно якого розмір заборгованості позичальника станом на день підписання Договору становить 25612,53 доларів США. ( заборгованість за Кредитом - 25277,58 доларів США, заборгованість по нарахованим та не сплаченим процентам за користування Кредитом в сумі 334,95 доларів США). Станом на 05.09.2016р. відповідачі не виконали свою сторону зобов»язань, а тому загальна сума заборгованості становить 23882,05 доларів США та 4222,66 грн. (еквівалент в гривнях станом на 05.09.2016р. за курсом НБУ - 26,632976 грн. становить 640 272,72 грн. А тому виникла необхідність звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_3 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним Договорів про внесення змін до Договору кредиту, посилаючись на те, що 02 серпня 2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 був укладений Договір кредиту №612-38/13 згідно з яким Кредитор зобов’язується надати Позичальнику грошові кошти в сумі 50 00 доларів США зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 11,5 % річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01 серпня 2022 року. 19 березня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір про внесення змін №2 до Договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року. 29 вересня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір про внесення змін №3 до Договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року. Пунктом 1.2 Договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року було передбачено, що кредит надається на поточні потреба, тобто фактично на споживчі цілі. Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”: «Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" Законом України від 6 жовтня 1998 року N161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року N1211-ІУ) та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи», в тому позивачем взято до у ваги, що відносини між сторонами регулюються, в тому числі, Законом України "Про захист прав споживачів", а відтак розглядаючи даний спір, слід враховувати, що у випадку колізії з іншими нормативно-правовими актами даний Закон має перевагу (ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про захист прав споживачів"). А тому у неї виникла необхідність звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача ( відповідача ) ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відносно заявлених позовних вимог ОСОБА_3 просить відмовити.

Відповідач (позивач) ОСОБА_3 в судовому засіданні відносно заявлених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості по кредитному договору просить відмовити, відносно заявлених позовних вимог до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним Договорів про внесення змін до Договору кредиту підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ( позивача) ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості по кредитному договору не визнав, заявлені позовні вимоги свого довірителя ОСОБА_3 підтримує повністю, вважає їх підставними та такими, що підлягають до задоволення, оскільки спірні Додаткові Договора не містять всіх необхідних умов, які вимагаються законодавством про захист прав споживачів для договорів споживчого кредитування, так як під час укладання Додаткових Договорів було порушено порядок розрахунку та погодження сторонами ціни договору, зокрема встановлення загальної сукупної вартості кредиту та погодження вартості послуг Банку. Зазначив, що згідно п.7 ч.1 ст.21 Закону «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукцію визначено належним чином, разом з тим на момент підписання додаткових договорів заборгованість за кредитом була значно меншою ніж та, що була визначена згідно оскаржуваних договорів, а тому наявні порушення законодавства в частині формування та погодження ціни договору, договір є недійсним в цілому.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору слід відмовити, а заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним Договорів про внесення змін до Договору кредиту задоволити в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”: «Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" Законом України від 6 жовтня 1998 року N161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року N1211-ІУ) та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи».

Судом взято до уваги той факт, що відносини між сторонами регулюються і Законом України "Про захист прав споживачів" та слід враховувати, що у випадку колізії з іншими нормативно-правовими актами даний Закон має перевагу (ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно ч.4 ст.11 Закону “Про захист прав споживачів” договір про надання споживчого кредиту має містити детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; річну відсоткову ставку кредиту та інші умови.

Згідно п.3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та скупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.07р. №168 (яка була чинна на момент укладення спірних договорів) детальний розпис сукупної вартості кредиту має включати:

-значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;

-перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо;

-перелік і розмір інших фінансових зобов’язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:

-реальної процентної ставки (у процентах річних);

-абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити:

-вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу;

-обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо);

-про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування ш нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умові відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, як споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням;

-правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що дані вимоги Закону “Про захист прав споживачів” та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та скупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.07 р. №168 не були дотримані.

Крім того, при укладанні Додаткових Договорів споживачу не була повідомлена вся вищеназвана інформація, а тому споживач був позбавлений можливості достеменно оцінити розмір своїх майбутніх витрат, які він буде зобов»язаний зробити на виконання спірних Договорів.

Крім того, слід зазначити, що згідно ч.2 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів”, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту Банк зобов'язаний повідомити Позичальника у письмовій формі про:

-ціль одержання споживчого кредиту;

-форму його забезпечення;

-існуючі форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача;

-тип процентної ставки;

-можливої сума кредиту;

-орієнтовної сукупної вартості кредиту й вартість послуги з оформлення кредитного договору (перелік всіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням і поверненням; наприклад, таких, як: адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення й т.д.);

-строк, на який кредит може бути отриманий;

-варіанти повернення кредиту і його умови;

-можливість дострокового погашення кредиту і його умови;

-необхідність здійснення оцінки майна й, якщо оцінка необхідна, ким вона здійснюється;

-податковий режим сплати відсотків і державні субсидії, на які споживач має право, або вказівка, від кого споживач може одержати докладну інформацію;

-позитивні й негативні аспекти пропонованих схем кредитування.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 та 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та скупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.07р. №168 банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

Для цього вони розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо), отже Банк був зобов’язаний не тільки отримати від споживача письмове підтвердження про ознайомлення з усією інформацією, перелік якої наведено в ч.2 ст.11 Закону “Про захист прав споживачів”, але і саме це ознайомлення провести в письмовій формі, проте цього зроблено не було, та як наслідок не було отримано необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про кредит, що мала забезпечити можливість його свідомого і правильного вибору, позичальник не отримав можливості правильно сприйняти умови кредитування, реально оцінити можливі ризики та власну платоспроможність, а також прийняти зважене рішення щодо вибору Банку та умов отримання споживчого кредиту, що слугувало укладення Договору кредиту на незаконних умовах.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону “Про захист прав споживачів” встановлено, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору - це вважається нечесною підприємницькою практикою.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (ч. 6 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів»).

