Рішення № 7043720, 23.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2009 р. Справа № 63/188-09

вх. № 8135/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Кирпатенко О.С., довіреність №НЮ-12/09/2009-12 від 25.09.2009 р.; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноНІКОЛЬ - Центр", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків", м. Харків

про стягнення 66322,94 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 66322,94 грн. заборгованості, з яких: 56424,69 грн. основного боргу, 6752,41 грн. пені, 2664,54 грн. інфляційні нарахування, 481,30 грн. три відсотки річних, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань по договору поставки № 35/07-08ВХ, укладеного між сторонами 15.07.2008 року. Позов обгрунтовано статтями 525, 526, 625 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

23.11.2009 року до господарського суду від позивача надійшла заява в якій він просить суд долучити до матеріалів справи довідку № 46/2-7209 від 29.10.2009 року та витяг № 356163.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 23.11.2009 року позивач підтримує позов у повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15 липня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № 35/07-08ВХ (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов"язався на умовах та в строки визначені договором поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов"язався цей товар приймати та оплачувати на умовах договору (аркуші справи 9-21).

Позивач свої зобов"язання по договору виконав в повному обсязі, та в період з 15.07.2008 року по 15.09.2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 256424,69 грн., що підтверджується довіренностями на отримання товару та видатковими накаладними, долученими до матеріалів справи (аркуші справи 21-32).

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору відповідач зобов"язаний оплатити поставлений товар на протязі 40 днів.

03.09.2009 року позивач направив відповідачу претензію № НЮ-01/09-1 від 01.09.2009 року з вимогою здійснити розрахунок за поставлений товар.

Проте відповідач взяті на себе зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару не здійснив, внаслідок чого викникла заборгованість, яка станом на 16.09.2009 року складає 56424,69 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 17.4 договору відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочки.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не можу бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 6752,41 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 481,30 грн. трьох відсотків річних та 2664,54 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 66322,94 грн. заборгованості обгрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код ЄДРПОУ 34859030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноНіколь-Центр" (03080, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, код ЄДРПОУ 32046030) - 56424,69 грн. основної заборгованості, 6752,41 грн. пені, 2664,54 грн. інфляційних нарахувань, 481,30 грн. трьох відсотків річних, 663,23 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 23 листопада 2009 року