Ухвала суду № 70435219, 22.11.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

22 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Олійника В.І., Мельника Я.С.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво – Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2017 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_2,третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» про визнання договору поруки припиненим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів

УСТАНОВИЛА:

у січні 2017 року заявник ОСОБА_2 звернулась до Києво – Святошинського районного суду Київської області із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи його тим, що рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2014 року позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без задоволення, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» про визнання договору поруки припиненим - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа – Банк» заборгованість у розмірі 83 322,80 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договору поруки припиненим, відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року скасовано рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2014 року та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа – Банк» заборгованість у розмірі 83 322,80 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договору поруки припиненим, відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року рішення Апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року залишено без змін.

09 листопада 2016 року державним виконавцем Києво - Святошинського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження № 52685696 на підставі заяви ПАТ «Альфа-Банк» з виконання виконавчого листа № 369/9390/14-ц, виданого 28 березня 2016 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі 83322,80 грн.

У вищезазначеному виконавчому листі вказано, що рішення суду набрало законної сили 23 вересня 2015 року, строк пред’явлення виконавчого листа до виконання – 23 вересня 2016 року.

На зворотній стороні виконавчого листа державним виконавцем проставлено відмітку Деснянського відділу державної виконавчої служби м.Чернігів від 10 травня 2016 року про повернення виконавчого листа згідно п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV – пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Оскільки рішення Апеляційного суду Київської області було ухвалено 23 квітня 2015 року, тому у виконавчому листі мало бути вказано, що рішення набрало законної сили 23 квітня 2015 року, а не 23 вересня 2015 року, і строк пред’явлення виконавчого листа до виконання сплинув 24 квітня 2016 року.

Відмітка Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігів від 10 травня 2016 року на виконавчому листі про повернення виконавчого листа згідно з п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV – пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення, свідчить про відсутність підстав для переривання строку пред’явлення виконавчого листа до виконання та його поновлення.

Оскільки строк пред’явлення виконавчого листа до виконання сплинув 24 квітня 2016 року, а тому стягувач ПАТ «Альфа-Банк» не мав права на звернення до органів державної виконавчої служби з примусового виконання за виконавчим документом. Заявник вважав, що дана обставина свідчить про відсутність підстав для виникнення відносин, пов’язаних з примусовим виконанням рішення суду.

Просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист виданий 28 березня 2016 року Києво – Святошинським районним судом Київської області у справі № 369/9390/14-ц за позовом ПАТ «Альфа - Банк» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 83 322,80 грн. а також судового збору у сумі 1249,64 грн.

Ухвалою Києво – Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2017 року у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, а також постановлена з порушенням матеріального та процесуального права.

Зокрема, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що Апеляційним судом Київської області було постановлено рішення 23.04.2015 року, тобто у виконавчому листі мало б бути вказано, що рішення набрало законної сили – 23.04.2015 року, а не 23.09.2015 року.

Зазначає, що строк пред’явлення виконавчого листа до виконання сплинув 24 квітня 2016 року. При цьому, жодних рішень судів щодо поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання не ухвалювалося.

Просила ухвалу Києво – Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою визнати виконавчий лист, який виданий 28.03.2016 року Києво – Святошинським районним судом Київської області у справі № 369/9390/14-ц таким, що не підлягає виконанню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2014 року у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договору поруки припиненим- задоволено. Визнано договір поруки № 700004589-П від 17.03.2008 року припиненим, стягнуто з ПАТ «Альфа Банк» на користь ОСОБА_2 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2014 року скасовано. Позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 83322,80 грн. та 1249,64 грн. судового збору. В задоволенні зустірчного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 23 вересня 2015 року рішення апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року залишено без змін.

Також встановлено, що на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року Києво - Святошинським районним судом Київської області 28 березня 2016 року був виданий виконавчий лист № 369/9390/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 83 322,80 грн. та 1249,64 грн. судового збору.

Строк пред’явлення виконавчого листа вказано до 23 вересня 2016 року.

Головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 09 листопада 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 83322,80 грн. та 1249,64 грн. судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що на час подання даної апеляційної скарги в Києво - Святошинському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває виконавче провадження №52685696 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 83 322,80 грн. та 1 249,64 грн. судового збору, що підтверджується копією матеріалів виконавчого провадження.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не було доведено, що виконавчий лист № 369/9390/14-ц був виданий судом помилково, та що обов’язок боржника ОСОБА_2 відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником.

З такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не узгоджуються з нормами процесуального права та не ґрунтуються на матеріалах справи з огляду на наступне.

Відповідно до змісту ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи для примусового виконання судових рішень можуть бути пред’явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Підстави для цього зазначені у ч. 4 ст. 369 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: його було видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобовязання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обовязку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобовязань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: -видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); -коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; -видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; -помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; -видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; -пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 2677-VІ) виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Отже, за загальним правилом, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути предявлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

За пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ, який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, предявляються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо предявлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2016 року (справа № 6-711цс15), яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року залишено без змін рішення Апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2015 року.

Виконавчий лист виданий 28 березня 2016 року, тобто після набрання чинності Законом № 2677-VІ, тому строк пред'явлення цього виконавчого листа до виконання повинен визначатися цим Законом і становити один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили, у даному випадку після апеляційного перегляду 23 квітня 2015 року.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене, адже у виконавчому листі зазначено, що рішення (вирок) набрало законної сили 23.09.2016 року та строк пред’явлення виконавчого листа до виконання до 23.09.2016 року.

Зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред’явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом, а виправлення помилки у виконавчому листі є лише підставою для видачі виконавчого листа з усунутими недоліками і не змінює строки його пред’явлення (ст. 368 ЦПК України, ст. ст. 18, 23 Закону України «Про виконавче провадження»).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що посилання суду першої інстанції про те, що стягувач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження ще 08 квітня 2016 року, не може бути прийнятим до уваги, адже вищезазначене не підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303,307,312,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Києво – Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2017 року - скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді