Постанова № 70448936, 15.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2017 р. Справа№ 910/19087/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зубець Л.П.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Сич Є.Ю. - дов. б/н від 15.12.2014 року;

від відповідача - не прибули;

від третьої особи-1 - не прибули;

від третьої особи-2 - не прибули,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 28.09.2017 року

у справі № 910/19087/16 (суддя Підченко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак»

до Київського обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-Захід»

про визнання рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року по справі № 910/19087/16 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» про стягнення із позивача судових витрат відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року по справі № 910/19087/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги про стягнення витрат на оплату адвоката задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Зубець Л.П. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.11.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 року було продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 15.11.2017 року.

13.11.2017 року через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких третя особа-1 підтримала доводи апеляційної скарги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» у поясненнях, наданих у судовому засіданні 01.11.2017 року, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року по справі № 910/19087/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким вимоги про стягнення витрат на оплату адвоката задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представник Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у поясненнях, наданих у судовому засіданні 01.11.2017 року, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Представники Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-Захід» у судове засідання 01.11.2017 року не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі відсутніх представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (далі - ТОВ «Ергопак», позивач) до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач) про визнання недійсним рішення, прийнятого адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 44 від 20.09.2016 року в справі № 946/88-р-02-05-15 відмовлено повністю.

Рішенням Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 44 від 20.09.2016 року в справі № 946/88-р-02-05-15, яке є предметом спору в справі № 910/19087/16, визнано дії ТОВ «Ергопак», які полягають у безпідставних вимогах до конкурентів на ринку виробництва губок побутових, а саме - до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» (далі - ТОВ «Інтерфом-М») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-Захід» (далі - ТОВ «Інтерфом-Захід») припинити виробництво та пропонування до продажу губок побутових із хвилястою поверхнею, порушенням у вигляді недобросовісної конкуренції, що суперечить торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності та накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

25.09.2017 року до канцелярії суду від ТОВ «Інтерфом-М» надійшла заява про стягнення із позивача судових витрат, а саме:

- стягнення 10 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката;

- стягнення 1 600,00 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року по справі № 910/19087/16 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» про стягнення із позивача судових витрат відмовлено.

Стосовно стягнення витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, то судом першої інстанції при прийнятті рішення від 22.09.2017 року було здійснено розподіл судових витрат та стягнуто з ТОВ «Ергопак» на користь ТОВ «Інтерфом-М» 1 600,00 грн. витрат за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2016 року про зупинення провадження.

З огляду на вказане, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даної вимоги.

Щодо вимог про стягнення 10 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, то суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Інтерфом-М», з огляду на наступне.

Під час розгляду справи № 910/19087/16 судом першої інстанції ТОВ «Інтерфом-М» не було подано жодної заяви про відшкодування вартості витрат на оплату послуг адвоката, як і не надано жодного доказу на підтвердження понесення останнім зазначених витрат.

При цьому, інтереси позивача в Господарському суді міста Києва у даній справі представляли представники за довіреностями, виданими ТОВ «Інтерформ-М».

Колегія суддів звертає увагу на наступне.

Положеннями розділу 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7 передбачено, що за змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення відшкодування на іншу сторону зазначених сум.

До заяви адвокатом додано копію ордеру.

Судова колегія дослідивши положення ст.ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, а також рекомендації постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7, дійшла висновку, що за загальним правилом на відшкодування витрат на послуги адвоката мають право позивач, відповідач та третя особа з самостійними вимогами на предмет спору.

Щодо третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, то судова колегія вважає, що у неї виникає таке право лише у тих випадках, коли суд зобов'язує таку особу до дій (обов'язкова явка в судове засідання поєднана з витребування або зобов'язанням надати пояснення та ін.), які є необхідними для вирішення спору та виконання яких неможливе без залучення адвоката.

Судова колегія, враховуючи предмет спору, дійшла висновку, що така необхідність при вирішенні даного спору відсутня, доказів та пояснень наданих позивачем та відповідачем для вирішення спору достатньо.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку розподіл судових витрат в частині адвокатських послуг, якщо відповідну заяву подано після вирішення справи по суті та така вимога не заявлялася до прийняття остаточного рішення, виключає підстави для їх розподілу в порядку ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представники ТОВ «Інтерфом-М» представляли інтереси останнього на підставі довіреностей.

Слід звернути увагу, що заява про стягнення із позивача судових витрат, разом із договором про надання правової допомоги, ордером, актами та квитанцією надійшла після винесення рішення у справі по суті.

Таким чином, у суду були відсутні підстави для розподілу судових витрат на послуги адвоката.

Судова колегія також звертає увагу, що в підтвердження сплати адвокатських послуг була надана квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 21.09.2017 року.

Відповідно до п. 3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення), передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Доказів занесення даного платежу до касової книги суду не надано.

Розділом 5 Положення передбачений порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та розрахунку ліміту каси.

Згідно з п. 5.1 Положення строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог, зокрема, для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас).

Доказів перерахування коштів на рахунок у банку адвокатом ТОВ «Інтерфом-М» не надано.

З огляду на встановлені вище обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Інтерфом-М».

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року по справі № 910/19087/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 44-49, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-М» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року по справі № 910/19087/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/19087/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Л.П. Зубець

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 20.11.2017 року.