Рішення № 70460589, 17.11.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17322/14-ц

Провадження № 2/161/4006/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді – Олексюка А.В.

при секретарі – Шолом С.І.

з участю: представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 05.03.2008 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за № 0201/0308/88-024, за яким останньому надано грошові кошти у вигляді кредитної лінії в розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 11,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 05.03.2028 року

Крім того, 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов’язків нового кредитора.

З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 05.03.2008 року укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: двохкімнатну квартиру, загальною площею75,0 кв.м., житловою площею 39,2 кв.м., що знаходиться за адресою : пр. Волі, 3/7, м. Луцьк, Волинська область, предмет іпотеки належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.01.2003 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою за р. № 1-5 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 28.02.2008 року за р.№ 22314314.

Проте, позичальник належним чином не виконав своїх зобов’язань, а тому станом на 13.10.2014 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 887504,44 грн. з них: 714 115,29 грн. – сума заборгованості за кредитом; 173 389,15 грн. сума заборгованості за відсотками.

На підставі наведеного, просить суд, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі – 887 504,44 грн., звернути стягнення на предмети ітопеки: двохкімнатну квартиру, загальною площею75,0 кв.м., житловою площею 39,2 кв.м., що знаходиться за адресою : пр. Волі, 3/7, м. Луцьк, Волинська область, предмет іпотеки належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.01.2003 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою за р. № 1-5 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власні на нерухоме майно КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 28.02.2008 року за р.№22314314, шляхом передачі предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем АТ «Дельта Банк».

Разом з тим, позивач просить суд, стягнути з відповідача в його користь понесені судові витрати по справі.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився проте, подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засідані позов не визнав. Просив суд відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 572, 574, 576, 589, 590, 592, 1048, 1050, 1054, 1056 ЦК України.

Як вбачається із змісту статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

05.03.2008 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за № 0201/0308/88-024, за яким останньому надано грошові кошти у вигляді кредитної лінії в розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 11,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 05.03.2028 року. (а.с. 8-12).

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов’язків нового кредитора. (а.с. 58-68)

Ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В п. 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

П. 1.1 Кредитного договору передбачає, що позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. (а.с. 8)

Згідно п. 2.1. кредитного договору, забезпеченням виконання зобов’язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату відсотків і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов’язаних з одержанням виконання, виступає іпотека: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 3/7. (а.с. 8)

Відповідно до п. 3.9. банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати відсотків, а позичальник зобов’язаний виконати зазначені зобов’язання, передбачені цим пунктом. (а.с. 9)

З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 05.03.2008 року укладено договір іпотеки № б/н. (а.с.40-43)

За договором іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: двохкімнатна квартира, загальною площею 75,0 кв.м., житловою площею 39,2 кв.м., що знаходиться за адресою: пр. Волі, 3/7, м. Луцьк, Волинська область, предмет іпотеки належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.01.2003 року Першою Луцькою державною нотаріальною конторою за р. № 1-5 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власні на нерухоме майно КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» від 28.02.2008 року за р.№22314314. (а.с. 40-43)

Ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання.

За змістом ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду, а право іпотекодержателя задоволити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання та неналежного виконання боржником основного зобов’язання.

П. 39 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

З письмового розрахунку заборгованості наданого суду позивачем, вбачається, що станом на 13.10.2014 рокук заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед позивачем по кредитному договору становить 887504,44 грн. з них: 714 115,29 грн. – сума заборгованості за кредитом; 173 389,15 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с. 51).

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 цього Закону зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

При цьому згідно частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачається лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз статей 36, 37, 38, 39 Закону України «Про іпотеку» та статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-1388цс16, від 9 серпня 2017 року № 6-2213цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Судом встановлено, що п. 12.3.1, 12.3.2 іпотечного договору з змінами та доповненнями від 05.03.2008 року передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та передачі права власності на предмет іпотеки (а.с. 46-48).

Так, застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Разом з тим, факт невиконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором та порушення прав кредитора судом встановлений, однак банк повинен захистити порушені права у спосіб, визначений договором іпотеки.

Зазначене узгоджується з ефективним способом захисту порушеного права шляхом проведення справедливого судового розгляду (ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у рішенні від 27 вересня 2017 року, в якій зазначено, що правові позиції, зазначені у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1625цс16, 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16, 12 жовтня 2016 року у справі № 6-504цс16 та 11 грудня 2013 року у справі № 6-124цс13, не надають кредитору право звернення до суду всупереч умовам кредитних та/ або іпотечних договорів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, щодо неможливості позивачем зареєструвати за собою право власності на квартиру, що перебуває в іпотеці банку з врахуванням положень та процедури передбаченої договором іпотеки та додатковими угодами до нього.

Таким чином, позивачем не доведено про порушення його права, що надавало б суду можливість захистити таке в обраний ПАТ «Дельта Банк» спосіб.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 572, 574, 576, 589, 590, 592, 1048, 1050, 1056 Цивільного Кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Олексюк А.В.