Ухвала суду № 70464849, 02.11.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

02 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Журби С.О., Лівінського С.В.

При секретарі - Топольському В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Тетяна Олексіївна, про визнання недійсними рішень.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_4, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., в якому просить визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. №391562 від 14.02.2013 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок А з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3, визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. №403515 від 15.02.2013 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,5184 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, за ОСОБА_3

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що 13.09.2010 року між ПАТ АКБ «Львів» та ТОВ «Ізолфа Україна» було укладено генеральний кредитний договір № 41 та генеральний кредитний договір № 42 (з подальшими змінами та доповненнями), за якими, ПАТ АКБ «Львів» передав ТОВ «Ізолфа Україна» кредитні кошти.

З метою забезпечення виконання ТОВ «Ізолфа Україна» своїх зобов'язань перед ПАТ АКБ «Львів» за вказаними кредитними договорами, 13.09.2010 року між ПАТ АКБ «Львів», ТОВ «Ізолфа Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (з подальшими змінами та доповненнями).

За цим договором ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання відповідати перед ПАТ АКБ «Львів» за належне, своєчасне і повне виконання усіх зобов'язань позичальника ТОВ «Ізолфа Україна» за укладеними з ПАТ АКБ «Львів» генеральними кредитними договорами № 41 та № 42 від 13.09.2010 року.

У зв'язку із неналежним виконанням ТОВ «Ізолфа Україна» взятих на себе зобов'язань за генеральними кредитними договорами № 41 та № 42 від 13.09.2010 року, ПАТ АКБ «Львів» реалізувало право вимоги до ОСОБА_2 про погашення ним заборгованості в сумі боргових зобов'язань ТОВ «Ізолфа Україна» перед АКБ «Львів».

ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором поруки від 13.09.2010 року не виконав, а тому ПАТ АКБ «Львів» у листопаді 2012 року звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом про стягнення коштів. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2013 року у справі №2-3781/12 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «Львів» заборгованість за генеральними кредитними договорами № 41 та № 42 від 13.09.2010 року у сумі 18 600 033 грн. 50 коп. Це рішення набрало законної сили з 18.04.2013 року на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18.04.2013 року, якою, рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2013 року залишено без змін.

14.05.2013 року, на підставі вказаного рішення суду видано виконавчий документ, який стягувач звернув до примусового виконання. Але, виконати рішення Печерського районного суду м. Києва виявилося неможливо, у зв'язку із відсутністю у боржника ОСОБА_2 майна, на яке може бути звернено стягнення, так як 27.12.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики.

За цим договором, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 у власність готівкові грошові кошти у сумі 2000000 грн., без нарахування відсотків за користування ними, які ОСОБА_2 зобов'язався повернути до 27.10.2015 року.

Також, 27.12.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. за реєстровим № 2650.

За умовами цього договору, на забезпечення належного виконання зобов'язань, що виникають з договору позики, ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, загальною площею 1064,8 кв.м., житловою площею 326 кв.м. та земельну ділянку - загальною площею 0,5184 га., кадастровий номер НОМЕР_1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належали ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Окрім цього, 27.12.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (з подальшими змінами), посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. за реєстровим № 2652.

За умовами вказаного договору, ОСОБА_3 відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» набував права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за договором позики. Укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя став підставою для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки.

Також позивач звертає увагу на те, що договір позики від 27.12.2012 року, договір іпотеки від 27.12.2012 року № 2650 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.12.2012 року № 2652, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали після відкриття Печерським районним судом м. Києва провадження у справі №2-3781/12. Пізніше, земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 було поділено на дві земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_2.

27.11.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено ряд договорів купівлі-продажу, за умовами яких, житловий будинок та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1, були продані ОСОБА_4

Право власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстровано за ОСОБА_3, на підставі рішення про державну реєстрацію прав приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. № 391562 від 14.02.2013 року (щодо житлового будинку) та № 403515 від 15.02.2013 року (щодо земельної ділянки).

Позивач вважає, що рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. № 391562 від 14.02.2013 року та № 403515 від 15.02.2013 року мають бути визнані недійсними, у зв'язку з їх невідповідністю вимогам законодавства, у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном, та порушенням його прав, а тому звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2017 року позовні вимоги ПАТ АКБ «Львів» задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах, ОСОБА_2 просив, скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 19.04.2017 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову ПАТ АКБ «Львів» у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_3 просив, скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 19.04.2017 року, та закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 307, 310 ЦПК України. Зазначили, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 19.04.2017 року є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Обухівського районного суду Київської області від 19.04.2017 року, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 19.04.2017 року скасуванню з закриттям провадження у справі, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Судом, встановлено, що 13.09.2010 року між ПАТ АКБ «Львів» та позичальником ТОВ «Ізолфа Україна» був укладений Генеральний кредитний договір № 41 та Генеральний кредитний договір № 42, з подальшими змінами та доповненнями, за якими позичальником ТОВ «Ізолфа Україна» від ПАТ АКБ «Львів» були отримані кредитні кошти.

