Ухвала суду № 70447821, 23.11.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ПРИЙНЯТТІ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

від "23" листопада 2017 р. Справа № 906/1015/17

Суддя господарського суду Житомирської області Вельмакіна Т.М.,

розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Малинської міської ради Житомирської області (м.Малин, Житомирська область)

до 1) Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі (м.Малин, Житомирська область)

2) Малинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів (м.Малин, Житомирська область)

3) Відділу державної виконавчої служби Малинського районного управління юстиції (м.Малин, Житомирська область)

про зняття арешту з майна, накладеного відділом державної виконавчої служби Малинського РУЮ згідно акту опису та арешту майна боржника від 15.04.2016.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про зняття арешту з майна, накладеного відділом виконавчої служби Малинського РУЮ згідно акту опису та арешту майна боржника від 15.04.2016 року, а саме:

- автомобіль УАЗ35512, легковий, зеленого кольору, днз АМ6270ВМ, 1988 року випуску;

- автомобіль ЗІЛ-ММЗ 554, вантажний синій, днз АМ6271ВМ, 1984 року випуску;

- автомобіль ГАЗ5314, вантажний сірий, днз 4027 ЖИУ, 1983 року випуску;

- автомобіль ГАЗ3307, вантажний, сірий, днз 2622ЖИУ, 1992 року випуску;

- автомобіль ЗІЛ 130, вантажний, синій, днз 4574 ЖИС, не робочий, 1992 року випуску;

- автомобіль ГАЗ5312, вантажний, синій, днз 4028 ЖИУ, 1990 року випуску.

При надходженні позовної заяви суддя, вирішуючи питання про прийняття цієї заяви, перевіряє відповідність поданої заяви вимогам закону, й при наявності підстав, передбачених ст.62 ГПК України, відмовляє у прийнятті позовної заяви.

Так, оглянувши матеріали позовної заяви на предмет їх відповідності нормам ГПК України щодо підвідомчості даного спору господарському суду, судом встановлено, що позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах, з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Водночас, виконуючи статтю 19 Конституції України, суд зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до приписів ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами підвідомчості й підсудності справ господарським судам відповідно до ст.ст. 12-16 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Відповідно до ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, адміністративна юрисдикція характеризується наступними критеріями: 1) публічно-правовий характер відносин; 2) обов'язкова наявність суб'єкта владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень); 3) наявність публічно-правового, а не спору про право (що характерно, зокрема, господарським правовідносинам).

Згідно ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 1 ч.1 ст.3 КАС України встановлює, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як визначено пунктами 6 та 7 ч.1 ст.3 КАС України, адміністративним позовом є звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах, а суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції у тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, одним із відповідачів виступає суб'єкт владних повноважень, з діями якого не погоджується позивач, тобто Відділ державної виконавчої служби Малинського районного управління юстиції.

Таким чином, позов про скасування дій суб'єкта владних повноважень, вчинених ним при реалізації своїх владних повноважень за своїм предметом та суб'єктним складом не підвідомчий господарським судам України.

За ч.1 ст 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно п.5. Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" №5 від 03.06.2016, у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. При цьому якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна (абз.2 п.8 постанови).

Вказане узгоджується з ч.3 п.16 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", згідно якого вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Згідно ч. 3 п. 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Враховуючи, що у поданій позовній заяві заявник зсилається на приписи п.16 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" та ст. ст. 56, 60 Закону України "Про виконавче провадження" (ст. 59 чинного Закону), однак боржника відповідачем не визначив, а одним із відповідачів вказує Відділ державної виконавчої служби Малинського районного управління юстиції, суд також звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У випадку звернення до господарського суду з заявою про оскарження дій вказаних органів ДВС в порядку ст.121-2 ГПК України, така заява підлягає розгляду саме в господарському суді.

Відповідно до пп.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених статтею 62 ГПК. Перелік підстав відмови в прийнятті позовної заяви, встановлений частиною першою цієї статті, є вичерпним.

На підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Оскільки судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом, який не підлягає розгляду в господарських судах, суд відмовляє у прийнятті позовної заяви до розгляду.

Керуючись п. 1 ч.1 ст.62, ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У прийнятті позовної заяви відмовити.

Додаток на 87-ми аркушах, у тому числі платіжне доручення №97 від 10.11.2017.

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- в наряд;

2- позивачу ( рек.)