Постанова № 7046658, 20.11.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2009 р. Справа № 2-а-4316/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,

суддів: Курка Олега Петровича

Мультян Марини Бондівни

Секретар судового засідання: Мороз Вікторія Валентинівна

За участю представників сторін:

позивача : Марцинковський Л.В. - представник за довіреністю;

відповідача : Лучинський П.В. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Містерія-ДК"

до: Державної податкової інспекції м. Вінниці

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

В жовтні 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Містерія - ДК" з позовом до Державної податкової інспекції м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці форми "В1" № 0001342330/0 від 21.10.2008р. та податкового повідомлення-рішення форми "В2" № 0001332330/0 від 21.10.2008р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача викладені в акті перевірки є безпідставними, необґрунтованими, а відтак, прийнятті на підставі нього податкові повідомлення-рішення № 0001342330/0 від 21.10.2008р. та № 0001332330/0 від 21.10.2008р. протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач не погодився з заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях (а.с.70). Зазначив, що порушення викладені в акті перевірки встановлені інспектором з урахуванням думки фахівців ДПА України, викладених в листі від 09.04.2008р. № 7310/7/16-14517.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Працівниками державної податкової інспекції у м. Вінниці у відповідності до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. N 509-XII та направлення № 1041/23 від 15.10.2008р. проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Містерія-ДК" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника, що декларувалось в період з 01.02.2008р. по 01.05.2008р., за результатами якої складено акт № 2532/2330/33762412 від 21.10.2008р..

В акті перевіряючими інспекторами зроблено висновок про те, що позивачем на порушення п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", занижено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на 745 651 грн.; на порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП "Містерія-ДК" завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 132 984 грн., в т.р.:

за квітень 2008 року на 30 664 грн.;

за травень 2008 року на 102 320 грн.;

на порушення п. 3.4 п. 3 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 ( у редакції наказу від 15.06.2005р. № 213) зареєстрованого Мін'юстом України від 30.06.2005р. за № 702/10982 в додатку 2 "Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого в звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" недостовірно визначені такі показники:

- завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) на 1928971 грн.;

- занижено частину залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) 847014 грн..

На підставі даного висновку ДПІ у м. Вінниці прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001342330/0 від 21.10.2008р., яким ПП "Містерія-ДК" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 132 984 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001332330/0 від 21.10.2008р., якими ПП "Містерія-ДК" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 745651 грн..

Як вбачається з акту перевірки № 2532/2330/33762412 від 21.10.2008р., дані порушення виникли внаслідок того, що на думку відповідача, позивачем при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки вживаних автотранспортних засобів використано вартість поставки автотранспортних засобів, встановлену на основі усної домовленості з покупцем, не врахувавши при цьому зміни до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", який доповнено абзацом наступного змісту: "У разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операцій поставки таких товарів (робіт послуг) визначається за звичайними цінами."

Відповідач, посилаючись на ст.ст. 259, 261 Митного кодексу України, п. 18 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003р., п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосував звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого мита та митного збору.

Однак з таким висновком суд не може погодитись, та вважає прийняті на підставі зазначеного вище акту перевірки податкові повідомлення-рішення № 0001342330/0 та № 0001332330/0 від 21.10.2008р. протиправними з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Митного кодексу України Митний кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. А згідно ч. 1 ст. 3 цього Кодексу порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Виходячи зі змісту наведеного, Митний кодекс України не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем. Згідно ст. 43 Митного кодексу товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу, всі вживані автомобілі, в звязку з реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до продажу вживаних автомобілів, що підтверджується актом перевірки і поясненнями представників сторін в судовому засіданні. А тому митну вартість до них не можна застосовувати.

Згідно п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями, виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, що визначено п. 1.20 даного Закону.

Посилання відповідача на п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання є безпідставним, оскільки у відповідності до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Статтею 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. № 559 встановлено перелік обєктів державного цінового регулювання на 2007/08 маркетинговий рік, до якого вживані автомобілі не входять. Крім того, жодним іншим законодавчим актом не передбачено державне регулювання цін на вживані автомобілі.

Також безпідставним є застосування відповідачем до спірних правовідносин п. 4.3 Закону України "Про податок на додану вартість" у звязку з визначенням принципів державного регулювання цін, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився. ПП "Містерія-ДК" сплатило ПДВ при розмитнені імпортованих товарів, і в послідуючому дані транспортні засоби були реалізовані.

Крім того, у відповідності до п. 1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено обґрунтованість його припущень про те, що договірна ціна на реалізовані позивачем транспортні засоби більше ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на них, відповідно не доведено, що базу оподаткування операцій з поставки транспортних засобів необхідно визначати звичайними цінами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач не довів правомірність своїх рішень, а його заперечення на позов не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача в частині того, що при прийнятті рішення відповідач діяв з урахуванням думки фахівців ДПА України, викладених в листі від 09.04.2008 №7310/7/16-14517, що доведений ДПА у Вінницькій області для врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи, оскільки лист фахівців ДПА України не є нормативно-правовим актом, а тому рішення суб'єктів владних повноважень не можуть ґрунтуватись на ньому.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов є обґрунтований, а тому підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду, згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 105, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 3, 43, 259, 261 Митного кодексу України, ст.ст. 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення", Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003р., Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. №559 "Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання на 2007/08 маркетинговий рік", суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0001342330/0 від 21.10.2008р., № 0001332330/0 від 21.10.2008р..

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Містерія-ДК" (пров. Щорса, 14а, м. Вінниця, 21000, п/р 2600515361 в ВОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Вінниця, МФО 302247, код 3762412) судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп..

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 25.11.09 о 17:45

Головуючий суддяСвентух Віталій Михайлович

судді Курко Олег Петрович

Мультян Марина Бондівна