З метою забезпечення виконання позичальником ТОВ «Ізолфа Україна» своїх зобов'язань перед ПАТ АКБ «Львів» за укладеними кредитними договорами, в цей же день - 13.09.2010 року між ПАТ АКБ «Львів», позичальником ТОВ «Ізолфа Україна» та третьою особою - ОСОБА_2 був укладений договір поруки, з подальшими змінами та доповненнями.

За цим договором, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання відповідати перед ПАТ АКБ «Львів» за належне, своєчасне і повне виконання усіх зобов'язань позичальника ТОВ «Ізолфа Україна» за укладеними із ПАТ АКБ «Львів» Генеральними кредитними договорами № 41 та № 42 від 13.09.2010 року.

В зв'язку із неналежним виконанням позичальником ТОВ «Ізолфа Україна» взятих на себе зобов'язань за Генеральними кредитними договорами № 41 та № 42 від 13.09.2010 року, з урахуванням їх змін та доповнень, ПАТ АКБ «Львів» було реалізовано право вимоги до ОСОБА_2 про погашення заборгованості в сумі боргових зобов'язань позичальника ТОВ «Ізолфа Україна» перед ПАТ АКБ «Львів».

ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором поруки від 13.09.2010 року не виконав, а тому, ПАТ АКБ «Львів» у листопаді 2012 року звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом про стягнення коштів.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2013 року у справі № 2-3781/12, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «Львів» заборгованість за Генеральними кредитними договорами № 41 та № 42 від 13.09.2010 у сумі 18600033 грн. 50 коп. Це рішення набрало законної сили 18.04.2013 року, на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18.04.2013 року у справі № 22-5754, якою апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2013 у справі № 2-3781/12 відхилено, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2013 у справі № 2-3781/12 залишено без змін.

14.05.2013 року на підставі вказаного рішення суду, видано виконавчий документ, який стягувачем звернуто до примусового виконання.

27.12.2012 року у простій письмовій формі між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики. За цим договором позики, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 у власність готівкові грошові кошти у сумі 2000000 грн., без нарахування відсотків за користування ними, якіОСОБА_2 зобов'язувався повернути строком до 27.10.2015 року.

В цей же день, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. за реєстровим № 2650.

За умовами цього договору, в забезпечення належного виконання зобов'язань, що виникають з договору позики, ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, загальною площею 1064,8 кв.м., житловою площею 326 кв.м. та земельну ділянку, загальною площею 0,5184 га., кадастровий номер: НОМЕР_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_2 на праві приватної власності.

27.12.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. за реєстровим № 2652.

За умовами вказаного договору, ОСОБА_3 відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» набував право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за договором позики, а укладений між ними договір став підставою для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, загальною площею 1064,8 кв.м., житловою площею 326 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,5184 га., кадастровий номер: НОМЕР_1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

У подальшому, договорами про внесення змін від 14.02.2013 року за реєстровим № 188 та від 15.02.2013 року за реєстровим № 193 до договору іпотеки від 27.12.2012 за реєстровим № 2650, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, були внесені зміни, в частині зміни адреси місцезнаходження нерухомого майна, яке було предметом іпотеки та зазначено адресу: АДРЕСА_1.

Договорами про внесення змін від 14.02.2013 року за реєстровим № 189 та від 15.02.2013 року за реєстровим № 194 до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.12.2012 року за реєстровим № 2652, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, були внесені зміни, в частині зміни адреси місцезнаходження нерухомого майна, яке було предметом іпотеки та зазначено адресу: АДРЕСА_1.

27.11.2013 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з відстрочкою платежу, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Гринько А.П. за реєстровим № 1717.

За умовами цього договору, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив цілий житловий будинок, загальною площею 1064,8 кв.м., житловою площею 326 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, набутий ОСОБА_3 у власність на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який було посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. за реєстровим № 2652.

В цей же день, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Гринько А.П. за реєстровим № 1720.

