Постанова № 70465246, 23.11.2017, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 520/12594/17

Провадження № 2-а/520/795/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків О. В.

при секретарі – Дідур Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради, про визнання права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня та зобов'язання вчинити дії, суд, -

В С Т А Н О В И В:

18.10.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати його право на одержання разової грошової допомоги до 05 травня 2017 року у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком; зобов’язати відповідача виплатити позивачу заборгованість у розмірі 7396,00 грн. При цьому позивач посилається на те, що він є інвалідом війни 2 групи, та має право на отримання щорічної до 5 травня разової грошової допомоги інвалідам війни. Позивач вказує, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача кошти у якості разової щорічної грошової допомоги до 05 травня, однак не у повному обсязі, у зв'язку із чим, позивач змушений звернутися до суду.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, повідомлявся належним чином, до суду надано заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради до судового засідання не з’явилася, повідомлялася належним чином, до суду надано заяву про розгляд справи за її відсутності, надані письмові заперечення підтримує.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни.

В 2017 році позивач ОСОБА_1 отримав щорічну разову грошову допомогу у розмірі 3100,00 грн.

15.05.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про виплату йому різниці між належною йому до сплати сумою разової грошової допомоги до 5 травня та фактично виплаченою сумою. ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради від 06.06.2017 року відмовлено позивачу у сплаті такої різниці.

Згідно положень ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Статтею 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»» статтю 13 вказаного закону доповнено частиною четвертою такого змісту: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 63 Закону України №79-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи між бюджетних відносин» доповнено розділ VI Бюджетного кодексу України пунктом 26, згідно якого серед іншого установлено, що норми і положення ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету міністрів України №223 від 05.04.2017 року «Про деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» встановлено виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність вказаних законів у таких розмірах: 1) інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3500 гривень; II групи - 3100 гривень.

В той же час, рішенням ОСОБА_3 Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

Згідно із ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Згідно із ст. 7 вищевказаного Закону, визначений перелік осіб, які належать до інвалідів війни.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 вищевказаного Закону, нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Отже, правовідносини щодо виплати позивачеві грошової допомоги за 2017 рік, а також розмір цієї виплати регулювалися Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. ОСОБА_3 права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

А, відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, ОСОБА_3 Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому ОСОБА_3 Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_3 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

В п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади», зазначено, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Згідно з статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції.

В силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням загально-правових засад пріоритетності закону над урядовими нормативними актами, суд приходить до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як нормативно-правового акта, що має вищу юридичну силу у порівнянні з Постановою Кабінету міністрів України №223 від 05.04.2017 року, якою істотно звужено обсяг встановлених законом прав позивача щодо отримання грошової допомоги. Крім того, на час виплати допомоги зміни до вказаних статей Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Верховною Радою України не вносились, вона не визнана неконституційною, будь-яких інших законодавчих актів щодо визначення розміру щорічної грошової допомоги до 05 травня не приймалося.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Керуючись ст. ст. 18, 71, 159, 161, 162, 163 КАС України, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, - задовольнити.

Визнати дії ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік, - неправомірними.

Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціальної політики Одеської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну до 05 травня грошову допомогу у розмірі за 2017 рік у розмірі 7396,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя Васильків О. В.