Рішення № 70462287, 22.11.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №286/560/17 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.

Категорія 48 Доповідач Миніч Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Миніч Т.І.,

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М., секретаря судового

засідання Кучерявого О.В.,

з участю позивача та представника третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 15 червня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини,-

встановив:

У лютому 2017року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що на підставі рішення суду про розірвання шлюбу дитина залишена проживати з матір'ю. У травні 2016 року він забрав сина на оздоровлення до себе, а після відпочинку син відмовився повертатися до матері. З того часу дитина проживає з ним у його сім'ї.Проживають вони разом зі співмешканкою ОСОБА_6 в двокімнатній квартирі та створили для дитини всі необхідні умови. З 01.09.2016 року син навчається в 1-му класі Білозерської ЗОШ I-III ступенів №2. Він та ОСОБА_6 цікавляться життям сина, відвідують батьківські збори.Відповідачка ОСОБА_4 самоусунулася від виховання дитини та виконання своїх батьківських обов'язків.Під час розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відібрання дитини та її повернення син висловив своє бажання проживати разом з батьком. Крім того, він працює та має стабільних дохід, а відповідачка - безробітна.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 15 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування зазначеного рішення суду, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Висновок органу опіки та піклування Овруцької районної державної адміністрації про доцільність проживання дитини з матір'ю вважає упередженим та таким, що складений за недостатньо проведеною перевіркою.На думку апелянта, суд не врахував бажання дитини проживати з батьком, той факт що ОСОБА_4 не має постійного доходу для утримання сім»ї, її співмешканець ОСОБА_7 також не працює і живуть вони за рахунок аліментів, сплачених ОСОБА_3 за цей час. Окрім того, ОСОБА_4 не спілкувалася з сином з травня 2016 року по лютий 2017 року, не цікавилася його життям та навчанням.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Овруцького районного суду від 05.09.2011 року шлюб між сторонами розірваний, визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 з позивачкою ОСОБА_4 Спору щодо місця проживання дитини на той час не виникало. Орган опіки та піклування до участі у справі не залучався (а.с.51).

06.02.2017 року при розгляді справи №286/2631/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відібрання дитини та повернення її тому, з ким вона проживала, в судовому засіданні було з»ясовано думку дитини щодо місця її проживання. Зокрема, малолітній син сторін висловив бажання проживати разом з батьком.

Судом встановлено, що обидві сторони на даний час мають задовільні умови для проживання сина, що підтверджується характеризуючими матеріалами, довідками з місця роботи, управління праці та соціального захисту населення, центру зайнятості, актами обстеження житлово-побутових умов проживання батьків, довідками лікарень (а.с.8-12,18-23,27,49-50,54-58,86-89,100,51,52,57,101-102).

Із змісту висновку органу опіки та піклування Білозерської райдержадміністрації Херсонської області №01-10-75/0/17/601-18 від 01.02.2017 вбачається, що орган опіки та піклування Білозерської райдержадміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з його батьком - ОСОБА_3(а.с.15-16).

Орган опіки та піклування Овруцької райдержадміністрації (висновок №02-25/922 від 10.05.2017 року) вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з його матір'ю - ОСОБА_4 (а.с.83-85).

Вирішуючи спір та відмовляючи в позові батькові дитини, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні виняткові обставини для розлучення дитини з матір»ю.

Проте, в повній мірі погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з»ясування всіх обставин справи.

Так, суд правильно вважав, що в даному випадку при вирішенні спору визначальними є інтереси дитини.

Статтею 160 СК встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Спір щодо місця проживання малолітньої дитини вирішується відповідно до ст.161 СК, згідно з якою, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, згідно ст.15 Закону, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, а батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.157 СК України батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та має право на спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що тривалий час дитина проживає з батьком. За місцем проживання батька дитина пішла у школу, де у нього склалося певне коло спілкування.

В бесіді з представником органу опіки та піклування (без участі батька) хлопчик пояснив, що батько та його співмешканка дбають про нього, він не хоче повертатися до мами, хоча не заперечує спілкуватися з нею.

Із акту обстеження побутових умов проживання дитини вбачається, що квартира, де проживає дитина, має всі зручності, дитина забезпечена всім необхідним «для навчання та розвитку».

У школі дитина відвідує логопеда, оскільки має певні вади мови. Батько та ОСОБА_6 відповідально ставляться до виховання дитини, цікавляться його шкільним життям та навчанням, про що зазначено в характеристиці зі школи.

Разом з тим, мати дитини з об»єктивних причин не зможе забезпечити дитині таких умов, оскільки самостійного доходу не має, будинок, де вона проживає не має санітарних вигод та в сільській школі відсутній логопед.

Представник органу опіки та піклування в суді апеляційної інстанції пояснила, що приділяє належну увагу дотриманню умов проживання дитини в сім»ї батька і вважає, що залишення дитини з батьком буде відповідати саме його інтересам. Крім того, батько не забороняє матері спілкуватися з сином. На даний час таке спілкування має місце лише по телефону. Про втрату інтересу до долі дитини, на переконання суду, свідчить і та обставина, що в судові засідання до апеляційного суду відповідачка не з»являється.

За наведених обставин та враховуючи ставлення кожного із батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до батька, висновок органу опіки та піклування Білозерської райдержадміністрації Херсонської області (за місцем перебування дитини), бажання дитини проживати разом із батьком, а також враховуючи побутові умови проживання батька та матері, можливість створення належних умов для виховання, та те, що визначення місця проживання дитини разом із батьком в повній мірі сприятиме розвитку та інтересам дитини, апеляційний суд вважає можливим визначити місце проживання дитини з батьком - ОСОБА_3

У зв»язку з викладеним та відповідно до п.1 ч.1 ст.309 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

На підставі ст.88 ЦПК суд стягує з відповідачки понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, суд в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 15 червня 2017 року скасувати, ухваливши нове.

Позов задоволити. Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 1344 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: