Ухвала суду № 70460497, 22.11.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

22 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропущенням банком строку пред'явлення вимоги до поручителів.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині обґрунтування відмови в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

14 листопада 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 251, частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_4 посилається на постанову Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1265ц16), в якій, на його думку, по-іншому застосовані зазначені норми матеріального права.

Одночасно ОСОБА_4 просить поновити строк на оскарження зазначеної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на поважну причину його пропуску, зокрема на те, що про існування зазначеної ухвали він дізнався тільки після ознайомлення 30 жовтня 2017 року його представника з матеріалами справи. З наданих доказів убачається, що представник ОСОБА_4 − ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами зазначеної справи в Апеляційному суді Дніпропетровської області 30 жовтня 2017 року.

Частиною четвертою статті 356 ЦПК України передбачено, що в разі пропущення строку, встановленого частинами першою − третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. Питання про поновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання допуску справи до провадження.

Оскільки заява містить посилання на обставини, які свідчать про поважну причину пропуску вказаного процесуального строку, що підтверджено належними доказами, клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на оскарження судового рішення суду касаційної інстанції підлягає задоволенню.

Перевіривши наведені в заяві про перегляд судового рішення доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» та скасував рішення апеляційного суду й направив справу на новий розгляд до апеляційного суду, оскільки рішення апеляційний суд не звернув уваги на фактичні обставини справи та дійшов помилкового висновку про припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

Таким чином, підстави для перегляду судового рішення суду касаційної інстанції у зв'язку з його невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, передбачені пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутні.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Поновити ОСОБА_4 строк для подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року.

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук