Рішення № 70442579, 21.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №331/5011/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.

Провадження №22-ц/778/2854/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

секретаря Фесенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із вказаним позовом і, з урахуванням уточнених позовних вимог станом на 4 березня 2014 року, просило стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (яка у подальшому змінила призвіще на ОСОБА_5) солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 456,66 доларів США, що за курсом НБУ на 29 січня 2014 року становить 115 552,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 листопада 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 307-224-К/Р, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США до 17 листопада 2026 року зі сплатою 12,50% річних.

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 18 листопада 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки.

Також у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 18 листопада 2005 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки належної останньому квартири АДРЕСА_1.

26 січня 2010 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 листопада 2005 року № 307-224-К/Р.

У порядку виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса 9 жовтня 2012 року квартиру продано, а кошти у розмірі 103 945,63 грн., що надійшли від реалізації цієї квартири, перераховано банку у рахунок погашення кредитної заборгованості.

У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором розмір заборгованості станом на 29 січня 2014 року становить 14 456,66 доларів США, з яких 6 211,99 доларів США – заборгованість за простроченим кредитом, 8 228,94 доларів США – прострочені проценти, 15,73 долари США – пеня, що є підставою для стягнення цієї суми з відповідачів як солідарних боржників.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором № 307-224-К/Р від 18 листопада 2005 року станом на 29.01.2014 року в сумі 14456,66 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2014р. (7,9930 грн./1 долар США) становить 115552,08 грн., з яких: 6211,99 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2014р. (7,9930 грн./1 долар США) становить 49652,44 грн. –заборгованість за простроченим кредитом; 8228,94 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2014р. (7,9930 грн./1 долар США) становить 65773,92 грн. – заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом, 15,73 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.01.2014р. (7,9930 грн./1 долар США) становить 125,73 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсиббанк» сплачений судовий збір в розмірі 1155,52 грн..

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2014 року в частині залишення без змін рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2014 року про солідарне стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Особи, що беруть участь у справі, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштою судової повістки (т. 2 а.с.160-164).

ОСОБА_3, ОСОБА_5, ПАТ «Укрсиббанк» не з’явилися до апеляційного суду, причини неявки в судове засідання не повідомили, будь – яких письмових клопотань від них не надходило.

ОСОБА_5 приймає участь в судовому засіданні через свого представника.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2014 року в частині залишення без змін рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2014 року про солідарне стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

В іншій частині судове рішення набрало законної сили, тому судовою колегією не переглядається.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, представника ОСОБА_5 – ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Встановлено, що 18 листопада 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 307-224-К/Р, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США до 17 листопада 2026 року зі сплатою 12,50% річних (т.1 а.с.4-10).

18 листопада 2005 року у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 307-224-К/Р/П (т.1 а.с.11-12).

Пунктом 4.1 договору поруки № 307-224-К/Р/П від 18.11.2005 року встановлено, що даний договір діє до повного виконання зобов’язань за кредитним договором №307-224-К/Р від 18.11.2005 року, в забезпечення якого укладено даний договір.

18 листопада 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки належної останньому квартири АДРЕСА_2.

17 лютого 2009 року боржник ОСОБА_3 отримав вимогу банку в порядку розділу 11 Кредитного договору № 307-224-К/Р (т.1 а.с.228).

26 січня 2010 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_3 для задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі 154 853 грн. 28 коп..

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за кредитним договором ОСОБА_3 станом на 29 січня 2014 року, становить 14 456,66 доларів США, що за курсом НБУ складає 115 552,08 грн., з яких: заборгованість за простроченим кредитом – 6 211,99 доларів США, що за курсом НБУ складає 49 652,44 грн., заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом – 8 228,94 доларів США, що за курсом НБУ складає 65 773,92 грн., пеня – 15,73 доларів США, що за курсом НБУ складає 125,73 грн. (т.1 а.с.192-197).

Згідно зі ст.ст. 1054, 1050, 526, 530, 599 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дійшовши висновку про те, що визначена банком заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з позичальника та поручителя в солідарному порядку на підставі ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, суд першої інстанції допустився порушень норм ст. 559 ЦК України.

Згідно із ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку і у разі порушення ним зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Аналіз змісту вказаних статей ЦК України дає підстави для висновку про те, що у разі зміни строку виконання основного зобов’язання відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, він має право пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати, інакше порука вважається припиненою.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України № 6-933цс15 від 9 вересня 2015 року.

Відповідно до п. 5.5 кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми) та/або термінів сплати за кредит строком більше ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником умов договору застави, вказаного в п. 2 даного договору банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором у порядку визначеному в розділі 11 цього договору.

Пунктом 11.1 розділу 11 кредитного договору передбачено, що відповідно до ст. ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.7, 5.9, 7.4, частини 2 п.9.2 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п. 1.2.2 цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обов’язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов’язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі.

Оскільки умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника (п.4.1) не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Надаючи оцінку вимозі банку від 17 лютого 2009 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вона стосувалась погашення простроченої заборгованості станом на 17 лютого 2009 року та не є вимогою про дострокове погашення заборгованості.

Проте, зі змісту абзаців 11-12 цієї вимоги вбачається, що банк вимагав погасити прострочену заборгованість по кредитному договору у сумі 263,82 долара США на протязі тридцяти одного календарного дня з дати отримання даної вимоги; у випадку непогашення заборгованості у вказаний термін банк повідомляв, що термін повернення кредиту в сумі 17 246,85 доларів США буде визнано таким, що настав через тридцять два календарних дня з дня отримання цієї вимоги та банк змушений буде розпочати примусове стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а також пред’явити вимогу до поручителя.

Таким чином, оскільки встановлено та сторонами не заперечується, що вказану вимогу банку ОСОБА_3 отримав 17 лютого 2009 року, то для уникнення застосування банком права на дострокове повернення кредиту він мав до 20 березня 2009 року погасити прострочену заборгованість у розмірі 263,82 доларів США, інакше – погасити всю суму заборгованості за кредитом 21 березня 2009 року у порядку дострокового повернення кредиту.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про те, що Банк,направивши позичальнику вимогу від 17.02.2009 року, змінив строк виконання основного зобов’язання з 17 листопада 2026 року на 21 березня 2009 року і повинен був пред’явити вимоги до поручителя у шестимісячний строк з цієї дати, в той час як вимога до поручителя шляхом звернення із даним позову до суду була пред’явлена 18.06.2013 року (т.1 а.с.35).

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов’язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов’язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов’язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України в постанові №6-2662цс15 від 20 квітня 2016 року).

Крім того, суд першої інстанції в частині вирішення ним питання про розподіл судових витрат, не звернув уваги на те, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів, і солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За вказаних обставин визначених законом підстав для солідарного стягнення з поручителя кредитної заборгованості та судових витрат немає, а отже в частині позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором як до поручителя та судових витрат слід відмовити.

В іншій частині ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2014 року не скасовувалася і судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_2