Рішення № 7043525, 10.12.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2009 р. Справа № 5/207

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 2 475 422 грн. 95 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : Малков В.В. дов. у справі

Від відповідача : Прохорович О.М. дов. у спр.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська АЕС" м.Кузнецовськ просить суд стягнути з відповідача - Кузнецовського міського комунального підприємства 2475 422 грн. 95 коп., в тому числі 1325724 грн. 00 коп. основного боргу, 1074 204 грн. 45 коп. пені та 75 494 грн. 50 коп. штрафу.

Свої вимоги, насамперед, обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на подачу питної води з водопроводу Рівненської АEC від 01.10.02р. за №1 в частині проведення розрахунків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги у відзиві на позовну заяву та його представник у судовому засіданні визнав частково, а саме не заперечує проти суми основного боргу та пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення. В іншій частині позовних вимог просить відмовити.

Крім того, відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до першого грудня 2010 року та розстрочити його виконання на три місяці рівними частинами шляхом оплати на рахунок позивача.

Представник позивача заперечив проти відстрочки та розстрочки виконання рішення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При цьому суд встановив та врахував таке.

01 жовтня 2002 року між сторонами у справі був укладений договір на подачу питної води з водопроводу Рівненської АEC, відповідно з яким позивач зобов'язувався забезпечувати відповідача питною водою відповідної якості та у потрібній кількості, а останній, в свою чергу зобов'язувався своєчасно оплачувати надані послуги. (п.1 та п.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, розрахунки за використану воду здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ВП "Рівненська АЕС" до 20 числа наступного за звітним згідно виставлених рахунків.

Під час розгляду матеріалів справи судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі і забезпечив відповідача питною водою відповідної якості та у потрібній кількості.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань та умов договору, розрахунки за використану воду здійснює несвоєчасно і неналежним чином.

Як з'ясовано судом, і про що свідчать наявні в матеріалах справи докази Кузнецовське міське комунальне підприємство не оплатило спожиту у травні-вересні 2009 року воду згідно виставлених за цей період рахунків: №5322-ТВ від 30.06.09 року на суму 254464,56 грн., №5351-ТВ від 31.07.09 року на суму 261673,38 грн., №5379-ТВ від 31.08.09 року на суму 294278,47 грн., №5407-ТВ від 30.09.09 року на суму 247231,01 грн.

Всього розмір боргу відповідача перед позивачем за поставлену у вказаний період воду становить 1325724 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог в частині основного боргу в сумі 1325724 грн. 00 коп. суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1325724 грн. 00 коп. заборгованості заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Пунктом 4 Договору передбачено відповідальність відповідача у разі несвоєчасної оплати у вигляді пені в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано пеню за період з 21 червня 2009 року по 09 листопада 2009 року, сума якої складає 1074 204 грн. 45 коп.

Не погоджуючись з розрахунком позивача, відповідач, зазначив, що згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вважає, що сума пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання згідно чинного законодавства по договору № 1 від 01.10.2002 р. повинна становити 64747 грн. 02 коп.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений в законі може бути збільшений у договорі.

Пунктом 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»№ 01-8/211 від 07.04.2008р. передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, а тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України.

Положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, враховуючи положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” суд стягує пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по договору № 1 від 01.10.2002 р. в сумі 64747 грн. 02 коп.

Згідно з част.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки прострочення відповідача по оплаті послуг передбачених договором має місце, то позовні вимоги про стягнення 75 494 грн. 50 коп. штрафу є підставними та підлягають задоволенню за обгрунтованим розрахунком позивача .

Стосовно клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до першого грудня 2010 року та розстрочку його виконання на три місяці рівними частинами шляхом оплати на рахунок позивача. суд зазначає наступне.

Пунктом 6 ст.83 ГПК України суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суд врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи викладене клопотання відповідача про відстрочку та розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає, відповідачем не зазначено обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим і, як зазначено вище, не надано доказів винятковості обставин.

Крім того, в силу п. 6 ст. 83, ст. 121 ГПК України, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, тобто не передбачає вчинення згаданих процесуальних дій одночасно.

На підставі ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з відповідача Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м.Кузнецовськ, майдан Незалежності,2, код ЄДРПОУ 30536302) на користь позивача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (адреса НАЕК "Енергоатом": 01032, м.Київ, вул.Вєтрова,3, код ЄДРПОУ 24584661; адреса Рівненської АЕС: 34400, Рівненська область, м.Кузнецовськ , код ЄДРПОУ 05425046) –1325 724 грн. 00 коп. основного боргу, 64747 грн. 02 коп. пені, 75494 грн. 50 коп. штрафу, 14 604 грн. 99 коп. держмита, 139 грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

2.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3.Відмовити у позові в частині стягнення 1 009 457 грн. 43 коп. пені.

Суддя

підписано "11" грудня 2009 р.