Рішення № 70453820, 16.11.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/932/16-ц

2/214/95/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 листопада 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Бєлікової О.А.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3, яка є правонаступником первісного кредитора – Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_2», до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2016 року представник ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просив суд стягнути з неї на користь ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року станом на 18.12.2015 року в розмірі 7138,30 доларів США, еквівалентних 167 662,07 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом – 6 483,06 доларів США, еквівалентних 152 272,01 грн.; за відсотками – 655,24 доларів США, еквівалентних 15 390,06 грн.; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що 28.05.2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2», було укладено кредитний договір № М014/03-03/261, за умовами якого банк надав позичальникові кредит в розмірі 30 000 доларів США в строк до 19.04.2013 року на споживчі потреби зі сплатою відсотків за користування ним за ставкою 15% річних на умовах повернення кредиту шляхом внесення щомісячних ануїтетних платежів. Додатковими угодами від 24.09.2009 року, 25.09.2009 року внесено зміни до кредитного договору, зокрема, пролонговано строк його дії до 18.04.2016 року, капіталізовано прострочену заборгованість по кредиту та тимчасово, в період з 20.09.2009 року по 19.03.2010 року, зменшено розмір щомісячного платежу, у зв’язку з чим графік погашення кредиту викладено в новій редакції.

Свої зобов’язання за кредитним договором ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» виконав належним чином, надавши ОСОБА_5 кредит в погодженому сторонами розмірі. Однак позичальник почала неналежним чином виконувати свої зобов’язання, допускаючи з 20.06.2014 року виникнення простроченої заборгованості по кредиту, а з 20.05.2014 року – по сплаті відсотків за користування кредитом. Направлена банком на адресу позичальника вимога від 02.10.2015 року про дострокове повернення кредиту залишилась без виконання, у зв’язку з чим ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 16.11.2017 року, постановленою на місці (т.2 а.с.59, графа 18 журналу с/з), за клопотанням представника нового кредитора ОСОБА_3 – ОСОБА_1 від 28.03.2017 року (т.1 а.с.226-227) в порядку ст.37 ЦПК України судом залучено до участі у справі ОСОБА_3 як правонаступника первісного кредитора ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» за всіма зобов’язаннями в рамках кредитного договору № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року, укладеного із ОСОБА_5, як такі, що перейшли до неї за договорами факторингу від 28.02.2017 року. За даних обставин розгляд справи здійснено з урахуванням заміни первісного кредитора – позивача по справі на нового, діючого – фізичну особу ОСОБА_3

Попередньо, 28.07.2017 року на адресу суду надійшла заява ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» про підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором іншому кредиторові, проти залучення якого до участі у справі як правонаступника первісного позивача, банк не заперечував (т.1 а.с.249).

В судовому засіданні представник позивача – правонаступника первісного кредитора ОСОБА_6 пред’явлені вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні. Щодо заміни первісного кредитора правонаступником – ОСОБА_3, зазначила, що укладені між фінансовими установами та ОСОБА_3 договори відступлення права вимоги за кредитним договором № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року, укладеним між ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_6» та ОСОБА_5, по своїй суті не є договорами факторингу. Не заперечувала, що ОСОБА_3 не є ФОП та не має ліцензії на здійснення фінансових операцій та заняття банківською операцією. Акцентувала увагу, що зазначений ОСОБА_5 в заяві на отримання кредиту поточний рахунок для зарахування кредитних коштів № 26203229618895 співпадає з тим, на який здійснювався перерахунок коштів за кредитним договором № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року в сумі 30 000 доларів США. Обсягом наданих доказів підтверджується дійсність отримання ОСОБА_5 кредиту та його часткове погашання шляхом внесення позичальником коштів, в підтвердження чому надала аналітичні виписки по рахунках позичальника та заяви про проведення реструктуризації заборгованості, укладення додаткових угод. Надану представником відповідача довідку про наявність у відповідача єдиного рахунку в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просила оцінити критично, оскільки зазначені в ній відомості стосуються ОСОБА_5 як ФОП, в той час як кредитний договір укладався з нею як фізичною особою.

Аналогічна позиція представника позивача викладена в письмових поясненнях на заперечення представника відповідача (т.2 а.с.54-57).

Згідно позиції представника відповідача ОСОБА_2, викладеної в письмових запереченнях проти позову (т.1 а.с.180-184, т.2 а.с.1-6) останній зазначив, що ОСОБА_5 не відкривала в ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» жодних поточних рахунків, на які б зараховувались кошти за кредитним договором № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року, та кредиту не отримувала. Надану банком виписку з поточного рахунку як свідчення перерахування позичальникові кредитних коштів, представник вважав неналежним та недопустимим доказом, оскільки: 1) за своїм характером вона не є первинним бухгалтерським документом; 2) в виписці не зазначено дату та час її формування, відсутні печатка банку, яким банком вона зроблена, з якого саме рахунку, а вказані по її тексту різні поточні рахунки 22032229618190, 26203229618895, 22087229618190, 2208600000020, 2209229618392 та ін. не дають можливості ідентифікувати, який з них відкритий на ім’я ОСОБА_5 та на який з них зараховувались кредитні кошти; 3) у виписці відсутні відомості про зняття кредитних коштів в розмірі 30 000 доларів США або перерахування на інші рахунки, що виключає можливість розпорядження ними ОСОБА_5 Фактично жодних поточних рахунків в ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» ОСОБА_5 не мала та не відкривала, а єдиний наявний рахунок № 26003053505296, відкритий в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» нею як ФОП.

Крім того, представник відповідача заперечував щодо заміни позивача шляхом процесуального правонаступництва, оскільки укладені договори відступлення права вимоги за кредитним договором № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року, укладеним із ОСОБА_5, від первісного кредитора ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» до ОСОБА_3, порушують встановлений законом порядок та є нікчемними. Так, укладений між ТОВ «Фінстрім» та ОСОБА_3 договір відступлення права вимоги від 28.02.2017 року суперечить ст.1083 ЦК України, оскільки ОСОБА_3, не будучи фінансовою установою, не маючи статусу ФОП, ліцензії та дозволу на здійснення банківських операцій, у тому числі в іноземній валюті, на момент вчинення правочину та відступлення прав вимоги не могла виступати в якості фактора як сторона договору факторингу, а відтак і сторони кредитора в рамках кредитно-договірних зобов’язань із ОСОБА_5 Вказані обставини в своїй сукупності виключають можливість стягнення з відповідача на її користь заборгованості за кредитним договором.

Будучи присутнім в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_5 дійсно укладала з ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» кредитний договір № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року, підписувала його та додаткові угоди, оскільки мала намір отримати кредит, який фактично не отримала, оскільки жодних коштів на її банківський рахунок з ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» не надходило, а тому будь-яких погашень за ним не здійснювала. Укладенням додаткових угод ОСОБА_5 мала намір отримати більш вигідні для себе умови кредитування, оскільки на попередньо визначених банк явно мав намір ввести її в оману.

Суд, вислухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази, надавши їм оцінку в сукупності, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.05.2008 року між ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» (п.1.3 Статуту, т.1 а.с.10-14), як банком та ОСОБА_5 як позичальником укладено кредитний договір № М014/03-03/261, за умовами п.1.1, 2.1 якого банк надав позичальникові споживчий кредит в сумі 30 000 доларів США для використання на споживчі цілі зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 15% річних строком на 59 місяців (т.1 а.с.27-30).

Кредит надано ОСОБА_5 на підставі укладеної 20.04.2006 року Генеральної угоди № 0147/03-03/15/1565 (з урахуванням укладених додаткових угод до неї), за умовами п.1.2 якої загальний розмір позичкової заборгованості позичальника не повинен перевищувати 130 000 доларів США (т.1 а.с.92-93, 110-116).

Правомірність надання банком кредиту ОСОБА_5 в іноземній валюті підтверджується наявною у ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» на момент укладення договору генеральною ліцензією НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями №10 від 11.10.2006 року та відповідним дозволом №10-4 від 11.10.2006 року (т.1, а.с.50-53), що узгоджується з вимогами п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 та правовою позицією Верховного Суду України у справах № 6-190цс15 та 6-1680цс15.

За погодженням сторін, погашення кредиту здійснюється позичальником шляхом внесення щомісячних ануїтетних платежів по 720 доларів США відповідно до Графіку погашення – Додатку №1, який є невід’ємною частиною договору (т.1 а.с.31-32).

Відповідно до п.3.2 умов кредитного договору, на свій власний розсуд ОСОБА_5 обрала надання кредиту з рахунку № 22032229618190 на її поточний рахунок № 26203229618895 (т.1 а.с.27, 94).

Додатковими угодами № 014/03-03/261/1 від 24.09.2009 року, № 014/03-03/261/2 від 25.09.2009 року, № 014/03-03/261/3 від 01.10.2009 року, № 014/03-03/261/4 змінено умови погашення кредиту з метою проведення реструктуризації заборгованості, зменшено розмір щомісячного ануїтетного платежу спочатку до 550 доларів США, пізніше до 586,66 доларів США, та із викладенням Графіку погашення в новій редакції, а також внесення уточнення до положень договору щодо забезпечення кредитного договору іпотекою (т.1 а.с.35-47).

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі розпорядження Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» від 30.05.2008 року ОСОБА_5 надано кредит в сумі 30 000 доларів США шляхом перерахування з кредитного рахунку № 22032229618190 на її поточний рахунок № 26203229618895 (т.1 а.с.95).

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що кредитні кошти ОСОБА_5 не отримувала з огляду на відсутність у неї рахунків в ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються зазначеними вище розпорядженням банком, заявою позичальника із конкретним зазначенням нею номеру рахунку для зарахування кредитних коштів, на який вони фактично й були зараховані, що слідує з виписок, які не викликають у суду сумнівів щодо їх належності та допустимості як доказу (т.1 а.с.19-26, т.2 а.с.22-38, 39-51).

Так, із зазначених виписок видно, що кредитні кошти в сумі 30 000 доларів США, які початково знаходились на рахунку № 22032229618190 було переведено на рахунок № 26203229618895, зазначений особисто ОСОБА_5 як поточний для зарахування кредитних коштів. За цими рахунками в подальшому відповідач здійснювала погашення заборгованості шляхом внесення платежів.

Надану представником відповідача ОСОБА_2 відповідь Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС в Дніпропетровській області №17847/10/04-83-08-21 від 16.08.2016 року щодо наявних у ОСОБА_5 банківських рахунків (т.1 а.с.109) суд оцінює критично, оскільки відомості надані податковою інспекцією на її запит стосовно відомостей як відносно ФОП, в той час як кредит відповідач отримувала як фізична особа на споживчі цілі, що жодним чином не стосується здійснення нею підприємницької діяльності.

Встановлені судом обставини, підтверджені належними доказами, в своїй сукупності підтверджують факт отримання ОСОБА_5 кредитних коштів в сумі 30 000 доларів США за кредитним договором № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року. Дійсність укладення кредитного договору, додаткових угод до нього, спрямованих на пролонгацію строку його дії, реструктуризацію заборгованості, відповідачем в ході судового розгляду не оспорювались.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається (ст.ст.525, 526 ЦК України).

Так, ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» свої зобов’язання за кредитним договором перед ОСОБА_5 виконав належним чином, однак остання допускала порушення у своєчасному виконанні покладених на неї обов’язків, в результаті чого станом на 18.12.2015 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 7138,30 доларів США, еквівалентних 167 662,07 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом – 6 483,06 доларів США, еквівалентних 152 272,01 грн.(з яких 3 656,59 доларів США – прострочена заборгованість за кредитом); за відсотками – 655,24 доларів США, еквівалентних 15 390,06 грн. (з яких 599,29 доларів США – прострочена заборгованість по відсоткам), що слідує з розрахунку заборгованості (т.1 а.с.6-9).

В ході судового розгляду також встановлено, що 28.02.2017 року між ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» як первісним кредитором та ПАТ КБ «ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР» як новим кредитором укладено договір відступлення права вимоги, за умовами п.2.1 якого первісний кредитор відступає за плату новому кредиторові належні йому права вимоги за кредитним договором № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року, а новий кредитор заміняє первісного як сторону – кредитора в кредитному договорі, приймає на себе всі його права та обов’язки (т.1 а.с.228-232).

Відповідно до п.3.1 договору (т.1 а.с.229), вартість прав вимоги за вказаним кредитним договором становить 150 000 грн.

Відповідно до п.4.1.1 договору (т.1 а.с.229), новий кредитор ПАТ КБ «ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР» засвідчує, що він є банком, зареєстрованим та існуючим згідно чинного законодавства України на підставі виданих Національним Банком України банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, надає банківські та інші фінансові послуги, а також здійснює іншу діяльність.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 28.02.2017 року, станом на момент відступлення прав вимоги, розмір вимог, які складає дійсна на той момент заборгованість, становив 335 705,50 грн., в тому числі: основна сума боргу (неповернутого кредиту) – 6 483,06 доларів США, що еквівалентно 175 390,58 грн.; проценти за користування кредитом – 1 819,52 доларів США, що еквівалентно 175 390,58 грн.; розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором – 111 090,22 грн. (т.1 а.с.231).

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Оскільки договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів, а право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу (що узгоджується з положеннями розділу 3 договору відступлення права вимоги від 28.02.2017 року), тому суд приходить до висновку, що укладений між ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» як первісним кредитором та ПАТ КБ «ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР» договір по своїй суті є договором факторингу. Таким чином, враховуючи п.5.1, п.8.1 договору, починаючи з моменту відступлення прав вимоги за кредитним договором з оформленням акту прийому-передачі документації від 28.02.2017 року (т.1 а.с.231, 232) всі попередні переговори по ньому втратили силу, що є свідченням втрати з 28.02.2017 року ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» всіх прав за кредитним договором від 28.05.2008 року, у тому числі на стягнення із ОСОБА_5 заборгованості.

