Ухвала суду № 70470353, 22.11.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/763/2017(м)

263/12856/17

Категорія 81 Головуючий у 1-й інстанції Киян Д.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Попової С.А., Гаврилової Г.Л.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за матеріалами позову ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення незаконно стягнутих грошових коштів за апеляційною ОСОБА_2 на ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2017 року,

В с т а н о в и л а:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі – виконавча служба або Центральний ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області), який згодом уточнив, та просив визнати незаконними дії відповідача щодо неповідомлення заявника про прийняття постанови про утримання з пенсії та постанови про відкриття виконавчого провадження у зазначеному виконавчому провадженні, зобов’язати відповідача скасувати постанову державного виконавця про утримання пенсії та постанови про відкриття виконавчого провадження, визнати незаконним утримання з пенсії заявника грошових коштів у зв’язку з протиправними діями державного виконавця у зв’язку з неповідомленням заявника про відкриття виконавчого провадження, стягнути з відповідача незаконно стягнутої суми з пенсії та моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення незаконно стягнутих грошових коштів визнано неподаною та повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити матеріали справи в суд першої інстанції для розгляду спору по суті.

Зокрема зазначає, що на виконання ухвали судді він уточнив свої вимоги та просив захистити його порушені права, посилаючись на ст. 15, 22, 1174 ЦК України. Суд безпідставно повернув позовну заяву з посиланням на ч.2 ст.121 ЦПК України, оскільки вона відповідає положенням ст.ст.119,120 цього кодексу. Отримати відомості на підставі яких постанов відповідача проводиться утримання з його пенсії він позбавлений можливості, тому просив суд витребувати у відповідача зазначену інформацію.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, про що свідчить запис в книзі телефонограм апеляційного суду за № 2475 (а.с. 18, 19) та поштове повідомлення (а.с.20).

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу судді скасувати, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний судскасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Повертаючи позовну заяву, суд виходив із того, що з уточненої позовної заяви вбачається, що позивач не усунув вказаних в ухвалі суду недоліків, оскільки з уточненої позовної заяви вбачається, що обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги не дають можливості встановити порядок вирішення виниклих спірних правовідносин, оскільки не визначено, оскаржуються дії державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України або оскаржуються дії державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчих документів, або оскаржуються дії державного виконавця щодо виконання рішення суду у справі, передбаченою пунктами 4 частини першої статті 18 КАС Кодексу.

З таким висновком колегія суддів не може погодитись повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною до Центрального ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області, в якій просив витребувати у відповідача та Жовтневого управління пенсійного фонду України відомості щодо утримання з пенсії позивача та документи, на підставі яких ці утримання здійснювались, також просив визнати незаконними дії відповідача щодо неповідомлення позивача щодо прийняття постанови про утримання з пенсії та постанови про відкриття виконавчого провадження, зобов’язати відповідача вручити постанову державного виконавця у даному виконавчому провадженні, зобов’язати відповідача скасувати постанову державного виконавця про утримання з пенсій та постанову про відкриття виконавчого провадження у даному виконавчому провадженні, визнати незаконним утримання з пенсії заявника грошових коштів у зв’язку з протиправними діями державного виконавця щодо неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, стягнути з відповідача незаконно стягнуті суми пенсії в розмірі 1530,68 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

При цьому в обґрунтування позову зазначив, що позивач недоотримав пенсію за вересень, жовтень 2017 року. При зверненні до відділення пенсійного фонду з’ясував, що з пенсії здійснюються утримання на підставі постанови відповідача. Зазначені утримання з пенсії здійснюються як на користь відповідача (виконавчий збір, виконавчі витати), так і на користь інших осіб. Однак пенсійний фонд відмовився надати інформацію на підставі якої саме постанови та в порядку якого саме виконавчого провадження відбуваються зазначені утримання. Державним виконавцем постанова про відкриття відповідного виконавчого провадження не надсилалась, що є порушенням Закону України «Про виконавче провадження». Зазначені дії відповідача призвели до душевного та фізичного страждання позивача, як інваліда 2 групи, що складає моральну шкоду для позивача, який останній оцінює в 1000 грн.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 листопада/жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення незаконно стягнутих грошових коштів залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 3).

Залишаючи позовну заяву без руху, суд виходив із того, що обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги не дають можливості встановити порядок вирішення виниклих спірних правовідносин, оскільки не визначено, оскаржуються дії державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України або оскаржуються дії державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчих документів, або оскаржуються дії державного виконавця щодо виконання рішення суду у справі, передбаченою пунктами 4 частини першої статті 18 КАС Кодексу.

18 жовтня 2017 року позивач отримав зазначену ухвалу суду першої інстанції та 20 жовтня 2017 року на виконання вимог ухвали надав позовну заяву, в якій уточнив свої вимоги та навів правове обґрунтування позовних вимог, яку оскаржуваною ухвалою суду було визнано неподаною та повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Повертаючи позовну заяву на підставі ч.2 ст. 121 ЦПК України, суд виходив із того, що з уточненої позовної заяви вбачається, що позивач не усунув вказаних в ухвалі суду недоліків, оскільки з уточненої позовної заяви вбачається, що обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги не дають можливості встановити порядок вирішення виниклих спірних правовідносин, оскільки не визначено, оскаржуються дії державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України або оскаржуються дії державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчих документів, або оскаржуються дії державного виконавця щодо виконання рішення суду у справі, передбаченою пунктами 4 частини першої статті 18 КАС Кодексу.

З таким висновком колегія суддів не може погодитись.

Відповідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява подається в письмовій формі.

Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

До позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною третьою статті 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.

У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.

Відповідно до ст.. 120 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позов містить назву суду, до якого подавався позов, ім’я та місце проживання сторін, зрозуміло викладено зміст позовних вимог, їх обґрунтування та перелік документів, які додаються на підтвердження позовних вимог. Позов підписано ОСОБА_2 із зазначенням дати підписання. Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Позивачем надано копію позовної заяви для відповідача.

На підставі викладеного слід дійти висновку, що позовна заява відповідає вимогам, встановленими ст. ст. 119, 120 ЦПК України.

Відповідно до положень статті 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право".

Стаття 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Стаття 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлює, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до роз’яснень п.2, 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Уточнивши позов, позивач обґрунтовував вимогу про стягнення з відповідача майнової шкоди на підставі ст.1174 ЦК України та моральної шкоди, які на думку позивача випливають з незаконних дій державного виконавця.

Відповідно ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодозахисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства як справу щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів, що виникають з цивільних прав.

При цьому, не маючи змоги отримати інформацію щодо виконавчого провадження, в межах якого здійснювались утримання, ні у відповідача ні в пенсійному фонді, позивач просив суд витребувати відповідну інформацію.

Відповідно до ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 137 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.

Таким чином, для з’ясування всіх обставин справи, на які посилається позивач, суд має за клопотанням останнього, витребувати відповідну інформацію з Управління пенсійного фонду України та у відповідача, що дало б суду змогу переконатися в порядку якого судочинства необхідно розглядати заявлені вимоги, оскільки судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому колегія зауважує, що в разі якщо після відкриття провадження у справі, з’ясується, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви, оскільки ЦПК імперативно не встановлено, що неможливість встановлення порядку вирішення спірних правовідносин є підставою для залишення позову без руху та повернення позовної заяви, а постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз’яснено, що в такому випадку судам необхідно відкривати провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляти у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

У зв’язку з тим, що судом першої інстанції порушено порядок, встановлений для вирішення питання про відкриття провадження у справі, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 жовтня 2017 року скасувати та направити матеріали позову до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: С.А.Попова

ОСОБА_3