Ухвала суду № 70448396, 21.11.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.11.2017 р. Справа № 914/1688/17

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал, м. Трускавець Львівської області

про розстрочку виконання рішення у справі №914/1688/17

за позовом: Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал, м. Трускавець Львівської області

про стягнення 542 678 грн. 58 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Дзедзінській Ю.К.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача (заявника): ОСОБА_2- юрисконсульт

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал про розстрочку виконання рішення суду від 03.10.2017 р. у справі №914/1688/17.

Ухвалою суду від 30.10.2017 р. прийнято заяву до розгляду, розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 07.11.2017 р. Ухвалою суду від 07.11.2017 р., у звязку з неявкою представника позивача, неподанням витребуваних доказів, та за відсутності доказів належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання (станом на дату судового засідання повідомлення про вручення ухвали суду від 30.10.2017 р. позивачу до суду не повернулося), розгляд заяви відкладено на 21.11.2017 р.

10.11.2017 р. представником позивача подано відзив від 10.11.2017 р. на заяву про розстрочку виконання рішення.

В судовому засіданні 21.11.2017 р. представник відповідача (заявника) вимоги заяви підтримав з підстав наведених у заяві. В обґрунтування заяви відповідач (заявник) вказує на те, що сума грошових вимог, яка підлягає стягненню за рішенням від 03.10.2017 р., є значною та не можливою для її сплати одразу. Посилаєтьсяч на те, що ТзОВ Трускавецький водоканал створене на базі комунального майна територіальної громади м. Трускавець, яке передане товариству на праві оперативного управління, і у разі накладення арештів на майно товариства (водогони, водоочисні споруди, водопровідні мережі, насосні станції, питне водосховище, каналізаційні колектори) місто залишиться без води, так як іншого майна на яке може бути звернено стягнення у товариства немає. Стверджує, що ТзОВ Трускавецький водоканал перебуває у складному фінансовому становищі, що підприємству загрожує банкрутство, що окрім заборгованості згідно рішення суду від 03.10.2017 р. товариство зобовязано сплатити КП Дрогобичводоканал заборгованість за іншими рішеннями. Зазначає, що причиною невиконання ТзОВ Трускавецький водоканал фінансових зобовязань перед позивачем стало невчасне формування позивачем тарифів в період вересня 2014 р. - грудня 2015 р. та відсутність в законодавстві компенсаційного механізму відшкодування різниці між тарифами та фактичними витратами за надання комунальних послуг за рахунок субвенцій. Дія економічно необґрунтованих тарифів в період з 01.07.2014 р. по 30.04.2016 р. призвели до порушення відповідачем договірних зобовязань перед всіма контрагентами та утворення нереальної заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення. Окрім цього сума субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги центрального водопостачання та водовідведення поступила на рахунок відповідача за період з 01.07.2014 р. по 30.09.2015 р. тільки по населенню, а для юридичних осіб не відшкодована по даний час. За наслідками проведених взаєморозрахунків станом на 01.01.2016 р. у товариства перед виробником послуг залишилися несплаченими за рішеннями суду з урахуванням інфляційних, 3%, штрафних санкцій, 4 516 203,26 грн. та за послуги водопостачання та водовідведення, з урахуванням пені, 7 310 179,54 грн. Не отримання вчасних компенсацій від різниці в тарифах призвело до збитковості товариства в 2016 р. на суму 2 190 000,00 грн., а за перше півріччя 2017 р. в розмірі 5 069 000,00 грн. Вважає, що наведене свідчить про наявність достатніх та обєктивних підстав для розстрочення рішення, погоджується добровільно погасити рівними частинами суму заборгованості за рішенням від 03.10.2017 р. протягом 36 місяців та проводити оплату розстрочених платежів до 30 числа кожного місяця до повного погашення.

В підтвердження викладених у заяві доводів відповідач (заявник) долучив копію Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за перше півріччя 2017р., рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.07.2016 р. №26р/к у справі №1-02-17/2016, листів від 16.03.2016 р. №01/9-03-527, від 17.03.2016р. №01/9-03-542, від 01.08.2014 р. №867, витягу з протоколу засідання виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 12.12.2014 р. №15, а також ухвал Господарського суду Львівської області від 03.03.2016 р. у справі №914/1886/15, від 22.03.2016 р. у справі №914/4378/14, від 11.09.2017 р. у справі №914/1317/17.

