Рішення № 70473380, 17.11.2017, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/768/17

Провадження № 2/342/556/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.,

представника позивача Бундзяк У.М.,

представника Служби в справах

дітей Городенківської РДА Цюмпала А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Служба в справах дітей Городенківської РДА про зміну розміру стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5, в якому просить ухвалити судове рішення, яким змінити розмір аліментів стягуваних з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в її користь на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановити аліменти в твердій грошовій сумі по 2000 (дві тисячі) грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття; позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2; судові витрати віднести за рахунок відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 липня 2006 року до 6 березня 2013 року. Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася дочка - ОСОБА_6. Із часу розірвання шлюбу, піклуванням про здоров'я дочки , її фізичний, духовний та моральний розвиток займається позивач. За останні 4 роки жодного з покладених законом на батьків обов'язків, відповідач не виконує: не бере будь якої участі у житті дитини; не піклується про її фізичний і духовний розвиток; не спілкується з нею взагалі, що негативно впливає на психоемоційний стан ОСОБА_6. Подарунків від тата дочка теж не отримує. Як доказ по справі, надано суду довідку Незвиської сільської ради № 447 від 05.05.2017 р. та характеристику Незвиського навчально-виховного комплексу. Самостійно утримувати дитину позивачу було важко, а тому вона звернулася до суду із позовом про стягнення з відповідача аліментів. 28 липня 2014 року Городенківським районним судом встановлено стягнення аліментів з ОСОБА_5 на утримання дочки в розмірі 1\4 частки від його заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття. Вказане судове рішення відповідач ігнорує, аліменти вчасно та в повному обсязі не оплачує, що підтверджується довідкою про неотримання аліментів від 10 травня 2017 року, виданою Тлумацьким РВ ДВС ГТУЮ. Враховуючи, що з року в рік матеріальні витрати на дочку зростають та керуючись ст. 192 СК України, ОСОБА_4 вважає за можливе змінити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду в частці від доходу платника на розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідач фізично здоровий, працює за кордоном, отримує хороший заробіток та може сплачувати аліменти на утримання дочки - ОСОБА_6 в твердій грошовій сумі по 2000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Відповідач не бажає будувати хороших стосунків з дитиною та не дбає про нормальне самоусвідомлення ОСОБА_6. 7 липня 2017 року ОСОБА_5 письмовою заявою дав свою згоду на позбавлення батьківських прав щодо малолітньої дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та відмовився від її виховання, утримання, у зв»язку із неможливістю це вчиняти. Зазначені позивачем факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення відповідача від виховання дитини , свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, навіть не цікавиться її життям, станом здоров'я; не спілкувався та наміру в майбутньому спілкуватися не має, що підтверджується відповідними письмовими доказами . А це в свою чергу свідчить виключно про одне - відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. Натомість у позивача з дитиною хороші, довірливі стосунки; вона забезпечує її належні умови проживання , догляду, на доказ надано акт огляду умов проживання № 459. Питання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_6 розглядалося на комісії з питань захисту прав дитини Городенківської РДА Івано-Франківської області. Дослідивши всі документи, пояснення сторін, 11 липня 2017 року прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав.

Позивач в судове засідання не з'явилася. Подала до суду заяву, в якій просить судовий розгляд проводити без неї, з участю адвоката Бундзяк У.М.; позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Бундзяк У.М. підтримала позов в повному обсязі із підстав, зазначених в ньому. Просила позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився із невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки.

В судовому засіданні представник третьої особи на стороні позивача Цюмпала А.П. підтримав висновок органу опіки та піклування Городенківської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, свідків, оцінивши досліджені докази в сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що сторони: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується даними свідоцтва про народження, виданого 05.12.2006 року Незвиською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області.

Згідно копії рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 06.03.2013 року по справі № 905/3042/2012, шлюб між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був зареєстрований 20.07.2006 року виконкомом Незвиської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис 7, розірвано; дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати біля матері ОСОБА_4.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 після укладення шлюбу 27.08.2015 року у Відділі РАЦС м.Прашка (Республіка Польща) з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, змінила прізвище "ОСОБА_4" на "ОСОБА_4", що стверджено копією акту шлюбу серія НОМЕР_1, засвідченою приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Маркеловою І.М.

Факт проживання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з позивачем стверджується даними акту огляду умов проживання сім'ї гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_1 10.05.2017 року (№ 459), згідно якого до складу сім'ї позивача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 входить: дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, батько ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8, мати ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_9; умови проживання добрі; в кімнаті, де проживає гр. ОСОБА_4 із своєю сім'єю маються всі необхідні умови для проживання.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована в АДРЕСА_1 та перебуває на утриманні матері, що стверджено довідками № 446, 447 від 05.05.2017 року, виданими виконавчим комітетом Незвиської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

З копії характеристики учениці 3 класу Незвиського НВК ОСОБА_6, 2006 року народження, виданої 28.11.2014 року (№ 91) слідує, що ОСОБА_6 зарекомендувала себе наполегливою, здібною і дисциплінованою ученицею; дівчинка проживає з матір'ю ОСОБА_4; батько дитини ОСОБА_5 не цікавиться навчанням і вихованням дівчинки, не відвідує батьківських зборів, позакласових заходів протягом останніх двох років.

Згідно копії висновку служби у справах дітей районної державної адміністрації щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_14, від 20.03.2015 року, стверджено, що служба у справах дітей райдержадміністрації вважає за доцільне позбавити прав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2

Служба у справах дітей Городенківської районної державної адміністрації листом №225/01-14 від 27.04.2015 року, повідомила ОСОБА_4, що на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини від 26.03. та 23.04.2015 року розглядалось питання за її заявою щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, стосовно малолітньої дочки та прийнято рішення, яким батькові надана можливість виправити ситуацію, налагодити контакт з дочкою та приймати участь у її вихованні; в разі невиконання ОСОБА_5 батьківських обов'язків стосовно дочки на протязі шести місяців, рекомендовано повторно звернутись із заявою щодо вирішення питання про позбавлення його батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2

З копії характеристики учениці 5 класу Незвиського навчально-виховного комплексу Городенківського району Івано-Франківської області ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 слідує, що ОСОБА_6 протягом п'яти років навчання у школі показала себе наполегливою до навчання, здібною, дисциплінованою ученицею; мама учениці завжди цікавилася навчанням і вихованням дочки та тримала постійний зв'язок із навчальним закладом.

Згідно копії довідки № 07 від 05.05.2017 року, виданої дирекцією Незвиського НВК учениці 5 класу ОСОБА_6, 2006 р.н. встановлено, що її батько ОСОБА_5 впродовж 2015-2017 н.р. не цікавиться навчанням та вихованням дитини, не відвідує батьківські збори, не оплачує кошти на ремонт класу.

ОСОБА_5 07.07.2017 року подав начальнику служби у справах дітей заяву про те, що він погоджується щодо позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6, на комісію з питань захисту прав дітей просить не викликати; усвідомлює правові наслідки свого вчинку.

Із заяви ОСОБА_5 від 07.07.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Городенківського РНО Стефурак Н.Я., слідує, що він дає згоду на позбавлення його батьківських прав на його малолітню дочку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з чим відмовляється від її виховання та утримання, так як не має змоги надалі це здійснювати. Він значний період часу не проживає з дитиною і не бере участі у її вихованні та утриманні. Зараз проживає в іншій сім'ї, перебуває в другому шлюбі, тому дає свою згоду на задоволення позову на користь позивачки, ОСОБА_4. Також надає згоду на розгляд справи про позбавлення його батьківських прав на дочку та на задоволення позову на користь позивачки, ОСОБА_4. Проти позову не заперечує і просить розглядати дану справу без його участі.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа по справі № 342/445/14-ц, виданого 30.07.2014 року Городенківським районним судом з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 стягуються в користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; аліменти на дитину присуджено з 01.04.2014 року і до досягнення нею повноліття.

Згідно копії розрахунку № 44518952 встановлено, що борг ОСОБА_5 по сплаті аліментів ОСОБА_4 станом на 01.12.2015 року становить 7680 грн.

Довідкою про неотримання аліментів № 03-10/92 від 10.05.2017 р., виданою Тлумацьким районним відділом державної виконавчої служби стверджено, що ОСОБА_4, яка проживає в с. Незвисько не отримувала аліменти від ОСОБА_5: за період з 01.11.2016 року по 01.05.2017 року згідно виконавчого листа № 342/445/14-ц, виданого 30.07.2014 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ? частки від його заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що її донька навчається в школі в одному класі із ОСОБА_6. Вказала, що відповідач участі у вихованні ОСОБА_6 не приймає; дитина про батька не згадує.

В судовому засіданні ОСОБА_16, яка являється сусідкою позивача, зазначила, що її син навчається в школі в одному класі із ОСОБА_6. Суду показала, що батька ОСОБА_6 бачила ще 1 вересня 2012 року; він більше 5 років не бере участі у вихованні дитини; вихованням дитини займається лише мама та бабуся; відповідач батьківські збори не відвідує, коштів не надає.

З висновку Городенківської районної державної адміністрації № 02-29/405 від 12.07.2017 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_14

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Мати чи батько вважаються такими, що ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, якщо вони за станом свого психічного здоров'я усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними, а також якщо вони мають юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов'язку.

Як випливає зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 р., дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Згідно роз'яснень, які містяться у п. 15 Постанови пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до стаття 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Це означає, що мати чи батько вважаються такими, що ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, якщо вони за станом свого психічного здоров'я усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними, а також якщо вони мають юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов'язку.

Верховний суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідач, маючи реальну можливість виконувати передбачені сімейним законодавством батьківські обов'язки, завідомо, навмисно ухиляється від їх виконання у відношенні своєї дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2: не піклується про її фізичний і духовний розвиток, виховання, не дбає про харчування, медичний догляд, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її повноцінного розвитку. ОСОБА_5 нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо дочки ОСОБА_6, тому суд приходить до висновку, що позов в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно його неповнолітньої дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 слід задовольнити.

Судом встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 640,00 грн., що стверджується квитанцією від 13.07.2017 року . Дані судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в зв'язку із задоволенням позовних вимог, що передбачено ст. 88 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 166 СК України одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Конституцією України визначено основні права й обов'язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч.2 ст.51 Основного Закону - батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до положень Конвеції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991р.) дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Відповідно до положень ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до положень ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Обов'язок батьків утримувати дітей до досягнення останніми повноліття визначено статтею 180 СК України.

Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з положеннями ч.1 ст.182 вказаного Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд, враховуючи стан здоров'я, матеріальне становище дитини, її потреби, матеріальне становище платника аліментів та виходячи з визначеного законодавством рівного обов'язку батьків щодо утримання неповнолітньої дитини, інфляційних процесів, що відбувалися у державі впродовж періоду з 2014 по 2017 роки, вважає за необхідне змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 на підставі виконавчого листа по справі № 342/445/14-ц, виданого 30.07.2014 року Городенківським районним судом, на тверду грошову суму у розмірі по 2000 грн., щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. При цьому такий розмір аліментів є достатнім, та таким, що здатний забезпечити дитині належні умови для існування, повноцінного розвитку та належних умов проживання.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позивач звернулася до суду з позовом 07.08.2017 року, тому з цього дня слід присудити стягнення аліментів і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист, виданий на виконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28.07.2014 року по справі № 342/445/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, з набранням рішення суду законної сили підлягає відкликанню.

Згідно з положеннями ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого позивач звільнена.

На підставі викладеного, ст.ст. 150, 155, 164-166, 180-184, 192 СК України, керуючись ст.ст. 209, 214-215, 218, 224-226, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Змінити розмір стягуваних аліментів.

Стягувати з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя с. Підвербці Тлумацького району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 по 2000 (дві тисячі) гривень, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду - 07.08.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь державного бюджету України на розрахунковий рахунок № 31215256700001, ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

Відкликати виконавчий лист, виданий на виконання рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 28.07.2014 року по справі № 342/445/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Федів Л.М.