Ухвала суду № 70444558, 21.11.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/5720/16-ц

Провадження № 22-ц/792/824/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді П’єнти І.В.,

суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар Медведчук Н.Д.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про поділ спільного майна подружжя.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позову зазначала, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 14.11.2009 року. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11.02.2016 року шлюб між ними було розірвано. Вказувала, що під час розірвання шлюбу питання поділу майна між ними не ставилось, оскільки сторони мали намір досягти згоди добровільно. Зазначала, що під час проживання в шлюбі ними придбано автомобіль «ZAZ Lanos Sens 1,3і 5МТ», 2014 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) Y6DTF698 KE0335244. Цей автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2, який після припинення шлюбних відносин та до розірвання шлюбу відчужив його своїй матері ОСОБА_5 Відповідач відмовляється в добровільному порядку поділити спільне майно, виплативши грошову компенсацію, а тому позивач звернулась до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 06.07.2016 року до участі у справі в якості відповідача залучено ОСОБА_5

Позивач в ході розгляду справи неодноразово уточнювала позовні вимоги та остаточно просила визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля «ZAZ Lanos Sens 1,3і 5МТ», 2014 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1, та в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 1/2 частки від вартості спільного майна подружжя на час розгляду справи – автомобіля НОМЕР_2.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 06.02.2017 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 07 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 належної їй 1/2 частки вартості автомобіля «ZAZ Lanos Sens 1,3і 5МТ», 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер (VIN) Y6DTF698 KE0335244, що становить 61007 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 судові витрати пов’язані із проведенням судової експертизи в сумі 1057,20 грн., та судовий збір на користь держави у розмірі 610 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення суду про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, не взято до уваги клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв’язку із захворюванням, чим порушено право відповідача на доступ до правосуддя. Зазначає, що спірний транспортний засіб було відчужено за згодою позивача, а отримані грошові кошти використано сторонами в інтересах сім’ї. Також апелянт посилається на те, що висновок судового експерта №033/09/2016 від 02.11.2016 року є неповним, оскільки судовим експертом не було надано відповіді на поставлене судом запитання, яка ринкова вартість, на момент проведення судової експертизи, транспортного засобу марки «ZAZ Lanos Sens 1,3і 5МТ», 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер (VIN) Y6DTF698 KE0335244, а суд позбавив відповідача можливості заявити клопотання про призначення у справі додаткової судової товарознавчої експертизи та допит свідків.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що сторони з 14 листопада 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2016 року, що набрало законної сили 23 лютого 2016 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с. 28).

Рішенням суду встановлено, що сторони припинили сімейні стосунки з липня 2015 року (ч. 3 ст. 61 СК України).

Під час проживання у шлюбі сторонами у спільну сумісну власність набуто автомобіль марки «ZAZ Lanos Sens 1,3і 5МТ», 2014 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) Y6DTF698 KE0335244 (а.с. 40).

Відповідно до довідки Регіонального сервісного центру в Хмельницькій області від 02.06.2016 року №31/22-2736 автомобіль «ZAZ Lanos Sens 1,3і 5МТ», 2014 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) Y6DTF698 KE0335244 зареєстровано 08 серпня 2014 року за ОСОБА_2 07 серпня 2015 року автомобіль перереєстровано на нового власника ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунка. 07 квітня 2016 року – зареєстровано за ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу (а.с. 38-42).

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи №033/09/2016 від 02 листопада 2016 року, середня ринкова вартість автомобіля «ZAZ DAEWOO Lanos Sens 1,3і 5МТ», 2014 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1, без огляду вищевказаного транспортного засобу, по матеріалам справи на дату оцінки складає 122 014 грн. (а.с. 56-70).

За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Отже, для укладення одним із подружжя договору щодо цінного майна має бути письмова згода іншого з подружжя (ч. 3 ст. 65 СК України).

Така правова позиція, висловлена ВСУ в постанові від 08 квітня 2015 року №6-7цс15, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Пункт 24 постанови вказує, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Суд першої інстанції, врахувавши роз’яснення, які викладені у п. 22, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вірно вказав про те, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження не в інтересах сім’ї, таке майно або його вартість враховується при поділі, при цьому вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, а, у даному випадку, на підставі експертної оцінки майна, яка була проведена на підставі ухвали суду.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 та його представник, посилаючись на наявність згоди позивачки на відчуження автомобіля, заперечуючи ринкову вартість автомобіля, визначену експертом, належних та допустимих доказів в підтвердження цих обставин не надали.

А тому, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, цінним майном та неподільною річчю, а відповідач розпорядився ним на власний розсуд без письмової згоди позивача, а тому позивач має право на грошову компенсацію 1/2 частини вартості спірного транспортного засобу.

Судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, вживались заходи щодо сприяння всебічного і повного з’ясування обставин справи: роз’яснювались особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки щодо подання нових доказів в підтвердження своїх заперечень, заявлення клопотань про призначення відповідної експертизи. Разом з тим, сторона відповідача таких доказів не надавала, відповідних клопотань щодо призначення експертизи на спростування вартості майна, з якої виходив суд першої інстанції, не заявляла.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на розгляд справи судом першої інстанції у відсутності відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача, який повідомив про поважність причин неявки в судове засідання, та порушення у зв’язку з цим права відповідача на доступ до суду, зокрема, позбавлення можливості заявити клопотання про виклик та допит свідків, про призначення експертизи. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про отримання Хмельницьким міськрайонним судом заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи до дати судового засідання 07.03.2017 року. Крім того, долучена до апеляційної скарги довідка Берездівської амбулаторії загальної медицини від 02.03.2017 року не свідчить про поважність причин неявки в судове засідання представника відповідача в день слухання справи 07.03.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, сторони зобов’язані подати докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання не проводилось, - до початку розгляду справи по суті.

Частиною 1 статті 157 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що справа перебувала в провадженні суду першої інстанції з квітня 2016 року, в судових засіданнях 31.05.2016 року, 06.07.2016 року, 15.08.2016 року, 09.09.2016 року представник відповідача не був позбавлений можливості скористатись своїми процесуальними правами та заявити відповідні клопотання, або надіслати їх на адресу суду в письмовому вигляді.

Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної скарги.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав у межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ ОСОБА_6

Судді: /підписи/ ОСОБА_7

ОСОБА_8

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П’єнта

_________________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_9 Провадження № 22-ц/792/824/17

Доповідач – П’єнта І.В. Категорія № 48