Позивач у відзиві на заяву про розстрочку виконання рішення суду б/н від 10.11.2017 р., а його представник в судовому засіданні, проти розстрочки виконання рішення заперечив, просив у наданні розстрочки відмовити. Зазначив, що відповідач є найбільшим споживачем послуг позивача і наявність у відповідача та несплата ним заборгованості, яка становить 12921,4 тис. грн., може призвести до кризової ситуації в регіоні, де позивачем надаються аналогічні послуги з центрального водопостачання та водовідведення іншим споживачам. Звертає увагу на те, що основним аргументом відповідача на підтвердження скрутного фінансового становища є звинувачення щодо бездіяльності позивача в затвердженні тарифів, проте в період з 02.09.2015 р. по 01.01.2016 р. з боку відповідача не було жодних звернень щодо надання розрахунків тарифів. Вказує на те, що копії ухвал Господарського суду Львівської області про надання розстрочки виконання рішень не можуть бути належним, достатнім та допустимим доказом скрутного матеріального становища останнього та не підтверджує здійснення ним оплат згідно цих судових рішень. Стверджує, що розстрочка заборгованості на 36 місяців рівними платежами не виправить фінансового становища позивача, яке утворилось через неналежне виконання відповідачем обовязків, і в такий тривалий проміжок часу гроші, які б мало отримати КП «Дрогобичводоканал» знеціняться через постійно триваючі в державі інфляційні процеси. Вважає що посилання боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал про розстрочку виконання рішення №1100 від 20.10.2017 року у справі №914/1688/17, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача (заявника), суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2017 р. у справі №914/1688/17 позов КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал на користь Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області 527 083 грн. 00 коп. - основного боргу, 5 776 грн. 25 коп. - пені, 1 386 грн. 00 коп. 3% річних та 8 013 грн. 68 коп. судового збору (що разом складає 542 258 грн.93 коп.).

На виконання вказаного рішення господарським судом Львівської області 20.10.2017 р. видано відповідний наказ.

Відповідач 26.10.2017 р., в порядку ст.121 ГПК України подав заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2017 року у справі №914/1688/17, у звязку з наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення суду. Подана заява обґрунтована важким фінансовим становищем підприємства, що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звітом про сукупний дохід) за І півріччя 2017 р., невідповідністю затверджених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення реальним витратам, специфікою діяльності підприємства (обслуговування населення). Окрім того, заявник посилається на значну заборгованість через невідповідність тарифів та збитковість діяльності підприємства, що утруднює та унеможливлює своєчасне виконання рішення господарського суду від 03.10.2017 р. Відтак, заявник просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2017 р. по справі №914/1688/17 на 36 місяців із сплатою заборгованості рівними частинами щомісячних платежів до 30 числа кожного місяця, до погашення всієї суми заборгованості.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Відповідно до ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

В силу ч. 1 ст.121 ГПК України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

У відповідності до пункту 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України розяснено, що підставою для розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Судом взято до уваги також практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004р. зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005р. у справі Чіжов проти України (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі Горнсбі проти Греції суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі Філіс проти Греції (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991р., серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див. mutatis mutandis, рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975р., серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 40).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. №3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки. При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Суд зазначає, що ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи та зясовано в судовому засіданні, підприємство заявника знаходиться у скрутному та збитковому фінансовому становищі, що вбачається із Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за І півріччя 2017 р., згідно якого збиток підприємства за звітний період склав 2 196 тис. грн.

Описані фактори підтверджують що спроможність ТзОВ «Трускавецький водоканал» погасити свої борги усією сумою згідно рішення суду є досить низькою, та у випадку відмови розстрочення заборгованості у судовому порядку ще більше погіршать його фінансове становище.

На переконання суду виконання рішення у встановлений строк, без надання розстрочки може спричинити негативні наслідки для підприємства боржника, зокрема, унеможливить господарську діяльність підприємства, що створить реальну загрозу платоспроможності підприємства, що в свою чергу призведе до аварійної ситуації в постачанні питної види населенню міста. Задоволення поданої боржником заяви дозволить уникнути припинення функціонування підприємства, надасть змогу останньому вирішити фінансові проблеми, а також сприятиме збереженню майнових фондів підприємства.

Враховуючи викладені обставини, матеріальні інтереси як позивача так і відповідача, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, суд дійшов висновку що заява ТзОВ «Трускавецький водоканал» про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області 03.10.2017 р. у справі №914/1688/17 є такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині розстрочки виконання рішення на 24 місяці шляхом сплати заборгованості рівними частинами щомісячних платежів до 30 числа кожного місяця. В задоволенні решти вимог заяви суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 33, 86, 121 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2017 р. по справі №914/1688/17 - задоволити частково.

2.Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2017 р. по справі №914/1688/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. І. Франка, 59, ідентифікаційний код 33086713) на користь Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, ідентифікаційний код 03348910) 527 083 грн. 00 коп. - основного боргу, 5 776 грн. 25 коп. - пені, 1 386 грн. 00 коп. 3% річних та 8 013 грн. 68 коп. судового збору (що разом складає 542 258 грн.93 коп.) на двадцять чотири місяці, шляхом сплати вказаної суми рівними частинами щомісячних платежів по 22 594 грн.12 коп. до тридцятого числа кожного місяця (а за останній місяць - 22 594 грн.17 коп.).

3.В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили в день її винесення.

Суддя Морозюк А.Я.