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору, які створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків сторін є несправедливими.

Згідно ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» положення цього Закону про несправедливість умов договору можуть застосовуватися і до договорів споживчого кредитування, натомість законодавство забороняє продавцям послуг включати в договори із споживачами умови, які є несправедливими (ч.1 ст.18 Законі України «Про захист прав споживачів»).

Перелік таких умов є невичерпним (ч.4 ст.18 цього Закону).

Під визначення несправедливих умов потрапляють будь-які умови, які в супереч принципу добросовісності ставлять споживача в вочевидь невигідне положення порівняно із

продавцем послуги, з чого випливає, що спірні Договора про внесення змін містять чимало умов, які порушують законодавство про фінансові послуги та про захист прав споживачів.

Згідно ч.5 та ч.6 ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів” у разі, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Якщо ж зміна положення або визнання його недійсним зумовлю зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому, а тому враховуючи велику кількість пунктів Договору кредиту, які носять дискримінаційний, несправедливий характер є всі підстави вважати, що характер договору є несправедливим в цілому.

Крім того, несправедливими є, зокрема, умови, які регулюють предмет та ціну договору, оскільки такі умови Договору є істотними, зміна або визнання ї недійсними окремо виключає можливість подальшого існування Договору, а тому є всі підстави стверджувати, що даний договір є недійсним на підставі ч. 6 ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Також слід зазначити, що згідно ч.1 ст.15 Закону України “Про захист пра споживачів” споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної і своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого компетентного вибору.

Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Кредитний договір є договором приєднання (ст. 634 ЦК України), оскільки складений в стандартній формі, повністю розробленій Банком. Всі умови Договору від початку пропонувалися Банком і є стандартними для багатьох споживачів.

Однак, як було доведено вище, Банк включив в Договір кредиту незаконні умови, які прямо порушують законодавство про захист прав споживачів та створюють дуже несприятливі умови для Позичальника. Крім того, вищевказана обставина є доказом намагання ввести споживача в оману, тим більше, що споживачу не було надано всієї необхідної інформації про умови кредитування, яка має бути надана відповідно до вимог законодавства про захист прав споживачів, банк свідомо спонукав споживача на укладання договору на несправедливих та незаконних умовах, які істотно порушують баланс договірних прав та обов’язків на користь Банку.

Таким чином, суд вважає, що Банк ввів споживача в оману щодо законності укладання Додаткових Договорів, порушивши ч.1 ст.203 ЦК України, а відтак правочин має бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України “Про захист прав споживачів” будь-яка діяльність, що вводить споживача в оману є нечесною підприємницькою діяльністю, так як споживачу не була надана в належній і зрозумілій формі вся необхідна інформація про кредит, у тому числі не було надано розрахунки загальної вартості кредиту, не зазначено вартість всіх супутніх послуг.

Крім того, Позичальник не був попереджений про відсутність в Договорі умов, які є обов’язковими для договорів даного виду згідно законодавства, про наявність в договорі умов, які в порушення законодавства про захист прав споживачів є незаконними та несправедливими, обмежують його в правах та створюють істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін на користь Банку, оскільки якби споживач був в належній Формі попереджений про наявність таких обставин він нізащо б не погодився на укладання договору на таких невигідних для себе умовах.

Крім цього, під нечесною підприємницькою практикою розуміється вчинення дій, що кваліфікуються як прояв недобросовісної конкуренції (ч. 1 ст. 19 Закону “Про захист прав споживачів”). Згідно п.14 ст.1 Закону “Про захист прав споживачів” нечесною підприємницькою практикою є будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до 4.1 ст. 32 ЦК України.

Законодавство про захист споживачів встановлює чимало специфічних умов, які мають бути дотриманні при укладанні договору споживчого кредитування із фізичною особою, і які не ставляться до звичайних договорів кредитування, позичальником в яких виступає юридична особа чи приватний підприємець. Дотримання всіх вимог, як висуваються законодавством до договорів споживчого кредитування, створює додаткові навантаження та ризики для банку - кредитодавця. Таким чином, укладання спірних Додаткових Договорів кредиту стало наслідком нечесної підприємницької практики зі сторони Банку, яка полягала також у вчиненні дій, які е проявом недобросовісної конкуренції (ч.1 ст.19 Закону “Про захист прав споживачів”).

Стягненню в користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» підлягають також судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1600 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88 , 209, 213, 215, 88 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1050 ЦК України, Закону України « Про захист прав споживача » суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним Договорів про внесення змін до Договору кредиту задоволити.

Визнати недійсним Додатковий договір про внесення змін №2 від 19 березня 2015 року до Договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3

Визнати недійсним Додатковий договір про внесення змін № 3 від 29 вересня 2015 року до Договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільних справах Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Гарасимків Л.І.