Ухвала суду № 70469564, 21.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 757/11516/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Гладун Х.А.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3425/2017 Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі Задерей І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Банк Камбіо», ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 19.09.2014 рокуПублічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» (відповідач 1) на підставі договору застави майнових прав та відступлення права вимоги від 11.09.2014 р., укладеному з позивачем, в рахунок погашення наявної у ОСОБА_2 (відповідач 2) заборгованості за кредитним договором від 26.05.2008 р. № 54ф/02-2008 з належного позивачу рахунку безпідставно замість суми заборгованості в розмірі 52258,36 дол. США списав 52946,35 дол. США. Вважаючи такі дії відповідача 1 неправомірними, просила визнати його дії щодо перерахування належних йому грошових коштів в сумі 687,99 дол. США незаконними. Крім того, зважаючи на те, що позивач в зв'язку з погашенням ним заборгованості за відповідача 2 набув статусу нового кредитора по відношенню до останнього, просив стягнути з відповідача 2 на його користь суму заборгованості у розмірі 52946,35 дол. США.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2016 року позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму заборгованості в розмірі 52258,36 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.08.2016 року становить еквівалент 1297052,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 6890,00 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» - відмовлено.

Крім того, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13.12.2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задоволено.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року - в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано незаконними дії Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» щодо перерахування грошових коштів ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_2 у сумі 687, 99 дол. США.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Вказував на те, що рішення ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про дату та час судових засідань , а в матеріалах справи відсутні жодні докази належного повідомлення відповідача 2 про дату та час судових засідань. Також посилався на те, що позивачем пропущено строк позовної давності. Не доведено факт укладення кредитного договору між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо», а також доказів перерахування або видачі коштів відповідачу 2, обґрунтованого розрахунку процентів за користування кредитом та неустойки. З матеріалів судової справи не вбачається жодного документу, який би підтвердив дійсну суму заборгованості.

В судовому засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_2 доводи скарги підтримали.

Представник позивача проти задоволення скарги заперечував.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що 11.09.2014 року між Позивачем (Заставодавцем) та Відповідачем 1 (Заставодержателем) було укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, за умовами якого Позивач виступив майновим поручителем Відповідача 2 (Боржника) в забезпечення вимог Заставодержателя, що випливають з Кредитного договору від 26.05.2008 р. № 54ф/02-2008, укладеного між Заставодержателем та Боржником, за умовами якого Боржник зобов'язується перед Заставодержателем: повернути не пізніше 26.05.2011 р. надані йому кошти в сумі 103000,00 дол. США; щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 16% річних; сплатити пеню, здійснити інші можливі платежі, передбачені Кредитним договором; відшкодувати витрати Заставодержателя, пов'язані з пред'явленням Заставодержателем вимог за Кредитним договором і звернення стягнення на Предмет застави.

В забезпечення виконання вищевказаних зобов'язань Заставодавець передав у заставу належні йому на момент укладання цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів по Договору № 20-965 строкового банківського вкладу (депозиту) від 01.09.2014 р. з ПАТ «Банк Камбіо» (п.1.2 Договору).

Предмет застави складає 52258,36 дол. США (п. 1.2. Договору).

Пунктами 2.1.2, 2.1.3 вказаного договору передбачені права Заставодержателя звернути стягнення на предмет застави та задовольнити свої вимоги з предмету застави.

Умовами п. 4.1. сторонами узгоджено, що Заставодержатель набуває права вимоги в день невиконання Боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором та/або в день отримання від Заставодавця заяви про дострокове повернення депозитного вкладу та/або в день порушення справи про банкрутство Заставодавця/Боржника. Заставодержатель з дня виникнення у нього права вимоги має право задовольнити свої вимоги шляхом списання коштів з рахунку Заставодавця № НОМЕР_1, відкритого по Договору № 2-965 строкового банківського вкладу (депозиту) від 01.09.2014 р. з ПАТ «Банк Камбіо».

12.09.2014 року позивач на адресу відповідача 1 подав заяву, в якій просив здійснити списання грошових коштів у сумі 52258,36 дол. США по Договору № 20-9965 строкового банківського вкладу (депозиту) від 01.09.2014 року з ПАТ «Банк Камбіо» та направити належні йому грошові кошти, які розміщені у ПАТ «Банк Камбіо» відповідно до вищевказаного договору, та які передані у заставу ПАТ «Банк Камбіо» на підставі Договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11.09.2014 року, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 52258,36 дол. США та суму відсотків, нарахованих на дату списання.

На підставі вищевказаної заяви 12.09.2014 року відповідач 1 з належного позивачу рахунку № НОМЕР_2 в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором 543ф/02-2008 від 23.05.2008 року згідно договору застави майнових прав б/н від 11.09.2014 року здійснив списання грошових коштів на загальну суму 52258,36 дол. США, яка включає суму 953,88 дол. США нарахованих доходів за кредитом, що підтверджуються випискою по рахунку Позивача № НОМЕР_2 з 01.09.2014 року по 04.02.2016 року та меморіальними ордерами від 12.09.2014 року №№ 325_1797, 325_179, 325_1789.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд встановив, що списання відповідачем 1 з рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості відповідача 2 за кредитним договором № 543ф/02-2008 від 23.05.2008 р. грошових коштів в сумі 52258,36 дол. США, які в зв'язку з набуттям позивачем статусу нового кредитора по відношенню до боржника (відповідача 2) замість первісного кредитора (відповідача 1), на підставі договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 09.09.2014 р., в обсязі, що існували на момент переходу цих прав, підлягають стягненню з відповідача 2, а тому прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновки суду про доведеність заявлених позовних вимог відповідає цим обставинам та вимогам закону.

Доводи скарги з приводу не повідомлення відповідача про розгляд справи в районному суді, колегія не враховує, так як представники відповідача брали участь в розгляді даної справи на стадії апеляційного розгляду.

Доводи з приводу пропуску позивачем строку позовної давності, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що право на позов у позивача в даній справі, не могло виникнути до 2014 року, до дати перерахування коштів позивача на погашення боргів відповідача. При цьому таке перерахування мало місце зі згоди відповідача ОСОБА_5, борги, якого в 2014 році погодилась погасити позивач. ОСОБА_5 спочатку виконував зобов'язання перед позивачем, а потім припинив погашення боргу. Таким чином, звернувшись з позовом в березні 2016 року позивач не пропустила трирічний строк звернення до суду.

Доводи з приводу недійсності договору застави, колегія суддів також не приймає, з огляду на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року, в задоволені позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору застави відмовлено.

Доводи з приводу недоведеності позивачем права вимоги, та факту перерахування коштів на користь банку, спростовуються виписками по рахунку та меморіальними ордерами, з яких вбачається, що 12 вересня 2014 року позивач по справі сплатив на користь банку 52258,36 дол. США.

Також, за умовами договору до позивача перейшло право вимагати відсотки. Відповідач ні суду першої інстанції , ні апеляційному суду не надав докази, що він погасив позивачу кошти в сумі, яка була списана з її рахунку, а також відсотки, які складали 16 % за додатковою угодою до кредитного договору від 01 грудня 2008 року а.с. 213. Розмір заборгованості також підтверджується випискою по рахунку а.с. 199-207.

Інші доводи скарги на правильність постановленого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Рішення суду постановлене на повно з'ясованих обставинах, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: