Постанова № 70447202, 20.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2017 року 15:51 № 826/13187/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Сом П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за участю:

представника позивача - Рачинського В.А.,

третьої особи - Демчана О.І.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» з позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович про визнання протиправним та скасування акту Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України від 20.09.2017 №97/05-44 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича за період з 14.09.2017 по 18.09.2017, проведеної за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» (з урахуванням заяви про уточнення позову від 03.11.2017).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача не у повній мірі досліджено та надано правову оцінку всім обставинам справи та прийнято необґрунтоване рішення (акт) про відсутність порушень з боку арбітражного керуючого Демчана О.І. вимог законодавства з питань банкрутства.

У судове засідання 20.11.2017 з'явились представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві, а також третя особа, яка зазначила про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскаржуваним актом прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушено, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю подано до в.о. обов'язки начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у м. Києві скаргу від 24.07.2017 за вих. №159 на дії арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, в якій позивач просив перевірити викладені у скарзі факти та обставини, вжити заходи у межах компетенції, відповідно до вимог чинного законодавства, а також повідомити товариство про результати перевірки та вжиті заходи.

Надалі, Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві у складі комісії на підставі доручення Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 08.08.2017 №1035/23381-0-33-17/9.4 до скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини» від 24.07.2017 проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

За результатами вказаної перевірки перевіряючими складено довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 18.09.2017 №80/05-47 та акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 20.09.2017 №97/05-44, в яких зазначено, що у діях арбітражного керуючого Демчана О.І. під час виконання ним повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» за фактами, викладеними у скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомні машини», порушень не виявлено.

Вважаючи вказаний акт протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Проведення перевірки арбітражного керуючого здійснюється за правилами, визначеними Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 №1284/5 (надалі - Порядок №1284/5).

Приписами п. 1.3 Порядку №1284/5 передбачено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснюють Мін'юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.

Мін'юст та його територіальні органи з питань банкрутства є органами контролю.

Цей Порядок, згідно з п. 1.4 останнього, встановлює: процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Згідно з п. 5.1 Порядку №1284/5, в останній день перевірки орган контролю складає та підписує Довідку (додаток 7) у двох примірниках. Один примірник Довідки надається арбітражному керуючому, який перевірявся, або його представнику, другий зберігається в органі контролю.

Комісія готує акт перевірки діяльності арбітражного керуючого (додаток 8) (далі - акт перевірки) протягом: двох робочих днів з дня підписання Довідки, якщо арбітражний керуючий підписав Довідку без зауважень і заперечень; двох робочих днів після завершення строку для надання арбітражним керуючим пояснень, зауважень, заперечень щодо Довідки (п. 6.3 Порядку №1284/5).

У силу п. 6.6 Порядку №1284/5, акт перевірки складається з вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині міститься інформація про вид перевірки, підставу для її проведення, предмет перевірки, склад комісії, місце проведення перевірки, арбітражного керуючого, щодо якого здійснюється перевірка, та реквізити Довідки.

В описовій частині акта перевірки містяться інформація про виявлені під час перевірки порушення, які наводяться відповідно до резолютивної частини Довідки, оцінка пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, та усунення арбітражним керуючим зазначених у Довідці порушень. У разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу, описова частина акта перевірки повинна містити інформацію з Висновку.

У резолютивній частині акта перевірки комісією з урахуванням Довідки та пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, або усунених порушень, а також Висновку (у разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу) робиться висновок щодо наявності (відсутності) порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається. Порушення, усунені арбітражним керуючим до моменту складання акта перевірки, вважаються такими, що не вчинені, та в резолютивній частині акта перевірки не вказуються.

У резолютивній частині акта перевірки окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень.

З аналізу наведених положень вбачається, що акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені або не виявлені порушення вимог законодавства.

У даному випадку акт перевірки лише фіксує хід перевірки та сам по собі безпосередньо не створює прав та обов'язків.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

У той же час, у даній адміністративній справі предметом оскарження виступає акт Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України від 20.09.2017 №97/05-44 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича за період з 14.09.2017 по 18.09.2017, який складено у межах компетенції відповідача та яким не створено для позивача жодного додаткового обов'язку.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10.09.2013 (ЄДРСР №33770792), прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.11.2016 у справі №К/800/32007/16 (ЄДРСР №63226763).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При цьому, суд звертає увагу, що у межах даної справи предметом оскарження виступає лише акт перевірки, дії відповідача з проведення перевірки, за результатами якої складено такий акт позивачем у даному разі не оскаржуються, а тому дослідженню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ст.ст. 160-165, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Т.О. Скочок