Ухвала суду № 70449836, 21.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12227/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лівтінова А.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Строй-Маркет Груп» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2015 року №0000832202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 27.01.2015 року №111 та направлення від 27.01.2015 року №51 посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача, за результатами якої складено акт від 10.02.2015 року №535/26-56-22-02-03/33104229 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Строй-Маркет Груп» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер профі груп» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року».

Перевіркою встановлено порушення ДП «Строй-Маркет Груп» пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 101 816,00 грн.

На підставі акта перевірки 10.02.2015 року №535/26-56-22-02-03/33104229 податковим органом 25.02.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000832202, яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152 724,00 грн, у тому числі: 101 816,00 грн - основний платіж; 50 908,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених правових норм випливає, що право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Статтею 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вищенаведена правова норма дає підстави вважати, що первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону №996-ХIV).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-ХIV).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, з матеріалів справи вбачається між Позивачем (замовник) та ТОВ «Інтер профі груп» (виконавець) укладено договір на техніко-експлуатаційне обслуговування приміщень від 03.03.2014 року №03-02, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги/виконати роботи по експлуатаційно-технічному обслуговуванню приміщень, які займає замовник по наступним адресам і наступною площею, у відповідності до додатку №1 до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги/роботи і оплатити їх на користь виконавця по ціні, в порядку і на умовах, затверджених даним договором.

На підтвердження виконання умов договору Позивачем надано звіт, розрахунки вартості робіт, наряди-замовлення, рахунки на оплату, податкові накладні, акти наданих послуг.

Також, ДП «Строй-Маркет Груп» надано копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно, які підтверджують наявність у підприємства ряду приміщень, у яких виконувалося техніко-експлуатаційне обслуговування, на умовах визначених договором від 03.03.2014 року №03-02.

22.07.2014 року між ДП «Строй-Маркет Груп» (замовник) та ТОВ «Інтер профі груп» (виконавець) укладено типові договори про надання послуг №07-53 та №07-54, згідно з умовами яких виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги, зазначені в пунктах 1.2 цих договорів, щодо аналізу фінансової звітності підприємства за перше півріччя 2014 року, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених договорами.

На підтвердження виконання умов договорів Позивачем надано: рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні.

При цьому, у матеріалах справи наявні звіти про аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості за I квартал 2014 року та про аналіз фінансової звітності за I квартал 2014 року.

14.07.2014 року між ДП «Строй-Маркет Груп» (замовник) та ТОВ «Інтер профі груп» (виконавець) укладено договір про надання послуг з брошурування від №07-49, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з брошурування документів, зазначених в додатках до цього договору, за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2014 року на умовах, які передбачені цим договором, а замовник зобов'язуються прийняти такі послуги виконавця та сплатити їх вартість в розмірі, в порядку та в строки, визначені сторонами в цьому договорі.

На підтвердження реальності виконання сторонами вказаного договору Позивачем надано: звіт про надання послуг з брошурування документів, рахунки на оплату, акт надання послуг, податкова накладна.

Окрім того, Позивачем на підтвердження виконання контрагентом послуг, визначених договорами, надано копії штатного розпису ТОВ «Інтер профі груп» та податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року, яка підтверджує декларування податкових зобов'язань за результатами взаємовідносин з ДП «Строй-Маркет Груп».

Посилання апелянта, як на доказ нереальності господарських операцій, на податкову інформацію 21.11.2014 року №179/7/26-56-22-01-11 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтер профі груп» по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за період з 01.02.2014 року по 31.10.2014 року, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Положеннями ст.78 Кодексу визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, податкова інформація щодо контрагентів не може бути підставою для обмеження Позивача на віднесення витрат по господарським операціям з цими контрагентами та права на податковий кредит за умовами реальності господарських операцій.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив: « 71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1».

В акті перевірки та під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій Відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме Позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо порушення його контрагентами чинного законодавства.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2015 року №0000832202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 22 листопада 2017 року.