Рішення № 7043158, 24.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09                                                                                           Справа№ 30/180

за позовом: ПП „ Суперіор Україна”, м.Харків

до відповідача: ЗАТ „Галичина”, м.Радехів

про стягнення 41057,81 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

від позивача - н/з

від відповідача - Кінаш Т.П.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено приватним підприємством „Суперіор Україна”, м. Харків до закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів про стягнення 41057,81 грн. в т.ч: 19523,24 грн. пені, 2077,34 грн.- 3% річних, 19457,23 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2009 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.09.2009 року.

24.09.2009р., 06.10.2009р, розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

06.10.2007р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.10.2009р.

15.10.2009р. та 10.11.2009р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання 24.11.2009р. не з"явився, в попередніх судових засіданнях ствердив, що на виконання умов договору поставки від 03.01.2008р. №03/01-2008 поставив відповідачу товар, що підтверджено видатковими накладними та довіреностями на отримання товару. Вважає, що оскільки відповідачем порушено зобов”язання по оплаті отриманого товару у встановлені договором строки, відповідач зобов”язаний сплатити пеню в розмірі 19523,24 грн., 3% річних в сумі 2077,34 грн., та інфляційні нарахування - 19457,23 грн. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з”явився, подав відзив на позов, яким проти нарахованої пені заперечив повністю, визнав 3% річних в сумі 15,87 грн. та 304,04 грн. інфляційних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №03/01-2008р. від 03.01.2008р., згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався постачати відповідачу (покупцю) товар на умовах і строки визначені договором, а останній, в свою чергу прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, згідно умов договору.

Порядок розрахунків визначено п.6 договору, а саме не більше 30 календарних днів з дня поставки.

Позивач відпустив відповідачу товар на загальну суму 1091639,75 грн., що підтверджується видатковими накладними №80 від 08.09.2008р., №РН-0000085 від 22.09.2008р., №89 від 24.09.2008р., №105 від 05.11.2008р, №110 від 14.11.2008р, №116 від 24.11.2008р, та довіреностями на отримання товару (в матеріалах справи). Станом на 01.05.2009р. заборгованість відповідача складала 27639,75 грн., яку відповідач оплатив лише 15.06.2009р. Дана обставина відповідачем не заперечена.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

В силу п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, за порушення строків оплати товару відповідачем, у відповідності до п.7.4 укладеного договору, нараховано пеню в розмірі 19523,24 грн. а також інфляційні втрати в сумі 19457,23 грн. та 3% річних на загальну суму 2077,34 грн. (розрахунок в матеріалах справи), обраховані у відповідності до ст.625 ЦК України.

Однак, суд не погоджується з доводами позивача про те, що поставка товару відбулась на підставі договору №03/01-2008р. від 03.01.2008р., оскільки у видаткових накладних, долучених позивачем як доказ поставки продукції по договору, посилання на договір, як на підставу продажу, відсутній. У відповідності до загальних положень про забезпечення виконання зобов”язань (ст. 547 ЦК України), правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення пені є безпідставними.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, такі підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що поставка товару здійснювалась на підставі усного договору, а строк виконання відповідачем зобов”язання щодо оплати товару не встановлений, відтак, вимогою, згідно ст.530 ЦК України, слід вважати направлену позивачем на адресу відповідача претензію від 20.05.2009р. (яка отримана 01.06.2009р.). З огляду на викладене, 3% річних та інфляційні втрати слід нараховувати за період з 08.06.2009р. по 15.06.2009р., а саме: 3% річних в сумі- 15,87 грн., інфляційні втрати–304,04 грн.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позов задоволити частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.179,193, 216 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120 (р/р 260005710 в ЛОД ВАТ „ Райффайзен Банк Аваль”, м.Львів, МФО 325570, код ЄДРПОУ 25553579) на користь приватного підприємства „Суперіор Україна”, м. Харків, вул.Богунського,40 (р/р 26002052303813 в ЦВФ „ХГРУ” ЗАТ КБ „приватбанк”, м.Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ 34952168) – 15,87 грн. - 3% річних, 304,04 грн. інфляційних втрат, 3,20 грн. державного мита та 1,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті частині позовних вимог –відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя