Рішення № 7043708, 23.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2009 р. Справа № 63/178-09

вх. № 7794/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенсі Тойз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків

про стягнення 17062,52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 17062,52 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань по договору № 032/Ха, укладеного між сторонами 03.02.2009 року. Позов обгрунтовано статтями 712, 662, 692, 509, 526, 527, 610, 625 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.10.2009 року до 09.11.2009 року до 10:00, з 09.11.2009 року до 23.11.2009 року до 14:00.

Представники сторін в судове засідання 23.11.2009 року не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать особисті підписи представників на обкладинці справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

03 лютого 2009 року між сторонами був укладений договір № 032/Ха (далі - договір), відполвідно до умов якого, позивач зобов"язується на умовах та в порядку, визначенизх у договорі, поставляти відповідачу (передавати у власність) визначений за договором товар, а відповідач зобов"язується на умовах та в порядку, визначеному договором, приймати наданий товар та оплачувати його.

Відповідно до пункту 5.4 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку на протязі 30 календарнихднів з моменту поставки товару.

Позивач свої зобов"язання по договору виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу в період з 03.02.2009 року по 15.09.2009 року товар на загальну суму 57039,64 грн.

05.05.2009 року відповідач перерахував позивачу 35570,72 грн. (платіжне доручення № 1749 від 05.05.2009 року), а 19.05.2009 року повернув позивачу товар на загальну суму 4406,42 грн. (накладні № П-00001384; № П-00006198; № П-00001830).

Станом на 01.07.2009 року сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 17062,52 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 17062,52 грн. заборгованості обгрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (м. Харків, вул. Бажанова, 21/23, код 24124416, п/р 260013307 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенсі Тойз" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 8, к. 22, код 30184935, п/р 2600000160444 в КРД "Райфайзен банк Аваль", МФО 322904) - 17062,52 грн. заборгованості, 171,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Видати ТОВ "Фенсі Тойз" довідку про поверння з Державного Бюджету України зайво сплачених судових витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 76,50 грн.

Суддя

рішення підписане 23 листопада 2009 року