Постанова № 70467360, 22.11.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/3829/17

Провадження № 2-а/219/282/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

судді Павленко О.М.,

за участі секретаря Брагіної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради, треті особи – Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, Комунальне підприємство «Бахмутелектротранс» про визнання окремих пунктів нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування такими, що не відповідають законодавству, -

в с т а н о в и в:

14.04.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконними п.1.6, 1.7, 1.8 рішення Бахмутської міської ради від 22.03.2017 року № 6/99-1815, яким затверджено «Порядок проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету».

Позов обґрунтовував тим, що пункти 1.6, 1.7, 1.8 Порядку передбачають, що для того, що б він безкоштовно користувався послугами міського пасажирського транспорту йому, крім посвідчення «учасника бойових дій», ще необхідно отримати та мати пільговий проїзний квиток. Вказує, що згідно спірних пунктів Порядку у разі, якщо він змінить своє місце проживання і не буде проживати в місті Бахмут, то він не зможе скористатися наданою йому вищевказаним Законом пільгою і користуватися безкоштовним проїздом у пасажирському транспорті м. Бахмута, що прямо порушує його право на безкоштовний проїзд. Позивач зауважує, що згідно п. 7 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачене право безкоштовного проїзду за наявності посвідчення і наявність інших «квитків» не вимагається.

14.09.2017 року позивач надав уточнений позов, вказуючи, що на 103 сесії 6 скликання Бахмутської міської ради рішенням № 6/103/1951 від 26.07.2017 року були внесені та затверджені зміни до «Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету». Однак, навіть внесені зміни деяких норм Порядку продовжують вказувати про те, що для безкоштовного проїзду громадянам пільгової категорії крім посвідчення, необхідно мати при собі ще й пільговий квиток, що не передбачено законодавством та є додатковими незаконними вимогами. Тому, він просить визнати абз. 1 п. 1.7, п. 1.9, останнє речення абз. 1 п. 2.2 «Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету», затвердженого рішення Бахмутської міської ради від 22.03.2017 року № 6/99-1815, з внесеними змінами від 26.07.2017 року № 6/103-1951, такими, що не відповідають законодавству.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував, зазначаючи, що пунктом 2 ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Згідно п.27 ст.26 Закону Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету. Згідно ч.2 ст. 64 зазначеного Закону сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Згідно п.1 ст.9 Європейської Хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень. Також у запереченнях на позов представник відповідача посилається на ст. 29 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт», відповідно до якої органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону, а ст. 37 вказаного Закону передбачає, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Обгрунтовуючи свої заперечення, представник відповідача зазначає, що оскільки Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про державний бюджет на 2017 рік" не передбачено видатки на компенсацію за перевезення пільгових категорій громадян та те, що згідно пп.ґ п.3 ч.1 ст.91 Бюджетного Кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, Бахмутською міської радою в межах повноважень рішенням від 22.03.2017 № 6/99-1815 затверджено «Порядок проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету». Згідно п. 1.1.Порядку цей Порядок визначає механізм проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд в міському електро- та автомобільному транспорті на маршрутах загального користування окремих категорій громадян, мешканців м.Бахмут, які мають право пільгового проїзду відповідно до законодавчих актів України за рахунок коштів міського бюджету підприємствам, що здійснюють пільгове перевезення громадян.

В судовому засіданні представник відповідача - Бахмутської міської ради ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні вимог з підстав, викладених у запереченнях на позов, зазначивши, що спірні пункти Порядку не встановлюють обмежень щодо реалізації прав громадян на пільговий проїзд, передбачений чинним законодавством України, а лише визначають механізм проведення відшкодування компенсаційних виплат, пов’язаних з перевезенням пільгових категорій громадян на території міста Бахмута за рахунок коштів міського бюджету. Необхідність отримання пільговиками проїзного квитка та пред’явлення його в міському транспорті затверджена не з метою обмеження прав окремих категорій громадян на пільговий проїзд, а задля розрахунку точної вартості витрат перевізників на перевезення пільгових категорій громадян, що в свою чергу, сприяє ефективному і раціональному використанню коштів міського бюджету. Представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Бахмутської міської ради 103 сесії 6 скликання від 26.07.2017 року № 6/103-1951 про внесення змін до Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування за рахунок коштів міського бюджету, у тому числі спірних пунктів.

В судовому засіданні 24.05.2017 року судом було ухвалено про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради.

Представник третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заявлених вимог так як вказаним «Порядком проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету», затвердженого рішенням Бахмутської міської ради від 22.03.2017 № 6/99-1815 з наступними змінами, не порушено прав позивача щодо безкоштовного проїзду.

В судовому засіданні 13.11.2017 року судом ухвалено про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – Комунальне підприємство «Бахмутселектротранс».

Представник третьої особи - КП «Бахмутелектротранс» ОСОБА_4 17.11.2017 року надав заперечення на позов (вх. № ЕП-3805), в якому вказав, що повністю підтримує заперечення Бахмутської міської ради та вказує, що спірний Порядок встановлює розрахунок компенсаційних витрат підприємствам – перевізникам за надані послуги з перевезень пасажирів – пільговиків. Розмір відшкодування збитків перевізнику за надані послуги пільговикам розрахується в залежності від кількості наданих громадянам пільгових квитків та виплачується з бюджету міста Бахмут. Пільгові квитки, затверджені в Порядку, є лише складовою механізму компенсації витрат перевізнику за перевезення пільгових категорій громадян. У разі скасування Порядку, або пунктів на яких наполягає позивач, функціонування зазначеного порядку буде неможливим, що в свою чергу може призвести до неможливості компенсації витрат перевізнику з міського бюджету за перевезення пільгових категорій громадян на території м. Бахмут. Як наслідок перевізник не отримає кошти місцевого бюджету у вигляді компенсації за пільговиків, що може призвести до неплатоспроможності підприємства та зупинення роботи підприємства, а місто втратить міський електротранспорт. Враховуючи зазначене, вважає, що вказані пункти Поряду є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті компетентним органом та в рамках визначених Законом повноважень. Позивачем не надано доказів, що керуючись Рішенням Бахмутської міської ради № 6/99-1815 від 22.03.2017 року він, як учасник бойових дій, або іншій учасник бойових дії, або інший громадянин, який має пільги, втратив право пільгового проїзду у міському електротранспорті на підставі того, що громадянин - пасажир не зареєстрований у місті Бахмуті. Відмова позивача отримати пільговий квіток, відсутність пільгового квітка не позбавляють права пасажира-пільговика на проїзд у міському електротранспорті, а лише позбавляє підприємство-перевізника отримати за надані послуги грошову компенсацію з місцевого бюджету за дану особу.

Суд, вислухавши думки представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірні правовідносини врегульовано Законами України «Про місцеве самоврядування», «Про автомобільний транспорт», Бюджетним кодексом України.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією, чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 21 постанови "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2 (з подальшими змінами і доповненнями) вказав, що за правилами частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктами правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії МВ № 016282, яке видане ГУМВС України в Дніпропетровській області 26.03.2015 року, є безтерміновим та дійсне на всій території України (а.с.2). Тобто позивач є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія спірного рішення міської ради, право на безкоштовний проїзд підтверджується документом, яким є, зокрема, відповідне посвідчення, а тому позивач має право оскаржити вищевказане рішення в судовому порядку.

Підставою для затвердження Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету відповідач визначив п. п. «ґ» п.3 ч.1 ст.91 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI із внесеними до нього змінами, ст.ст. 26, 34 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» із внесеними до нього змінами».

Цей Порядок визначає механізм проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд в міському електро- та автомобільному транспорті на маршрутах загального користування окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут, які мають право пільгового проїзду відповідно до законодавчих актів України за рахунок коштів міського бюджету підприємствам, що здійснюють пільгове перевезення громадян (далі – транспортні підприємства) (п.1.1. Порядку).

Дія Порядку поширюється на пільгові перевезення: міським електротранспортом; міським автотранспортом загального користування у звичайному режимі руху, в межах м. Бахмут (п.1.2 Порядку).

Дія Порядку не поширюється на пільгові перевезення приміським автотранспортом загального користування у звичайному режимі руху (п.1.3. Порядку).

Пунктом 1.6. Порядку встановлено, що право на безкоштовний проїзд мають громадяни пільгових категорій відповідно до Законів України, що мешкають м. Бахмут, та які зареєстровані в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, та переліку категорій пільговиків, за проїзд яких проводяться компенсаційні виплати транспортним підприємствам за рахунок міського бюджету згідно Додатку 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 1.7. Порядку перевезення окремих категорій громадян, які мають право пільгового проїзду, згідно з Додатком 1 Порядку в міському електро- та автотранспорті загального користування, здійснюються на підставі пільгового проїзного квитка (далі – квиток) на відповідний рік при пред’явленні відповідного пільгового посвідчення.

Згідно із п.1.8. Порядку квиток разом з пільговим посвідченням дає право безкоштовного проїзду в міському електротранспорті, а також по тим маршрутам автомобільного транспорту загального користування, по яким укладені договори згідно п.1.4 даного Порядку.

Як пояснював представник відповідача в запереченнях до позову, необхідність отримання пільговиками проїзного квитка та пред’явлення його в міському транспорті затверджена не з метою обмеження прав окремих категорій громадян на пільговий проїзд, а задля розрахунку точної вартості витрат перевізників на перевезення пільгових категорій громадян, що в свою чергу, сприяє ефективному і раціональному використанню коштів міського бюджету.

Пункти 2.1. та 2.2 Порядку визначають, що підставою для обчислення втрат доходів транспортних підприємств та обсягу компенсації є виручка від перевезення платних пасажирів, затверджений тариф, кількість перевезених платних пасажирів за звітний місяць, коефіцієнт співвідношення кількості перевезених пільгових (безплатних) і платних пасажирів у міському сполученні. Коефіцієнт співвідношення кількості перевезених пільгових (безоплатних) і платних пасажирів у міському сполученні визначається міською робочою групою з визначення коефіцієнта співвідношення чисельності пасажирів – пільговиків та пасажирів, які оплачують проїзд в електро- та автомобільному транспорті на підставі даних моніторингу, який проводиться на початку року та затверджується відповідним рішенням виконкому Бахмутської міської ради. Рішення виконкому Бахмутської міської ради про затвердження відповідних коефіцієнтів співвідношення на міському електротранспорті та на міських автобусних маршрутах загального користування доводиться до відома транспортних підприємств та є підставою для застосування даних коефіцієнтів при проведенні Управлінням відшкодування втрат доходів транспортних підприємств за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

При цьому, відповідальність за достовірність даних та своєчасне подання розрахунків до Управління за пільгове перевезення громадян несуть транспортні підприємства, які здійснюють перевезення громадян пільгової категорії (п.3.5 Порядку).

До Переліку категорій пільговиків, за проїзд яких проводяться компенсаційні виплати транспортним підприємствам за рахунок міського бюджету, затвердженого Додатком № 1 до Порядку та спірного рішення відповідача від 22.03.2017 року № 6/99-1815 включені, у тому числі, учасники бойових дій, інваліди війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, із внесеними змінами, інваліди І та ІІ групи (крім інвалідів війни), діти-інваліди до 18 років, особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей інвалідів (не більше одного супроводжуючого) відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, із внесеними змінами, інваліди та пенсіонери за віком, визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993 № 354, із внесеними змінами та інші категорії громадян.

Рішенням Бахмутської міської ради 26.07.2017 № 6/103-1951 «Про внесення змін до Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету» відповідно до Законів України «Про міський електричний транспорт», «Про автомобільний транспорт», із змінами до них, внесено зміни до вищевказаного Порядку, затвердженого рішенням Бахмутської міської ради від 22.03.2017 № 6/99-1815.

Пункт 1.6. розділу I «Загальні положення» викладено в новій редакції: компенсаційні виплати за пільговий проїзд в міському електро- та автомобільному транспорті здійснюється транспортним підприємствам за громадян пільгових категорій відповідно до Додатку 1 цього Порядку, що мешкають у м. Бахмуті та які зареєстровані в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги Управління».

Пункт 1.7. розділу I «Загальні положення» виключено.

Пункт 1.8. розділу I «Загальні положення» викладено в новій редакції: «Пільговий проїзний квиток (далі – квиток) на відповідний рік разом з пільговим посвідченням дає право безкоштовного проїзду для громадян згідно з Додатком 1 цього Порядку в міському електротранспорті, а також по тим маршрутам автомобільного транспорту загального користування, по яким укладені договори згідно п.1.4. даного Порядку. Перевізник не вправі відмовлятися від пільгових перевезень, крім випадків, передбачених законами України».

Пункти 1.8.,1.9. та 1.10. розділу I «Загальні положення» вирішено вважати відповідно пунктами 1.7, 1.8. та 1.9.

Крім того, пункт 2.2 розділу II «Розрахунок компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян» Положення доповнено абзацом другим наступного змісту: «При цьому при обчислюванні кількості перевезених пільгових (безоплатних) пасажирів враховуються тільки ті пасажири пільгових категорій, які разом з посвідченням, що дає право на пільговий проїзд, пред’являють квиток».

Ухвалюючи судове рішення, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до статей 19, 140 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Пункт 2 статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Спеціальним законом, який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР.

Згідно статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з пунктом 22 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до компетенції місцевих рад належить вирішення відповідно до закону питань затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. «ґ» п.3 ч.1 ст.91 Бюджетного Кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, зокрема, належать видатки на: ґ) компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно п.1 ст.9 Європейської Хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень.

Позивач є учасником бойових дій та на нього розповсюджуються пільги, передбачені ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до п.п.7 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, надається безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних, незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Відповідно до п. 7 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інваліди війни та прирівняні до них особи мають право на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних, незалежно від відстані та місця проживання.

В ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Стаття 12 Закону України «Про транспорт» встановлює обов'язок підприємств транспорту забезпечувати, зокрема, права на пільги громадян щодо користування транспортом.

Згідно частини 1 статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Згідно ст.29 Закону України від 5.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Статтею 37 зазначеного Закону передбачено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 зазначеного Закону договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Документами для пасажира, на підставі яких виконуються регулярні пасажирські перевезення, згідно з ч. 2 ст. 39 Закону № 2344-ІІІ є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга).

Згідно ст.29 цього ж Закону, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Водночас відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 6.03.2008 року № 2 судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 КАС України: право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву з посиланням на частину другу цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Враховуючи те, що Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет на 2017 рік" не передбачено видатки на компенсацію за перевезення пільгових категорій громадян, та те, що згідно пп.ґ п.3 ч.1 ст. 91 Бюджетного Кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, Бахмутською міської радою в межах повноважень рішенням від 22.03.2017 № 6/99-1815 було затверджено «Порядок проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету».

Пунктом 1.1. Порядку передбачено, що він визначає механізм проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд в міському електро- та автомобільному транспорті на маршрутах загального користування окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут, які мають право пільгового проїзду відповідно до законодавчих актів України за рахунок коштів міського бюджету підприємствам, що здійснюють пільгове перевезення громадян.

Тому, виходячи з цього, дія цього Порядку поширюється на відносини між Бахмутською міською радою, Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, перевізниками м.Бахмута, окремими категоріями громадян м.Бахмута, які мають право пільгового проїзду відповідно до законодавчих актів України з питань щодо здійснення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Таким чином, вказаний Порядок регулює відносини між перевізниками та Бахмутською міською ради і її виконавчими органами з питання компенсації за пільгові перевезення окремих категорій громадян м.Бахмута за рахунок місцевого бюджету, а не взагалі порядок пільгових перевезень, який визначено Законами України.

Тобто, вказаний Порядок не порушує права позивача на пільговий проїзд, в тому числі, не скасовує таких пільг для осіб, які мають це відповідно до актів вищої юридичної сили.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У ч. 1 ст. 80 КАС України визначено, що речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Позивачем були надані суду відеозаписи з його мобільного телефону, на яких, як вказує позивач, зафіксовані порушення його прав щодо пільгового проїзду транспортом загального користування без наявності пільгового квитка.

Стаття 86 КАС України передбачає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В судовому засіданні від 25.10.2017 року були досліджені вказані відеозаписи, однак суд не може прийняти їх як допустимий доказ, оскільки у них погана якість зображення та звуку. Через це суду не зрозуміло, що саме вимагали від ОСОБА_1, які були претензії до нього, які були документи при ньому та що саме він пред’являв кондуктору тролейбуса. Крім того, з них не вбачається порушення прав позивача саме з боку відповідача – Бахмутської міської ради щодо заборони проїзду без наявності пільгового квитка. З них лише вбачається, що непорозуміння з приводу пільгового проїзду виникли між позивачем та кондуктором тролейбуса – працівника КП «Бахмутелектротранс». Вказані відеозаписи не є належними доказами, тому що не підтверджують порушення Бахмутською міською радою прав та інтересів ОСОБА_1

Також, за клопотанням позивача у судовому засіданні 27.09.2017 року був допитаний свідок ОСОБА_5, який вказав, що він також є користувачем транспорту загального користування та має право на пільговий проїзд. Проте, декілька раз при проїзді у громадському транспорті кондуктори від нього вимагали пред’явлення не лише посвідчення на пільговий проїзд, а й пільгового квитка, що видається в Управлінні праці та соціального захисту населення. У разі їх відсутності – вимагали сплатити проїзд. Також він був свідком таких вимог щодо інших громадян, які мають право на пільговий проїзд, однак їздили без пільгового квитка, у цих випадках їх також просили сплатити проїзд або вийти на наступній зупинці.

Суд звертає увагу на те, що як передбачено ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В даному випадку свідок ОСОБА_5 повідомив суду лише про факти вимагання працівником КП «Бахмутелектротранс» (кондуктором) саме від нього наявності при проїзді не лише посвідчення на пільговий проїзд, а й пільгового квитка, в іншому випадку – сплати проїзду. Щодо порушених прав позивача, він свідчень ніяких не надав. Тому суд не може прийняти покази свідка ОСОБА_6 як належний доказ по справі за позовом ОСОБА_1

Між тим, суд зауважує, що Порядок проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету, затверджений рішенням Бахмутської міської ради від 22.03.2017 року № 6/99-1815, який діяв на протязі з березня по липень 2017 року, дійсно містив в собі деякі положення, які суперечили чинному законодавству України.

Однак, на 103 сесії 6 скликання Бахмутської міської ради рішенням № 6/103/1951 від 26.07.2017 року були внесені та затверджені зміни до «Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету».

Відповідно до цих змін позивач уточнив свої позовні вимоги, які на момент прийняття судом рішення містять вимоги щодо визнання абз. 1 п. 1.7, п. 1.9, останнє речення абз. 1 п. 2.2 Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету» затвердженого рішення Бахмутської міської ради від 22.03.2017 року № 6/99-1815, з внесеними змінами від 26.07.2017 року № 6/103-1951 такими, що не відповідають законодавству.

Згідно ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням зазначеного, спірні пункти Порядку (із змінами) не встановлюють обмежень щодо реалізації прав громадян на пільговий проїзд, передбачений чинним законодавством України та не скасовують обов'язки перевізників (також незалежно від реєстрації місця проживання та інших ознак) щодо такого перевезення, а лише визначають механізм проведення відшкодування компенсаційних виплат, пов’язаних з перевезенням пільгових категорій громадян на території міста Бахмута за рахунок коштів міського бюджету, а запровадження пільгового проїзного квитка встановлено лише з метою точного розрахунку витрат перевізників на перевезення пільгових категорій громадян міста Бахмута.

Враховуючи викладене, суд вважає, що права позивача вказаним Порядком проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету, затвердженого рішенням Бахмутської міської ради від 22.03.2017 № 6/99-1815 з наступними змінами на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, незалежно від відстані та місця проживання відповідачем не порушено, тому у заявлених вимогах ОСОБА_1 слід відмовити, так як вони не знайшли свого підтвердження доказами у судовому засіданні.

Між тим, суд зауважує, що в разі порушення прав позивача щодо ненадання йому права на пільговий проїзд з боку працівників КП «Бахмутелектротранс», він не позбавлений права звернення до суду з позовом саме до КП «Бахмутелектротранс», враховуючи, що в цьому провадженні позивач вимог до КП «Бахмутелектротранс» не заявляв.

Разом з тим, в судовому засіданні представник третьої особи КП «Бахмутелектротранс» запевнив суд щодо того, що з працівниками підприємства були проведені заняття та бесіди щодо роз’яснення виконання вказаного Порядку та відповідно внесених відомостей до цього Порядку.

Крім того, в судових дебатах позивач просив суд постановити окрему ухвалу, що передбачено ст. 166 КАС України, щодо зобов’язання Бахмутської міської ради вжити необхідних заходів для інформування громадян про те, що громадяни пільгової категорії мають право безкоштовного проїзду в міському транспорті загального користування без наявності у них пільгового проїзного квитка.

Відповідно до ч.1 ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Однак, при розгляді вказаного позову судом не було встановлено обставин порушення Бахмутською міською радою закону, а тому суд не вбачає підстав для реалізації права суду на постановлення окремої ухвали, згідно положень ст. 166 КАС України.

Так як позивач звільнений від сплати судових витрат, то понесені судові витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України у відповідності до положень частини 5 статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 69, 71, 158-164, 167 КАС України, Законами України «Про місцеве самоврядування», «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Європейською Хартією місцевого самоврядування, суд

п о с т а н о в и в:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання абзацу 1 пункту 1.7, пункту 1.9, останнього речення абзацу 1 пункту 2.2 Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету, затвердженого Рішенням Бахмутської міської ради № 6/99-1815 від 22.03.2017 з внесеними змінами за Рішенням № 6/103-1951 від 26.07.2017 року, такими, що не відповідають законодавству, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя -

О. . Павленко