Ухвала суду № 70473024, 21.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року м. Дніпро

21 листопада 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого – Куценко Т.Р.

суддів – Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі – Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2016 року за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» /далі-ПАТ «Альфа Банк»/ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості /т.1 а.с.2-4/.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено /т.1 а.с. 184-187/.

Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 0301/0808/71-160 від 14.08.2008 в розмірі 23324 долари 82 центи США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку 489942 гривні 95 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 22313 доларів 24 центи США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку 468694 гривні 49 копійок, заборгованості за відсотками 953 долара 94 цента США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку 20037 гривень 72 копійки, пені в розмірі 57 доларів 64 центи США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку 1210 гривень 74 копійки.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 0301/0808/71-160 від 14.08.2008 в розмірі 23324 долари 82 центи США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку 489942 гривні 95 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 22313 доларів 24 центи США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку 468694 гривні 49 копійок, заборгованості за відсотками 953 долара 94 цента США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку 20037 гривень 72 копійки, пені в розмірі 57 доларів 64 центи США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату розрахунку 1210 гривень 74 копійки.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» відмовити /т.1 а.с. 205-214/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов Кредитного договору, у разі невиконання, чи несвоєчасного виконання зобов’язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами Договору, ОСОБА_2 зобов’язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Судом встановлено, що 14 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0301/0808/71-160 /т.1 а.с.6-8/. Відповідно до умов вказаного договору Банк зобов’язався надати ОСОБА_2 кредит у сумі 84900,00 дол.США, а останній в свою чергу зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у сумі, у строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Графіком погашення кредиту /т.1 а.с.9-10/.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором № 0301/0808/71-160 виконав в повному обсязі.

Натомість ОСОБА_2, свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого, станом на 01 липня 2015 року має прострочену заборгованість за кредитом - 22313,24 доларів США, що за курсом НБУ на 01.07.2015р. складає - 468694,49 грн ., за відсотками - 953,94 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 01.07.2015 складає - 20037,72 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. У зв’язку з систематичним порушенням боржником своїх обов’язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого Кредитного договору йому була нарахована неустойку. На 01.07.2015 розмір неустойки становить: пеня - 57,64 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає -1210,74 грн./а.с 25/.

Також, в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2, що випливають з Основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 26 травня 2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та фізична особа ОСОБА_5, уклали Договір Поруки №0301/0808/71-160-Р-1 /т.1 а.с. 19-22/.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2, що випливають з Основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 26 травня 2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та фізична особа ОСОБА_4, уклали Договір Поруки №0301/0808/71-160-Р-2 /т.1 а.с. 22-24/.

Як вбачається з умов договорів поручителі зобов’язались перед банком відповідати за виконання зобов’язань щодо повернення коштів позичальником строком до 13 серпня 2018 року.

Відповідно до умов Договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов’язків, встановлених Договором, в тому числі у разі затримання сплати частини Кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов’язання з повернення Кредиту за Кредитним договором.

На виконання умов Договору відповідачам була направлена Вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви Вимога не виконана /а.с. 35-36/.

Також судом встановлено, що між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором, в тому числі і за Кредитним договором № 0301/0808/71-160 від 14 серпня 2008 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2, на користь ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до cт. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Апелянт посилається на те, що належних доказів того, що кредитний договір було продано позивачеві до суду не надано, проте такі твердження спростовуються матеріалами справи.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого, з урахуванням ОСОБА_6 приймання-передачі прав вимоги, Переліку Договорів, що містять підписи та печатки обох банків, ПАТ «Дельта Банк» є новим кредитором ОСОБА_2 за зобов’язаннями, що виникли на підставі Кредитного договору № 0301/0808/71-160 /т.1 а.с. 135-138/.

15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого, з урахуванням ОСОБА_6 приймання-передачі прав вимоги, ОСОБА_6 приймання-передачі кредитних файлів №2, що містять підписи та печатки обох банків, ПАТ «Альфа-банк» є новим кредитором ОСОБА_2 за зобов’язаннями, що виникли на підставі Кредитного договору № 0301/0808/71-160 /т.1 а.с. 139-142/.

В п.2.3 Договору вказано, що права вимоги переходять від Продавця до ОСОБА_6 та обов’язки Продавця передати Права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання Продавцем та ОСОБА_6 приймання-передачі Прав вимоги.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що ПАТ «Альфа-Банк» є належним позивачем у справі, оскільки на даний час усі права кредитора за Кредитним договором № 0301/0808/71-160 належать ПАТ «Альфа-Банк», тому заперечення апелянта з цього приводу колегія суддів вважає необґрунтованими.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведено факт видачі кредитних коштів, колегія суддів відхиляє за недоведеністю.

Так, позивачем надано заяву на видачу готівки № 299779/0430, яка підписана апелянтом та свідчить про отримання ним кредитних коштів /т.1 а.с.143/.

Окрім цього, зі змісту заперечень ОСОБА_2 та згідно виписки по рахунку, вбачається, що апелянт все ж таки отримував спірні кошти, оскільки періодично здійснював платежі.

ОСОБА_2 в своїй скарзі посилається на відсутність заборгованості за кредитним договором № 0301/0808/71-160, проте колегія суддів вважає такі висновки необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Пунктом 1.1 кредитного договору зобов’язано Позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.1.3 Договору Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 12,5% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту і до моменту його повного повернення.

Згідно пункту 3.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця з 01 по 20 число включно.

Надані відповідачем на спростування розміру заборгованості розрахунки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в якості експерта особа, яка їх здійснювала до участі у справі судом не залучалася, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок судом не попереджалася.

З метою врегулювання спірних питань по заборгованості за клопотанням ОСОБА_2 Апеляційним судом Дніпропетровської області було призначено судово-економічну експертизу, проте оскільки апелянт відмовився сплатити вартість проведення експертизи, матеріали справи були повернуті до апеляційного суду без виконання. Колегією суддів відновлено провадження у справі.

На виконання вимог ст.10 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду в судовому засіданні роз’яснювала сторонам право заявити клопотання про призначення судової економічної експертизи для остаточного визначення розміру боргу і перевірки правильності розрахунків, наданих сторонами, відкладала розгляд справи з метою реалізації сторонами свого процесуального права заявити таке клопотання у письмовому вигляді, проте останні своїм процесуальним правом не скористалися повторно клопотання про призначення експертизи не заявляли, наполягали на розгляді справи на підставі зібраних у справі доказів.

За вказаних обставин, передбачених законом підстав для висновку про те, що остаточний розмір заборгованості за кредитним договором визначений банком неправильно, по справі не встановлено.

При перевірці доводів апеляційної скарги щодо припинення поруки у зв’язку із збільшенням відповідальності позичальника без згоди поручителя, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Порука - це спеціальний додатковий захід майнового характеру, який спрямований на забезпечення належного виконання основного зобов’язання.

Зі змісту статті 553 ЦК України випливає, що обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Зі змісту ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст.555 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 651 ЦК України визначено, що зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору, зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов, що закріплено у ч.1 ст.653 ЦК України.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення загального розміру наданих кредитних коштів та, відповідно, щомісячних платежів щодо повернення цих коштів, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Отже, припинення поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України можливе лише у разі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, тобто в зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, будь яке збільшення зобов’язання, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Аналогічну правову позицію щодо припинення поруки з підстав збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди висловив Верховний Суд України у постановах № 6-67цс11 від 19 грудня 2011 року, № 6-97цс13 від 25 вересня 2013 року, № 6-97цс13 від 25 вересня 2013 року, № 6-185цс14 від 17 грудня 2014 року, № 6-990цс15 від 27 січня 2016 року, за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин /ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України/.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до обох договорів поруки, а саме п. 1. Договорів поруки Кредитний договір 0301/0808/71-160 від 14 серпня 2008, а також додаткові угоди до нього, які будуть укладені між Банком та Позичальником, та будуть невід’ємною частиною кредитного зговору надалі іменуються «Основне зобов'язання».

Крім того, відповідно до даного договору про внесення змін Основному боржнику було надано відстрочку по погашенню основного зобов’язання, а саме: за період з березня 2010 по серпень 2010 платежі по тілу були розподілені на весь період дії договору.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції було вірно застосовано правовий висновок Верховного суду України викладений у Постанові № 6-35цс15 від 11 березня 2015 року, оскільки зобов’язання забезпечується кількома поручителями, які надали поруки за різними договорами поруки, то останні не несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 січня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

ОСОБА_7