Рішення № 7043262, 03.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.09 Справа№ 9/204

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Золочівського району Львівської області, м. Золочів, в інтересах держави в особі

Позивача: Державного підприємства «Золочівське лісове господарство», с. Струтин Золочівського району, Львівської області,

До відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Львів,

Про: зобов»язати Суб»єкта підприємницької діяльності фізичну особу (Приватного підприємця) ОСОБА_1, виконати обов»язок в натурі, а саме: переобладнати автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, шляхом встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи; зобов»язати Суб»єкта підприємницької діяльності фізичну особу (Приватного підприємця) ОСОБА_1, передати позивачу переобладнаний, згідно умов договору № 14/05/412 від 15 травня 2009 року автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2; стягнути з відповідача на користь Державного підприємства «Золочівське лісове господарство»9868,32 грн. упущеної вигоди, заподіяної в наслідок невиконання умов договору № 14/05/412.

За участю представників:

Від прокурора: Яворський Я. прокурор Прокуратури Львівської області,

Від позивача: Аксютін Р.В. п/к,

Від відповідача: не прибув.

Представникам роз”яснено права та обов”язки визначені статтями 22, 29 ГПК України, зокрема, право відводу судді з підстав зазначених у статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Золочівського району Львівської області, м. Золочів, в інтересах держави в особі позивача: Державного підприємства «Золочівське лісове господарство», с. Струтин, Львівської області, до відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Львів, про: зобов»язати Суб»єкта підприємницької діяльності фізичну особу (Приватного підприємця) ОСОБА_1, виконати обов»язок в натурі, а саме: переобладнати автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, шляхом встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи; зобов»язати Суб»єкта підприємницької діяльності фізичну особу (Приватного підприємця) ОСОБА_1, передати позивачу переобладнаний, згідно умов договору № 14/05/412 від 15 травня 2009 року автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2; стягнути з відповідача на користь Державного підприємства «Золочівське лісове господарство»9868,32 грн. упущеної вигоди, заподіяної в наслідок невиконання умов договору № 14/05/412.

Ухвалою суду від 10.11.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.11.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Прокурор Золочівського району - 16.11.09р. рекомендованою поштою № 4899050, Прокурор Львівської області 16.11.09р. рекомендованою поштою 4899018, Позивач 16.11.2009р. рекомендованою поштою 4899131, а Відповідач 14.11.2009р. рекомендованою поштою 4899034, про день, час та місце розгляду даної справи (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

У звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання, яке відбулося 19.11.2009р., розгляд справи відкладався на 03.12.2009р., про що сторони були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Представник прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовільнити повністю, а саме: зобов»язати Суб»єкта підприємницької діяльності фізичну особу (Приватного підприємця) ОСОБА_1, виконати обов»язок в натурі, а саме: переобладнати автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, шляхом встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи; зобов»язати Суб»єкта підприємницької діяльності фізичну особу (Приватного підприємця) ОСОБА_1, передати позивачу переобладнаний, згідно умов договору № 14/05/412 від 15 травня 2009 року автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2; стягнути з відповідача на користь Державного підприємства «Золочівське лісове господарство»9868,32 грн. упущеної вигоди, заподіяної в наслідок невиконання умов договору № 14/05/412.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовільнити повністю, зобов»язати СПД-ФО (Приватного підприємця) ОСОБА_1, виконати обов»язок в натурі, а саме: переобладнати автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, шляхом встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи; зобов»язати СПД-ФО (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Львів, передати позивачу переобладнаний, згідно умов договору № 14/05/412 від 15 травня 2009 року автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2; стягнути з відповідача на користь позивача 9868,32 грн. упущеної вигоди, заподіяної в наслідок невиконання умов договору № 14/05/412, вимог ухвали господарського суду Львівської області від 10.11.09р. в повному обсязі не виконав.

Відповідач, в судове засідання, повторно, повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвал суду не виконав, про причини неприбуття представника в судове засідання, суд, належним чином, не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений, 14.11.2009р. рекомендованою поштою № 4899034, про день, час та місце розгляду даної справи, повторно, відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Суд, заслухав пояснення представника прокуратури та позивача, оглянув подані позивачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.

Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

15 травня 2009 року між позивачем - Державним підприємством «Золочівське лісове господарство», с. Струтин, Золочівського району, Львівської області, та відповідачем - Суб»єктом підприємницької діяльності фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_1, м. Львів, був укладений договір № 14/05/412.

Зазначений договір № 14/05/412 від 15.05.2998р. за своєю правовою природою, основними так і неосновними (другорядними) ознаками є договором підряду, який укладено відповідно до статті 837 ЦК України, виходячи з наступного.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Предметом даного договору (розділ 1 договору № 14/05/412 від 15.05.2009р.) є переобладнання ( п. 1.1. договору), у встановлений термін, автомобіля ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, шляхом встановлення (виконання робіт) крана-маніпулятора та підсилення платформи, замовник зобов»язується прийняти та оплатити даний товар (п. 1.1.), тобто виконання робіт.

Виходячи із основних ознак договору підряду, індивідуально визначеною річчю, за даним договором, виступає, автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, права та обов»язки сторін, пов»язані з переобладнанням предмета (індивідуально визначеної речі), шляхом виконання робіт: встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи, який мав бути, після виконання робіт щодо переобладнання, переданий позивачеві (Замовнику), який зобов»язаний прийти та оплатити за виконані роботи.

Згідно основних ознак договору підряду є те, що підрядник (в нашому випадку виконавець відповідач) організовує виконання, дорученої йому замовником за договором, роботи - встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи на (індивідуально визначеній речі) - автомобілі ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

За наслідками виконання робіт: встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи, виконавець зобов»язаний передати замовнику закінчений результат роботи - переобладнаний шляхом встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи, автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що має місце за вищевказаним договором.

На момент складання вказаного договору об»єкт - автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, з встановленим краном-маніпулятором та підсиленням платформи, фактично ще не існував, оскільки мав бути створений відповідачем, шляхом виконання робіт із встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи у процесі реалізації правовідносин за даним договором.

Виконання робіт за даним договором спрямована на відповідні зміни матеріальних об»єктів, в нашому випадку переобладнання автомобіля ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, шляхом встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи.

Сторонами за даним договором є, фактично, підрядник і замовник, оскільки, відповідач виступає виконавцем (підрядником) замовлених позивачем (замовником) робіт з переобладнання автомобіля ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, шляхом встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи.

В свою чергу, Замовник за цим договором (Позивач у справі) це особа, яка замовляє виконання певної роботи, беручи на себе обов»язок прийняти і оплатити її результат ( п.1.1. договору).

Індивідуально визначена річ, за вказаним договором - автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 - іменована у договорі Товаром, однак суть зазначеного договору є виконання робіт переобладнання цього автомобіля, що відповідає вимогам статті 837 ЦК України.

Згідно умов зазначеного Договору, виконавець зобов»язується, за завданням замовника, переобладнати у встановлений термін автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, шляхом встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи, замовник зобов»язується прийняти та оплатити даний товар (п. 1.1.).

Передача товару здійснюється зі складу виконавця, згідно видаткових документів, які є невід»ємною частиною договору ( п. 1.2.).

Виконавець зобов»язується в гарантійний термін (шість місяців) проводити безкоштовне гарантійне обслуговування ( п. 1.3.).

Замовник зобов»язується передати товар для сервісного обслуговування в терміни, обумовлені виконавцем ( п. 1.4. договору).

Сума договору становить 15780,00 грн. з урахуванням ПДВ ( п. 2.2. договору).

Форма оплати безготівковий переказ грошових коштів замовником на рахунок виконавця ( п. 2.3. договору), порядок оплати замовник перераховує 50% вартості товару у день підписання договору протягом 3-х банківських днів, Решта коштів виплачується частинами, остаточна сума повинна бути перерахована не пізніше дня підписання акту прийому-передачі товару ( п. 2.4.).

Якість товару сторони передбачили у розділі 3 договору, комплектність у розділі 4 договору, комплектність товару у розділі 4 договору.

У розділі 5 сторони передбачили строки та порядок постачання, а відповідальність сторін розділом 6 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2009р. позивач платіжним дорученням № 1846, згідно виставленого відповідачем рахунку № 20/05 від 20.05.09р., перерахував відповідачу 15780,00 грн. та згідно Приймально-здавального акту від 10.04.2009р. передав відповідачу, а останній прийняв для переобладнання транспортний засіб ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 (докази в матеріалах справи).

Відповідно до п. 5.1. договору, строк поставки товару (виконання робіт) по факту повної оплати, але не пізніше 10 днів, після першої попередньої оплати.

Згідно із п. 5.4. договору, зобов»язання відповідача щодо поставки товару вважаються виконаними з моменту своєчасної передачі позивачу у власність товару, який відповідає умовам договору.

В судовому засіданні встановлено, що позивач свої зобов»язання за даним договором виконав в повному обсязі.

Однак, станом на час звернення Прокурора Золочівського району Львівської області, м. Золочів, в інтересах держави в особі позивача: Державного підприємства «Золочівське лісове господарство», с. Струтин, Львівської області, з позовом до господарського суду Львівської області, відповідач своїх зобов»язань не виконав.

Позивач, з метою врегулювання спору в досудовому порядку, звертався до відповідача з вимогами від 30.06.2009р. № 770, від 24.07.2009р. № 887, від 28.07.09р. № 902, про виконання зобов»язань за договором № 14/05/412 (докази в матеріалах справи).

Зазначені вимоги позивача, залишені відповідачем без реагування.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Виходячи із наведеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора та позивача в частині: зобов»язати відповідача виконати обов»язок в натурі, а саме: переобладнати автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, шляхом встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи та зобов»язати відповідача передати позивачу переобладнаний, згідно умов договору № 14/05/412 від 15 травня 2009 року автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, є нормативно та документально обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги в частині стягнення з відповідача на користь Державного підприємства «Золочівське лісове господарство»9868,32 грн. упущеної вигоди, заподіяної в наслідок невиконання умов договору № 14/05/412, то в цій частині, позовні вимоги слід залишити без розгляду, так як до позову не додано, відповідно до вимог ч. 2 ст. 224 ГК України, належних та допустимих доказів, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, витрат, зроблених управленою стороною, не додано доказів втрати або пошкодження майна, не додано обґрунтованого розрахунку доходів, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2009р. у справі № 9/204 такі докази у позивача вимагалися судом, однак подані не були.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, які подаються відповідно до статті 34 ГПК України.

Разом з тим, позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами, в розумінні статей 33, 34 ГПК України, в силу статті 225 ГК України, розміру неодержаного прибутку (упущеної вигоди) на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов»язання другою стороною, оскільки прибуток (доход) суб»єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності і визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб»єкта господарювання за певний період часу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань .

Склад валового доходу та валових витрат суб»єкта господарювання визначається законодавством, в т.ч. ст. 3 ГК України, ст. 142 ГК України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства», Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку /»Звіт про фінансові результати», «Дохід»/, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.1999р. № 87, наказ Мінфіну України від 29.11.1999р. № 290 та іншими нормативними документами.

Поданими позивачем документи Банк за 2-й квартал 2009р., не можуть вважатися належними та допустимими доказами, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, оскільки не підтверджують понесених позивачем, у зв»язку із знаходженням автомобіля ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, на переобладнанні у відповідача з 10.04.2009р. по день звернення з позовом до суду, понесених ним витрат та/або збитків.

Зазначені документи (Банк за 2-й квартал 2009р.) не підтверджують (не визначають) фінансових результатів господарської діяльності позивача у період знаходження автомобіля ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 на переобладнанні у відповідача, тобто з 10.04.2009р. (з дати складання Приймально - здавального акту) по час звернення з позовом до господарського суду (10.11.2009р.), оскільки прибуток (доход) суб»єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності і визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб»єкта господарювання за певний період часу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Позивачем, документів, які б підтверджували прибуток (доход) суб»єкта господарювання, суму валового доходу і суму амортизаційних відрахувань, за період з 10.04.2009р. по день звернення до господарського суду, не надано.

Не може бути належним доказом неодержаних доходів (упущеної вигоди), та/або фінансових результатів господарської діяльності позивача, довідка від 21.10.2009р. № 1218, яка надана позивачем (знаходиться в матеріалах справи), у якій зазначено середню кількість вивезеної деревини лісовозами в день. Однак у цій довідці не вказано ні кількості наявних (зареєстрованих у встановленому порядку) на балансі у позивача лісовозів, не вказано, не подано калькуляції та/або економічного розрахунку навантаження на один лісовоз деревини у спірний період, не встановлено кількості деревини, яка належала (запланована, в т.ч. за відповідними договорами) вивезенню у спірний період певною кількістю лісовозів, не обраховано кількості деревини, яка вивезена лісовозами більше норми, тобто з урахуванням автомобіля, який знаходився у відповідача на переобладнанні, тощо.

У довідці від 21.10.2009р. № 1218 йдеться про середньореалізаційну ціну знеособленого кбм. франко-нижній склад та середню вартість заготівлі 1 кбм. деревини, однак не обраховано витрат, зроблених управленою стороною, за період знаходження автомобіля ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, на переобладнанні у відповідача, не вказано про пошкодження майна (розмір), не обґрунтовано розрахунку доходів, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У позовній заяві наведено розрахунок збитків, що не суть тотожне упущеній вигоді, виходячи із наведеного вище у цьому рішенні, так як вказаний розрахунок не доводить розміру неодержаного прибутку (упущеної вигоди) на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов»язання другою стороною, оскільки прибуток (доход) суб»єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності і визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб»єкта господарювання за певний період часу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Суд, заслухав пояснення представників прокуратури та позивача, які прибули в дане судове засідання, оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених вимог, згідно з ст. 49 ГПК України.

Прокурор за своїми позовами не сплачує судових витрат, відповідно до статті 4 Декрету КМ України «Про державне мито».

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, а державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з наведеного, стягнути з відповідача в доход Державного бюджету 85 грн. 00 коп. державного мита (за спорами немайнового характеру) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно задоволених позовних вимог, в сумі 157 грн. 33 коп., з розрахунку в цій частині: прокурором заявлено 3 (три) позовні вимоги, дві з них, є спорами немайнового характеру, третя вимога, майнового характеру (стягнення з відповідача 9868,32 грн. залишена судом без розгляду) за якими сплачуються витрати на інформаційно-технічне забезпечення судових витрат в сумі 236,00 грн., згідно постанови КМ України від 05.08.2009р. № 825, отже: 236,00 грн. : 3 вимоги х 2 вимоги задоволені судом = 157,33 грн.

Прокурором Золочівського району Львівської області, м. Золочів, правомірно заявлено позов в інтересах держави в особі позивача: Державного підприємства «Золочівське лісове господарство», с. Струтин, Золочівського району, Львівської області, так як наділений такими повноваженнями відповідно до статті 121 Конституції України, статей 20, 36-1 Закону «Про прокуратуру», Рішення Конституційного Суду України № 3 рп/99 від 08 квітня 1999р., статей 2 та 29 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3 4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, пунктом 5 ст. 81, ст. 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити частково.

2.Зобов»язати Суб»єкта підприємницької діяльності фізичну особу (Приватного підприємця) ОСОБА_1 (п. і. АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_4), в десятиденний термін, з дня набрання рішенням законної сили, виконати обов»язок в натурі, а саме: переобладнати автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, шляхом встановлення крана-маніпулятора та підсилення платформи.

3. Зобов»язати Суб»єкта підприємницької діяльності фізичну особу (Приватного підприємця) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_4), в десятиденний термін, передати позивачу: Державному підприємству «Золочівське лісове господарство»( с. Струтин, Золочівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 00992467) переобладнаний, згідно умов договору № 14/05/412 від 15 травня 2009 року, автомобіль ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, згідно умов договору.

4.Вимоги в частині стягнення з відповідача на користь Державного підприємства «Золочівське лісове господарство»9868,32 грн. упущеної вигоди, заподіяної в наслідок невиконання умов договору № 14/05/412 залишити без розгляду, відповідно до п. 5 статті 81 ГПК України.

5.Стягнути з Суб»єкта підприємницької діяльності фізичну особу (Приватного підприємця) ОСОБА_1 (п.і. АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_4) в доход Державного бюджету України 85 грн. 00 коп. державного мита та 157 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя