Рішення № 7043740, 24.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2009 р. Справа № 63/209-09

вх. № 8484/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Комісаренко В.П.дов. б/н від 29.05.2009 року; відповідача - Бабич О.Є. дов. 08-11/3704/2-08 від 25.12.2008 року,

розглянувши справу за позовом Виробничо-комерційної фірми "Лана", м. Харків

до Харківської міської Ради , м. Харків

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати за ПВКФ"Лана" право власності на шість нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. П. Лебедева, 59; нежитлову будівлю м. Харків, вул. Полтавський шлях, 101-В та на два нежитлових приміщення за адресою: м. Харків, вул. Червоножовтнева, 7.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 24.11.2009 року позивач підтримує позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 24.11.2009 року вілдповідач проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позов, наданому до суду 09.11.2009 року.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, в період з 1992 року по 1993 рік позивачем на території Дзержинського району міста Харкова по вул. П. Лебедева, 59 було збудовано шість нежитлових будівель, а саме: салон-магазин загальною площею 43,6 кв.м., ковальний цех загальною площею 157,5 кв. м., адміністративний корпус загальною площею 85,5 кв.м., деревообробний цез загальною площею 1133,6 кв. м.

Рішенням 18-ої сесії 24-го скликання Харківської міської ради № 273/03 від 24.12.2003 року позивачу було дозволено розміщення цих будівель за зазначеною адресою.

Рішенням 11-ої сесії 4-го скликання Харківської міської ради № 175-05 від 28.09.2005 року позивачу було дозволено зберегти ці об"єкти та наданий дозвіл на розробку проекту відводу земельногої ділянки для їх експлуатації.

Рішенням 15-ої сесії 4-го скликання Харківської міської ради № 253/05 від 23.12.2005 року позивачу було виділено в оренду земельну ділянку загальною площею 1,249 га, на якій розташовані ці будівлі для їх експлуатації.

Відповідно до вимог чинного законодавства КП „Харківське міське БТІ” 18.04.2004 року проведено технічну інвентаризацію адміністративно-виробничих будівель по вул. П. Лебедева, 59 в м. Харкові та виготовлено технічний паспорт.

Згідно з "Технічним висновком про стан будівельних конструкцій нежитлових приміщень ВКФ "Лана" по вул. П. Лебедева, 59 в м. Харкові та можливості експлуатації" технічний стан будівельних конструкцій є задовільним, дефекти та деформації у будівлях не виявлені та експлуатація даних будівель можлива.

В період з 1992 року по 1993 рік позивачем на території Жовтневого району м. Харкова по вул. Полтавський шлях, 101-В для виробничих цілей було зведено нежитлову будівлю загальною площею 313,1 кв.м.

Рішенням 18-ої сесії 24-го скликання Харківської міської ради № 273/03 від 24.12.2003 року позивачу було дозволено розміщення цієї будівлі за зазначеною адресою.

Рішенням 11-ої сесії 4-го скликання Харківської міської ради № 175-05 від 28.09.2005 року позивачу було дозволено зберегти цей об"єкт та наданий дозвіл на розробку проекту відводу земельногої ділянки для його експлуатації.

Рішенням 15-ої сесії 4-го скликання Харківської міської ради № 253/05 від 23.12.2005 року позивачу було виділено в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0529 га, на якій розташовані ці будівлі для їх експлуатації.

16.05.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений долговір оренди землі.

Відповідно до вимог чинного законодавства КП „Харківське міське БТІ” 22.04.2004 року проведено технічну інвентаризацію адміністративно-виробничих будівель по вул. Полтавський шлях, 101-В в м. Харкові та виготовлено технічний паспорт.

Згідно з "Технічним висновком про стан будівельних конструкцій нежитлових приміщень ВКФ "Лана" по вул. Полтавський шлях, 101-В в м. Харкові та можливості експлуатації" технічний стан будівельних конструкцій є задовільним, дефекти та деформації у будівлях не виявлені та експлуатація даних будівель можлива.

В період з 1990 року по 1992 рік позивачем на території Жовтневого району міста Харкова по вул. Червоножовтневій, 7 було збудовано дві нежитлові будівлі, а саме: прибудова до існуючої будівлі під офіс загальною площею 191,5 кв. м. та відокремлене приміщення майстерні загальною площею 938,8 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області № 88-197 від 08.05.1990 року будівля майстерень була узаконена.

Листом № 11 від 02.03.1995 року Фонд державного майна в м. Харкові дав згоду на будівництво нежитлової будівлі за вказаною адресою.

Рішенням 19-ої сесії 5-го скликання Харківської міської ради № 34/08 від 27.02.2008 року позивачу було надано згоду на розробку проектів відведення земельних ділянок, на яких розташовані ці приміщення, а також ухвалена орієнтовна площа цих ділянок - 0,0245 га та 0,0685 га.

Згідно з "Технічним висновком про стан будівельних конструкцій нежитлових приміщень ВКФ "Лана" по вул. Червоножовтневій, 7 в м. Харкові та можливості експлуатації" технічний стан будівельних конструкцій є задовільним, дефекти та деформації у будівлях не виявлені та експлуатація даних будівель можлива.

Відповідно до вимог чинного законодавства КП „Харківське міське БТІ” 15.05.2007 року проведено технічну інвентаризацію адміністративно-виробничих будівель по вул. Червоножовтневій, 7 в м. Харкові та виготовлено технічний паспорт.

Згідно частини 1 статті 4 Закона України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові будівлі відноситься до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є, в тому числі, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає. Натомість вбачається, що підставою виникнення спору стали неправильні дії позивача (самочинне будівництво спірного нерухомого майна). З урахуванням цього, суд залишає судові витрати за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 28 Закону України “Про власність”, ст.ст. 15, 16, ч.2 ст. 328, ст.ст. 331, 376, ст. 392 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 12, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Виробничо-комерційною фірмою "Лана" (код 14081137) право власності на шість нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. П. Лебедева, 59; нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 101-В та на два нежитлових приміщення за адресою: м. Харків, вул. Червоножовтнева, 7.

Суддя

рішення підписане 24 листопада 2009 року