За умовами вище вказаного договору, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив земельну ділянку площею 0,1500 га., кадастровий номер: НОМЕР_3) розташовану за адресою: за адресою: АДРЕСА_1.

Також, 27.11.2013, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з відстрочкою платежу, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Гринько А.П. за реєстровим № 1723.

За умовами цього договору, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив земельну ділянку площею 0,3684 га., кадастровий номер: НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

16.09.2015 року рішенням Обухівського районного суду Київської області позов ПАТ «АКБ «Львів» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П., про визнання правочинів недійсними, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування збитків та моральної шкоди, задоволено частково.

Визнано недійсним договір позики від 27.12.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Визнано недійсним договір іпотеки від 27.12.2012 року за реєстровим № 2650, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Визнано недійсним договір про внесення змін від 14.02.2013 року за реєстровим № 188 до договору іпотеки від 27.12.2012 року за реєстровим № 2650, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Визнано недійсним договір про внесення змін від 15.02.2013 року за реєстровим № 193 до договору іпотеки від 27.12.2012 року за реєстровим № 2650, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.12.2012 року за реєстровим № 2652, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Визнано недійсним договір про внесення змін від 14.02.2013 року за реєстровим № 189 до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.12.2012 року за реєстровим № 2652, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Визнано недійсним договір про внесення змін від 15.02.2013 року за реєстровим № 194 до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.12.2012 року за реєстровим № 2652, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з відстрочкою платежу від 27.11.2013 року за реєстровим № 1717, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2013 року за реєстровим № 1720, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з відстрочкою платежу від 27.11.2013 року за реєстровим № 1723, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 земельні ділянки за кадастровими номерами: НОМЕР_3, НОМЕР_2, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 земельні ділянки за кадастровими номерами: НОМЕР_3, НОМЕР_2, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано реєстраційну службу Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області вчинити дії із внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які були зроблені на підставі: договору купівлі-продажу житлового будинку з відстрочкою платежу від 27.11.2013 року за реєстровим № 1717, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2013 року за реєстровим № 1720, договору купівлі-продажу земельної ділянки з відстрочкою платежу від 27.11.2013 року за реєстровим № 1723, які були укладені між ОСОБА_3 і ОСОБА_4; договору іпотеки від 27.12.2012року за реєстровим № 2650, договору про внесення змін від 14.02.2013 року за реєстровим № 188 до договору іпотеки від 27.12.2012 року за реєстровим № 2650, договору про внесення змін від 15.02.2013 року за реєстровим № 193 до договору іпотеки від 27.12.2012 року за реєстровим № 2650, договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.12.2012 року за реєстровим № 2652, договору про внесення змін від 14.02.2013 року за реєстровим № 189 до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.12.2012 року за реєстровим № 2652, договору про внесення змін від 15.02.2013 року за реєстровим № 194 до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.12.2012 року за реєстровим № 2652, які були укладені між ОСОБА_2 і ОСОБА_3

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

10.02.2016 року рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області, рішення Обухівського районного суду Київської області від 16.09.2015 року в частині задоволення позову ПАТ «АКБ «Львів» скасовано, та ухвалено у справі в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову ПАТ «АКБ «Львів» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П. про визнання правочинів недійсними, скасування рішень, зобовязання вчинити певні дії відмовлено.

В решті рішення суду залишено без змін.

10.10.2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 10.10.2016 року залишено без змін.

Судом також встановлено, що 14.02.2013 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 391562, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. переоформила право власності на предмет іпотеки і зареєструвала спірний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за ОСОБА_3, а 15.02.2013 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 403515, приватний нотаріус Ариванюк Т.О. переоформила право власності на предмет іпотеки і зареєструвала спірну земельну ділянку теж за ОСОБА_3

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач звернувся в Обухівський районний суд Київської області з позовними вимогами, в яких просив визнати недійсними рішення Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу № 391562 від 14.02.2013 року, № 403515 від 15.02.2013 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку за ОСОБА_3, тобто, позовні вимоги позивача фактично ґрунтуються на протиправності дій приватного нотаріуса, як державного реєстратора, суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав.

Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса, як державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до п. 1, ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з положень п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З урахуванням суті спору, підстав і предмета позову та п. 1, п. 7 ч. 1 ст. 3, ст. 17 КАС України, колегія суддів вважає, що вирішення спору, який виник між сторонами, підлягає розгляду за правилами, встановленими КАС України, а не цивільного судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В ч. 1 ст. 310 ЦПК України вказано, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. ст. 205, 207 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_2, та ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 19.04.2017 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст. ст. 205, 307, 310, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2017 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: