Рішення № 70448076, 20.11.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси"

до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними розпорядження Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р від 03.08.2017

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Бакулін О.Ю. за довіреністю б/н від 01.11.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" (далі - позивач, ТОВ "Газпостач-Черкаси") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Відділення) про визнання недійсними розпорядження Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р від 03.08.2017 (далі - Розпорядження № 38-р).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Розпорядження № 38-р, яким розпочато розгляд справи за ознаками вчинення ТОВ "Газпостач-Черкаси" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки, є незаконним та таким, що видане Відділенням з перевищенням наданих йому повноважень, передбачених Законом України "Про Антимонопольний комітет України" та Законом України "Про захист економічної конкуренції", у зв'язку з чим та на підставі ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" оскаржив вказане розпорядження, звернувшись з даним позовом до господарського суду про визнання такого розпорядження недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15891/17 та призначено розгляд справи на 06.11.2017 о 10:30 год.

28.09.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

28.09.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

28.09.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що оспорюване ним розпорядження прийняте Відділенням з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

03.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просив суд витребувати у Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України копію звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2016 за вих. № 8/3/3-934.

В судове засідання, призначене на 06.11.2017, представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні, призначеному на 06.11.2017, здійснювався розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2017 надав усні заперечення проти заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні, призначеному на 06.11.2017, здійснювався розгляд заяви позивача, поданої 18.09.2017 через відділ діловодства суду разом із позовною заявою про забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2017 вказану заяву про забезпечення позову підтримав та просив суд зупинити дію розпорядження Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р від 03.08.2017 до набрання чинності рішенням по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними розпорядження Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р від 03.08.2017, а також просив суд заборонити Київському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України здійснювати дії та заходи, направлені на здійснення розгляду справи, розпочатої розпорядженням № 38-р від 03.08.2017.

В судовому засіданні 06.11.2017 представник відповідача проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях, поданих 28.09.2017 через відділ діловодства суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заява позивача, подана 18.09.2017 через відділ діловодства суду разом із позовною заявою, про забезпечення позову, задоволенню не підлягає в силу приписів п. 4 ч. 4 ст. 67 ГПК України, якими встановлено, що не допускається забезпечення позову у справах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством повноваження. Крім того, враховуючи немайновий характер позовної заяви про визнання недійсним розпорядження Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р від 03.08.2017, як у разі задоволення, так і у разі відмови у задоволенні позовних вимог, невжиття заходів, про які просить позивач, жодним чином не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в даній справі

В судовому засіданні, призначеному на 06.11.2017, судом розглянуте та задоволене клопотання позивача, подане 03.11.2017 через відділ діловодства суду, про витребування у Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України копію звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2016 за вих. № 8/3/3-934.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2017 подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, необхідність витребування додаткових доказів та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 20.11.2017 о 14:30 год.

08.11.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов супровідний лист разом з документами в електронному вигляді на виконання вимог ухвали суду.

17.11.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання, призначене на 20.11.2017, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.11.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, з огляду на присутність представника відповідача в судовому засіданні 06.11.2017, в якому розгляд справи було відкладено на 20.11.2017 о 14:30 год., про що винесено ухвалу суду. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка сторін про те, що вони повідомлені про відкладення розгляду справи на 20.11.2017 о 14:30 год.

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 п. 3.9 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 20.11.2017. При цьому судом враховано, що правову позицію по суті спору у даній справі відповідачем викладено у відзиві на позовну заяву, поданому 28.09.2017 через відділ діловодства суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.11.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2017 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням письмових пояснень, поданих 17.11.2017 через відділ діловодства суду, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.11.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Відділення) за зверненням Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2017 № 8/3/3-934 у ході здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритет прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель досліджувались дії учасників процедури закупівлі газу природного, скрапленого або в газоподібному стані, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" (далі - ТОВ "Газпостач-Черкаси"), проведеної державним підприємством "Міжнародний аеропорт «Бориспіль" у 2016 році на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 3, 17, 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, на адресу ТОВ "Газпостач-Черкаси" направлено вимогу Голови Відділення від 31.05.2017 № 02-02/1957 про надання інформації (далі - Вимога).

У Вимозі ТОВ "Газпостач-Черкаси" було повідомлено, зокрема, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання інформації, подання інформації в неповному обсязі у встановлені головою Відділення строки, подання недостовірної інформації територіальному відділенню є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Вимога, відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303506433366, була вручена 06.06.2017.

Відповідно до Вимоги ТОВ "Газпостач-Черкаси" необхідно було надати інформацію протягом

25 календарних днів з дня її отримання, тобто до 03.07.2017, оскільки 01.07.2017 та 02.07.2017 припадають на неробочі дні.

Разом з тим, листом від 26.06.2017 № 577 ТОВ "Газпостач-Черкаси" повідомило Відділення про те, що з урахуванням положень Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" захист економічної конкуренції не відноситься до компетенції органів та підрозділів, що здійснюють контрозвідувальну діяльність, а тому звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України не можу бути підставою для направлення вимоги ТОВ "Газпостач-Черкаси".

Водночас, листом від 30.06.2017 № 02-02/2314 Відділення додатково повідомило ТОВ "Газпостач-Черкаси" про обов'язковість виконання Вимоги та про відповідальність у разі її невиконання.

У відповідь на лист Відділення, ТОВ "Газпостач-Черкаси" листом від 17.07.2017 № 608 зазначило, що Відділення не наділено законодавством повноваженнями здійснювати контроль відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", а також повідомило про те, що Вимогу було надіслано за відсутності необхідних повноважень.

Таким чином, у встановлений Головою Відділення строк ТОВ "Газпостач-Черкаси" інформацію на Вимогу не надало.

Згідно з пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

У зв'язку з наведеним, Адміністративна колегія Відділення прийняла Розпорядження № 38-р від 03.08.2017 (далі - Розпорядження № 38-р), яким було постановлено розпочати розгляд справи № 35/38-р-02-02-17 за ознаками вчинення ТОВ "Газпостач-Черкаси" порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації на вимогу голови Відділення від 31.05.2017 № 02-02/1957 у встановлений головою територіального відділення строк.

Позивач вважає Розпорядження № 38-р незаконним та таким, що видане Відділенням з перевищенням наданих йому повноважень, передбачених Законом України "Про Антимонопольний комітет України" та Законом України "Про захист економічної конкуренції", у зв'язку з чим та на підставі ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" звернувся з даним позовом до господарського суду про визнання такого розпорядження недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, на його думку, ним було правомірно відмовлено у задоволенні вимоги Відділення від 31.05.2017 № 02-02/1957 про надання інформації, оскільки розпорядження про початок розгляду справи Відділенням не приймалось, позивачу не надсилалось, а отже позивач вважає, що вказана вимога була направлена йому безпідставно.

Позивач вважає вищевказану вимогу незаконною, оскільки Відділення направило її у зв'язку з розглядом звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2017 № 8/3/3-934, тоді як таке звернення, на думку позивача, не є підставою для початку розгляду справи відповідно до статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки воно не є ані заявою, ані поданням належного органу.

Також позивач зазначив, що Головне управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України не є належним заявником у розумінні норм статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Крім того, позивач вказав, що Відділенню або його Голові не надано повноважень розглядати справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, такі повноваження надані Постійно діючій адміністративній колегії Антимонопольного комітету України.

Відповідач проти доводів позивача заперечував, з посиланням на приписи ст.ст. 3, 17, 14, 21, 22, 22-1, Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст.ст. 35, 36, 37, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст.ст. 8, 18 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 1, 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, вказав на таке:

- оспорюване Розпорядження № 38-р прийняте Адміністративною колегією Відділення в межах повноважень, наданих їй відповідно до чинного законодавства України та не покладає на позивача ніяких зобов'язань чи заборон, не обмежує ніяким чином його прав та інтересів, не перешкоджає здійсненню його діяльності;

- звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2017 № 8/3/3-934 за своєю формою не є поданням в розумінні частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не може бути підставою для початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки цей лист був лише повідомленням про можливі порушення конкурентного законодавства, за яким Відділенням, у ході здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції досліджувались дії учасників процедури закупівлі газу - природного, скрапленого або в газоподібному стані, зокрема, ТОВ "Газпостач-Черкаси", проведеної державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у 2016 році на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. В ході зазначеного дослідження, за власною ініціативою Адміністративної колегії Відділення, було прийняте Розпорядження № 38-р, у зв'язку з виявленням в діях "Газпостач-Черкаси" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки;

- Відділенням, у ході здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, досліджуються дії учасників процедур закупівлі, що відповідно до ст.ст. 3, 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та Положення про територіальне відділення відноситься до повноважень Відділення.

Відповідач вважає, що позивач не довів належними і допустимими доказами, що оспорюване Розпорядження № 38-р прийняте Відділенням з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання Розпорядження № 38-р недійсним.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності підстав для визнання Розпорядження № 38-р недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Згідно частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема:

- здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

- сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

- здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; тощо.

Аналогічні повноваження закріплено і у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України 23 лютого 2001 року № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482 (далі - Положення про територіальне відділення) (частина перша пункту 3 вказаного положення).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України, зокрема, має такі повноваження, зокрема:

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (п. 5);

- здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі" (п. 20).

Згідно з підпунктом 10 частини першої пункту 3 Положення про територіальне відділення, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, Відділення має повноваження, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

У сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку добросовісної конкуренції Відділення має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики (підпункт 1 частини третьої пункту 3 Положення про територіальне відділення).

Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи органів Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.

З огляду на зазначену норму закону, обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб'єктів господарювання на відмову від виконання вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на органи Антимонопольного комітету України.

Отже, Вимога Голови Відділення від 31.05.2017 № 02-02/1957, якою вимагалось від ТОВ "Газпостач-Черкаси" надання інформації, була винесена з дотриманням чинного законодавства та компетенції органу, що його видав.

Водночас, судом враховано, що вказана Вимога Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" до суду не оскаржувалась, не скасована та не визнана судом незаконною, а відтак, відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є обов'язковою до виконання у визначені Головою Відділення строки.

При цьому суд відхиляє як безпідставні твердження позивача у позовній заяві стосовно того, що Відділення не наділено законодавством повноваженнями здійснювати контроль відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" та Вимогу було надіслано за відсутності необхідних повноважень, оскільки Законом України "Про публічні закупівлі" визначено, що повноваження Антимонопольного комітету України у сфері публічних закупівель здійснює Постійно діюча адміністративна колегія (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Відхиляючи наведені твердження позивача, суд виходив з такого.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов'язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України.

Порядок діяльності постійно діючої адміністративної колегії (колегій) встановлюється відповідно до Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якщо інше не встановлено цим Законом (ст. 12-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено порядок оскарження процедур закупівлі до органу оскарження.

Разом з тим, зазначені норми Закону України "Про публічні закупівлі" стосуються компетенції постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та встановлюють порядок оскарження бездіяльністі або дій замовника.

Натомість, Відділенням, у ході здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритет прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, досліджуються дії учасників, що, як зазначалося, відповідно до ст. ст. 3, 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"та Положення про територіальне відділення, зокрема відноситься до повноважень Відділення.

Зокрема, за визначенням термінів у ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі":

замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з ознак, перелік яких наведено у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі";

учасник процедури закупівлі (далі - учасник) - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа (резидент або нерезидент), яка подала тендерну пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі (п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі").

Статтею 21 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадові особи зобов'язані передавати Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Згідно частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про захист економічної конкуренції" постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації.

З огляду на зазначені приписи законодавства, судом відхиляються як безпідставні доводи позивача про те, що лист Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 06.02.2017 № 8/3/3-934 за своєю формою не є поданням в розумінні частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не може бути підставою для початку розгляду справи, оскільки таке звернення було лише повідомленням про можливі порушення конкурентного законодавства, за яким Відділенням, у ході здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритет прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, досліджувались дії учасників процедури закупівлі газу - природного, скрапленого або в газоподібному стані, зокрема ТОВ "Газпостач-Черкаси", проведеної державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у 2016 році на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У ході зазначеного дослідження, за власною ініціативою Адміністративної колегії Відділення було прийнято Розпорядження № 38-р, а саме за наслідками розгляду подання від 02.08.2017 № 108/ПС-02-02 Першого відділу досліджень і розслідувань, у зв'язку із виявленням в діях ТОВ "Газпостач-Черкаси" ознак порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету у встановлений головою територіального відділення строк.

Отже, Розпорядження № 38-р прийняте адміністративною колегією Відділення в межах повноважень, наданих їй відповідно до чинного законодавства України.

Згідно частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" у вирішенні господарським судом спору щодо визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; разом з тим підлягає встановленню наявність обставин, які свідчили б про видання оспорюваного розпорядження з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав. При цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.

З встановлених судом фактичних обставин справи не вбачається порушення прав та/або охоронюваних законом інтересів ТОВ "Газпостач-Черкаси" (позивача) у зв'язку з виданням Відділенням оспорюваного Розпорядження № 38-р.

Саме по собі здійснення Відділенням розгляду відповідної справи не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи не доведено вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначений розгляд підлягає закриттю без прийняття рішення по суті (стаття 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з пунктами 21, 23 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 в редакції розпорядження від 29.06.1998 № 169-р) проводиться службовцями названого Комітету після початку розгляду відповідної справи.

Правові наслідки, передбачені статтями 43, 44, 47, 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оформлюються окремими розпорядчими актами (постановою чи розпорядженням), і їх прийняття має виключно імовірний характер, тобто за результатами здійснення розслідування по справі в залежності від її обставин такі акти може бути й не прийнято.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.12.2016 у справі № 920/645/16.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи по суті, останній не довів належними і допустимими доказами, що оспорюване розпорядження прийняте відповідачем з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним розпорядження Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р від 03.08.2017, а тому у задоволенні відповідних позовних вимог ТОВ "Газпостач-Черкаси" належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до наведених приписів ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.11.2017

Суддя Гумега О.В.