Рішення № 7043664, 18.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2009 р. Справа № 63/60-09

вх. № 5189/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Житєньова К.Є., довіренність № 6 від 01.02.2008 року; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик-Гейзер", м. Харків

до Приватної фірми "Орнатус", м. Харків

про стягнення 2433,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовомв якому просить суд стягнути з відповідача2433,19 грн. заборгованості, з яких: 2208,03 грн. - основний борг, 145,19 грн. пеня, 61,82 грн. інфляційні, 18,15 грн. 3% річних, що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов"язань по договору № 007/2008/р, укладеного між сторонами 09.01.2008 року. Позов обгрунтованостаттями 611, 612, 624, 625, 712, 258, 530 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.11.2009 року до 18.11.2009 року до 12 години 40 хвилин.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання 18.11.2009 року не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис на обкладинці справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

09 січня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № 007/2008/р, відповідно до умов якого постачальник (далі - позивач) зобов"язується поставити у власність покупця товар, а покупець (далі - відповідач) прийняти його та оплатити на умовах визначених договором.

Відповідно до пункту 6.3 договору, відповідач проводить оплату на умовах реалізації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до накладаної № 2929 від 29.08.2008 року позивач поставив товар на загальну суму 23740,99 грн. На момент поставки товару у відповідача перед позивачем по договору № 007/2008/р від 09.01.2008 року існувала заборгованість у розмірі 136081,04 грн.

Відповідачем 28.10.2008 року, 03.11.2008 року та 03.03.2009 року було оплачено товар на загальну суму 155400,00 грн., а 02.04.2009 року було здійснено повернення товару на загальну суму 2214,00 грн.

Таким чином, станом на 31.07.2009 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 2208,03 грн.

26.02.2009 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 161 про виконання грошового зобов"язання. Проте відповідач борг не сплатив.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.2 договору, у випадку порушення строків оплати за договором відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожень день прострочки.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 145,19 грн.

Крім того,позивач просить суд стягнути з відповідача 61,82 грн. інфляційних нарахувань та 18,15 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2433,19 грн. заборгованості обгрунтована, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 179, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнитит повністю.

2. Стягнути з Приватної фірми "Орнатус" (61125, м.Харків вул. Малом*ясницька, 9/11, код ЄДРПОУ 24136224, р/р 26001016814333 у відділенні № 2 ВАТ "Укрсімбанк" філії м.Харкова, МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик-Гейзер" ( 61108, м. Харків, вул. Ак. Вальтера, 10, кв. 41, код ЄДРПОУ 35586049, р/р 26009301000501 в ХФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 350631) - 2208,03 грн. основного боргу, 145,19 грн. пені, 61,82 грн. інфляційних, 18,15 грн. трьох відсотків річних, 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане 18 листопада 2009 року