Постанова № 70446623, 23.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 листопада 2017 року №826/4310/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Іновейшин груп»

до

Державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іновейшин груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.02.2017 №83/26-52-17-30 про опис майна у податкову заставу;

2) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.02.2017 №1397-17.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 08.12.2016 №11202/26-52-12-03/39982092, прийнято рішення від 23.02.2017 №83/26-52-17-30 про опис майна у податкову заставу та винесено податкову вимогу від 23.02.2017 №1397-17.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав.

Адміністративну справу №826/22154/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) по земельному податку товариства з обмеженою відповідальністю «Іновейшин груп».

Перевіркою встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Іновейшин груп» використовує земельну ділянку на якій знаходиться нежитлова будівля площею 2823,8 кв.м. по вулиці Закревського, 22 в місті Києві, проте станом на 08.12.206 підприємством не подано податкову декларацію по земельному податку за 2015 рік (починаючи з 16 жовтня), та 2016 рік, чим порушено вимоги пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що призвело до не декларування земельного податку за жовтень - грудень 2015 року, січень - жовтень 2016 року на загальну суму 260 196,33 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 08.12.2016 №11202/26-52-12-03/39982092, прийнято рішення від 23.02.2017 №83/26-52-17-30 про опис майна у податкову заставу та винесено податкову вимогу від 23.02.2017 №1397-17, якою позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку у розмірі 330 495,67 грн., у тому числі: 260 196,35 грн. - основний платіж, 65389,09 - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), 4910,23 грн. - пеня.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іновейшин груп» не погоджуючись із рішенням про опис майна у податкову заставу та податковою вимогою, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2015 за реєстровим №636 товариство з обмеженою відповідальністю «Іновейшин груп» стало власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Закревського, 22, літера "Г".

Однак, земельна ділянка по вулиці Закревського, 22 була передана товариству з обмеженою відповідальністю «Іновейшин груп» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Закревського, 22, лише рішенням Київської міської ради від 06.10.2016 №235/1239.

Згідно пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, з рішення Київської міської ради від 06.10.2016 №235/1239 вбачається, що Київська міська рада розірвала договір від 30.11.2007 №62-6-00444 оренди земельної ділянки розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Закревського, 22 укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Базіс-авто", з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки земельної ділянки за товариством з обмеженою відповідальністю «Іновейшин груп».

Суд наголошує, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано письмових заперечень проти позовних вимог, а також не доведено суду, що ними вчинялися дії визначені пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, щодо встановлення перебування вказаної земельної ділянки на праві користування/оренди саме у позивача.

Натомість, із рішення Київської міської ради від 06.10.2016 №235/1239 вбачається, що земельна ділянка за адресою: місто Київ, вулиця Закревського, 22 перебувала в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-авто" на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.11.2007 №62-6-00444.

Відтак, контролюючому органу перед визначенням позивачеві відповідного грошового зобов`язання, з метою уникнення подвійного оподаткування, необхідно було пересвідчитись, що відповідна земельна ділянка зареєстрована за товариством з обмеженою відповідальністю «Іновейшин груп».

Проте акт перевірки від 08.12.2016 №11202/26-52-12-03/39982092 відповідної інформації не містить, письмових заперечень проти позову контролюючим органом також суду не надано, явку представника в жодне із судових засідань не забезпечено.

Також, контролюючим органом не наведено доказів правильності визначення позивачеві відповідного грошового зобовязання.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.02.2017 №83/26-52-17-30 про опис майна у податкову заставу.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.02.2017 №1397-17.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Іновейшин груп» здійснені судові витрати у розмірі 3200,00 грн., підтверджені платіжним дорученням від 21.03.2017 №29 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.