Постанова № 70447392, 15.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Справа № 912/629/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівАлєєвої І.В., Корсака В.А.за участю представників:позивачаОСОБА_4відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлено належним чиномтретіх осібне з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чиномрозглянувши матеріали касаційної скаргигр. ОСОБА_5на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2017за позовомФермерського господарства "Черній Михайло Андрійович"доГоловного управління Держгеокадастру у Кіровоградській областітреті особигр. ОСОБА_6, м. Кропивницький; гр. ОСОБА_5провизнання недійсним наказу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2017 (суддя Тимошевська В.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 (головуючий суддя Вечірко І.О., судді Антонік С.Г., Березкіна О.В.), позовні вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 03.06.2016 №11-5259/14-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" задоволено у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані наявністю у позивача права користування на правах оренди земельною ділянкою загальною площею 106,65га., на підставі договору оренди землі від 11.01.2006, який зареєстровано у Новомиргородському районному відділі Кіровоградської регіональної філії державного підпримства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 02.03.2006 під записом № 3, та поновлено на той самий строк та на тих самих умовах, відповідно до рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі №912/1198/16, яке набрало законної сили.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що без вирішення питання щодо припинення права ФГ "Черній Михайло Андрійович" користування земельною ділянкою в порядку, визначеному Земельним кодексом України, оформлення права на землю за іншою особою є таким, що суперечить положенням частини 5 статті 116 Земельного кодексу України та порушує права позивача на користування даною земельною ділянкою.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, гр. ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що суди повинні були на підставі статі 83 Господарського процесуального кодексу України та статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України "Про оренду землі" суди повинні були визнати договір позивача недійсним і на цій підставі відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Алєєва І.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу Фермерське господарство "Черній Михайло Андрійович" зазначає про обставини, які на його думку, свідчать про правомірне вирішення судами даного спору, а тому відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду.

У письмових поясненнях, які надійшли до суду касаційної інстанції 15.11.2017, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області наводить доводи, які на його думку свідчать про незаконність та необґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 15.11.2017 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11.01.2006 між Новомиргородською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФГ "Черній Михайло Андрійович" (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір), який зареєстровано у Новомиргородському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 02.03.2006 за №3.

Відповідно до 1-го розділу договору, орендодавець, на підставі розпорядження голови Новомиргородської районної державної адміністрації від 20.05.2005 №424-р, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 106,65га, у тому числі 106,65га ріллі (п.2 договору).

Згідно плану-схеми, що є невід'ємною частиною договору (п.44 договору), земельна ділянка складається з ділянки НОМЕР_7 площею 23,35га, і ділянки НОМЕР_8 площею 83,30га.

Зазначені земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі 02.12.2015 за кадастровими номерами НОМЕР_6 (площа 83,2965га) та НОМЕР_5 (площа 23,3472га).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі №912/1198/16, яке 10.10.2016 набрало законної сили, договір оренди поновлено на той самий строк і на тих самих умовах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно відомостей Державного земельного кадастру, відображених на публічній кадастровій карті України, із земельної ділянки площею 23,3472га із кадастровим номером НОМЕР_5 сформовано земельну ділянку площею 21,3472га із кадастровим номером НОМЕР_4 та земельну ділянку площею 2,0га із кадастровим номером НОМЕР_3

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-5259/14-16-СГ від 03.06.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Новомиргородського району Оситнязької сільської ради, та надано ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 2,0га (кадастровий номер НОМЕР_1. Вказана земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 2,0000 га була передана громадянину ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28.07.2016 року (т. 1, а. с. 29).

Звертаючись із позовом, позивач зазначав про те, що прийняттям зазначеного наказу порушено його право на оренду земельної ділянки за договором оренди.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив із наступного.

Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Стаття 13 Конституції України встановлює, що землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Законом передбачена можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування до суду, який має надати правову оцінку їх відповідності вимогам закону.

Особливістю земельних спорів, які підвідомчі господарським судам, є те, що вони виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Участь державних органів та органів місцевого самоврядування у земельних відносинах як колегіальних представників, які реалізують права держави, територіальних громад та Українського народу в цілому, як власників землі - докорінно відрізняється від участі цих органів у земельних відносинах, як суб'єктів владних повноважень.

Зокрема, юридичний факт участі у спорі суб'єкта владних повноважень не є вирішальним критерієм віднесення цього спору до такого, який підлягає розгляду виключно адміністративним судом.

Земельні відносини поділяються на публічні і приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватно-правовими (цивільними, господарськими).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області виступає у справі як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий правовий статус, що й позивач. Реалізуючи право розпорядження спірною земельною ділянкою, яка перебувала в оренді у позивача, відповідач згідно статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпорядження землею.

Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права користування спірною земельною ділянкою та підстав його набуття. Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в даному випадку, владних управлінських функцій не здійснювало і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступало.

А тому, посилання ОСОБА_5 та відповідача на те, що вказаний спір не підвідомчий господарському суду є невірним, оскільки факт участі у спорі суб'єкта владних повноважень не є вирішальним критерієм віднесення цього спору до такого, який підлягає розгляду виключно адміністративним судом.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ФГ "Черній Михайло Андрійович" та Новомиргородською районною державною адміністрацією 11.01.2006 було укладено договір оренди землі та проведено його державну реєстрацію. Пунктом 8 договору, строк його дії визначено терміном 10 років, а рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016, його визнано поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

Вказаний договір оренди землі, станом на момент розгляду справи, у судовому порядку не визнаний недійсним, не розірваний, строк його дії продовжено, державна реєстрація договору не скасована у судовому порядку.

Крім того, судами було взято до уваги вимоги статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тому, посилання скаржника на недійсність даного договору є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, замість земельної ділянки площею 23,3472га із кадастровим номером НОМЕР_5, яка є предметом договору оренди від 11.01.2006, сформовано земельні ділянки площею 21,3472га із кадастровим номером НОМЕР_4 та площею 2га із кадастровим номером НОМЕР_3, а наказом №11-5259/14-16СГ від 03.06.2016 відповідачем надано дозвіл гр. ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки площею 2га у власність.

Судами правомірно було встановлено, що при прийнятті рішення про надання дозволу гр. ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач був обізнаний про наявність спору та розгляд господарським судом справи №912/1198/16 за позовом Фермерського господарства "Черній Михайло Андрійович" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Новомиргородської районної державної адміністрації 2. Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області 3. Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про визнання переважного права на поновлення договору, визнання укладеною додаткової угоди.

Таким чином, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області було надано у власність громадянину ОСОБА_6 спірну земельну ділянку, яка на момент прийняття оспорюваного рішення перебувала та на даний час продовжує перебувати в оренді позивача, на підставі чинного договору оренди землі.

Зазначені дії відповідача призвели до виникнення даного спору і спонукали позивача звернутися до господарського суду з даною позовною заявою.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 5 статті 126 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

В основу висновку місцевого господарського суду покладено факти, встановлені рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі №912/1198/16. Зокрема, господарський суд вказує на встановлений господарським судом Кіровоградської області факт пролонгації договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Новомиргородською районною державною адміністрацією 11.01.2006.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, місцевий господарський суд правомірно вказав, що підставою для поновлення договору оренди землі від 11.01.2006 згідно рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2016 у справі № 912/1198/16 є положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", які передбачають, що у разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договорі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Згідно з частиною 8 наведеної норми про поновлення договору укладається додаткова угода. Отже, особливістю поновлення договору оренди землі за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є обставини того, що орендар після закінчення строку дії договору продовжує фактичне користування орендованою земельною ділянкою та поновлення договору відбувається автоматично з наступної дати після дати припинення договору.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що без вирішення питання щодо припинення права ФГ "Черній Михайло Андрійович" користування земельною ділянкою в порядку, визначеному Земельним кодексом України, оформлення права на землю за іншою особою є таким, що суперечить положенням частини 5 статті 116 Земельного кодексу України та порушує права ФГ "Черній Михайло Андрійович" на користування відповідною земельною ділянкою.

Отже, з урахуванням викладеного, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 03.06.2016 №11-5259/14-16СГ, порушує цивільні права позивача, а тому має бути визнаний недійсним.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне вказати і про таке.

У відповідності до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно приписів частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Статтею 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, що кожному гарантується право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує на тому, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Колегія суддів касаційної інстанції вирішуючи даний спір опиралась не тільки на суперечливі і взаємовиключні юридичні обґрунтування сторін, а перш за все на базовий правовий принцип - принцип правової визначеності.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги гр. ОСОБА_5, адже доводи викладені у скарзі не підтверджені належними доказами та є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу гр. ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 у справі №912/629/17 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді І. Алєєва

В. Корсак