Аналогічним є й договір відступлення прав вимоги від 28.02.2017 року, укладений між вже первісним кредитором ПАТ КБ «ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР» та новим кредитом ТОВ «ФІНСТРІМ» про права вимоги за кредитним договором № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року, укладеним із позичальником ОСОБА_5 (т.1 а.с.233-237).

По своїй суті вказаний договір також є договором факторингу, укладення якого з передачею прав вимоги за кредитним договором з оформленням акту прийому-передачі від 28.02.2017 року є свідченням втрати ПАТ КБ «ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР» статусу первісного кредитора із переданням обсягу всіх правомочностей новому кредиторові – ТОВ «ФІНСТРІМ».

Про відступлення права вимоги, зміну кредиторів та розмір заборгованості за кредитним договором відповідач повідомлялась (т.1 а.с.231-зворот, 236, 242, 243).

Крім того, 28.02.2017 року між вже первісним кредитором ТОВ «ФІНСТРІМ» та новим кредитором ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року, укладеним із позичальником ОСОБА_5 (т.1 ст.238-239).

Аналізом змісту умов договору суд приходить до переконання, що він є договором факторингу, оскільки має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів та містить приписи щодо передання саме права вимоги за кредитним договором (що ж безумовно предметом договору факторингу) на умовах оплатності.При цьому договором прямо передбачено, що право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Обсяг вимог, який перейшов до ОСОБА_3 за кредитним договором, суд не має можливості встановити з огляду на відсутність в їх конкретизації в акті прийому-передачі (т.1 а.с.254). Інших доказів, які б надали можливість встановити обсяг вимог, які перейшли до нового кредитора, представником позивача не надано.

Крім того, представником позивача не надано доказів в підтвердження сплати первісному кредиторові (в даному випадку ТОВ «ФІНСТРІМ») грошових коштів в порядку, на умовах та у строки, передбачені п.п.2.1.1, п.4.2 договору (т.1 а.с.238-зворот) та їх зарахування на рахунок первісного кредитора новим, що свідчило б про перехід новому кредиторові, тобто ОСОБА_3, права вимоги за кредитним договором № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року, а відтак і припинення дії договору відступлення права вимоги по відношенню до первісного кредитора ТОВ «ФІНСТРІМ».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Так, враховуючи, що ОСОБА_3 набула статусу нового кредитора в кредитно-договірних зобов’язаннях із ОСОБА_5М на підставі договору відступлення прав вимоги від 28.02.2017 року, який станом на момент розгляду справи є діючим, в порядку ст.37 ЦПК України судом залучено її до участі у справі в якості позивача в рамках процесуального правонаступницта у зв’язку із заміною кредитора у відносинах, щодо яких виник спір, тому суд вирішує спір в межах заявлених вимог та кола дійсних сторін по справі.

За змістом ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути юридична або фізична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування договору факторингу від інших подібних договорів, зокрема договору цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором, тобто особою, яка набуває статусу нового кредитора.

Судовим розглядом встановлено, а представником позивача не спростовано, що ОСОБА_3 укладала договір відступлення прав вимоги як фізична особа, не маючи статусу суб’єкта підприємницької діяльності, ліцензій та дозволів на здійснення банківської діяльності, у тому числі за валютними операціями.

Доводи представника позивача, що вказаний договір є виключно договором про відступленням права вимоги, який не визначає необхідності сторін мати статус СПД, суд оцінює критично, оскільки вони ґрунтуються на суб’єктивній оцінці умов договору, який не містить в собі положень щодо загального відступлення прав вимог (що може мати місце лише у випадку укладення фізичними особами договору купівлі-продажу права вимоги, а не їх відступлення, що не стосується даної справи).

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 хоча і є стороною в рамках кредитно-договірних відносин із ОСОБА_5 із набуттям статусу первісного кредитора, однак з моменту його укладення не маючи належної правосуб’єктності на здійснення кредитних операцій в іноземній валюті та доказів в підтвердження обсягу переданих їй вимог, вона не набула відповідних прав та обов’язків за кредитним договором № М014/03-03/261 від 28.05.2008 року, тому суд приходить до висновку про відсутність у неї достатніх правових підстав для пред’явлення до ОСОБА_5 вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи представника відповідача щодо нікчемності договору відступлення права суд залишає поза увагою, оскільки перевірка дійсності договору або визнання його нікчем не стосується предмет спору.

Аналізуючи викладене, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.88 ЦПК України, враховуючи ухвалення судом рішення на користь відповідача, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем витрат за рахунок їх стягнення з відповідача.

Керуючись ст. ст.4-10, 11, 14, 15, 60, 61, 74, 79, 88, 208 ч.1 п.2, 209, 212-215, 218, 223-226, 294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, яка є правонаступником первісного кредитора – Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_2», до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя Євтушенко О.І.