Рішення № 70430578, 08.10.2013, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження № 22-ц/785/6005/13

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3,ОСОБА_4

При секретарі – Счастлівцева Л.В.

За участю позивача-позивача-Заіченко І.І.

ОСОБА_5

Представника позивача-Морару А.А.

Представника відповідача-Демчишин П.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу

ОСОБА_6 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.05.2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6,ОСОБА_8

-про стягнення грошових сум

та за зустрічним позовом

ОСОБА_6

ОСОБА_8 до ОСОБА_7

-про визнання договору позики недійсним та стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А:

12.10.2012 РОКУ ОСОБА_7 звернулась до суду з позовними вимогами в яких просила суд стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на її користь по 144 752 грн.70 коп. Вимоги обґрунтовувала тим, що 13 травня 2011 року вона передала в борг відповідачам по 144 752 грн., а вони зобов’язались повернути борг відповідно до письмової розписки. Посилаючись на те, що відповідачі не виконали свої зобов’язання, позивачка просила суд стягнути з них суму боргу та судові витрати.

13.11.2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 звернулись зустрічним позовом в якому зазначали, що знаходились в трудових стосунках з ОСОБА_7 та працювали продавцями в магазині-бар “Едем”.12 травня 2011 року в магазині зроблено ревізію та встановлена недостача товару на загальну суму 500 000 грн. 13 травня 2011 року вони були викликані в магазин та їх звинуватили в розкраданні. В наслідок погроз та застосування фізичної сили з боку позивачки та інших осіб, вони написали боргові розписки. Після написання розписки вони звернулись до правоохоронних органів, однак у відкритті кримінальної справи було відмовлено. Посилаючись на те, що написання розписки відбулось проти їх волі, під тиском, гроші вони не отримували, просили суд визнати договір позики від 13 травня 2011 року недійсним. Одночасно просили стягнути на їх користь моральну шкоду в сумі по 10 000 грн.

Рішенням Білгород-Дністровським міськрайсудом Одеської області від 13 травня 2013 року позовну заяву ОСОБА_7 задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на її користь по 144 752,70 грн. Суд стягнув солідарно на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 300 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовив .

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову в заявлених вимогах, а зустрічні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилаються на те, що грошей від ОСОБА_7 вони не отримували, розписки були написані під тиском.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стягуючи з відповідачів по 144 752,70 грн. районний суд виходив з вимог ст.ст.526,530,625,1049 ЦК України та посилався на обов’язок відповідачів повернути борг. Відмовляючи в зустрічних вимогах, районний суд виходив з того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не надали доказів на підтвердження своїх вимог.

Судова колегія повністю погодитись з таким судженням суду не може, так як висновок районного суду не відповідає обставинам по справі, суд дійшов його в наслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права.

За правилами ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні( позичальникові) грошові кошти , а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів( суму позики)

Відповідно до ст.526,530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки.

Згідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику( грошові кошти у такій самій сумі або речі,визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це,якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи встановлено, сторонами не заперечується, що строк виконання зобов’язань ОСОБА_8 по поверненню боргу, відповідно до розписок від 13.05.2011 року в сумі 144 752, 70 грн. , становить три роки, а ОСОБА_6- чотири роки(а.с.4,5).

Розписки на які посилається позивач відповідачами складені-13.05.2011 року.

Виходячи з вищезазначеного ОСОБА_8 зобов’язалась повернути гроші (13.05.2011 року +3 роки) до 13.05.14 року, а ОСОБА_6В.(13.05.2011 +4) до 13.05.2015 року.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_7 звернулась до суду -12.10.2012 року(а.с.2).

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що строк вимоги виконання зобов’язань до відповідачів не настав, а тому позивачка передчасно звернулась до суду .

Ст.231 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

За правилами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судова колегія приходить до висновку, що районний суд обґрунтовано не прийняв до уваги твердження відповідачів про те, що вони написали розписки не у зв'язку з отриманням ними грошових коштів, а у зв'язку з тим, що вони працювали продавцями у позивача, позивач виявила недостачу товару і примусила їх написати розписки саме про позику, оскільки зазначені заперечення відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доказів про написання розписок під впливом насильства відповідачі не надали.

Із постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 25.062011р., на яку посилається відповідачі, вбачається, що вони звернулись із заявою про прийняття мір до ОСОБА_7 в якій зазначали, що під тиском фізичної розправи написали боргові розписки.

Постановою Б-Дністровського МО ДУМВС України від 25.06.2011 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 через відсутність об'єктивних даних, які б свідчили про наявність у її діях ознак складу злочину.

Прокуратурою Одеської області від 13.03.2012 року постанову скасовано, матеріали направлені до міськвідділу для організації проведення додаткової перевірики.

Інших доказів на підтвердження того, що розписки були написані відповідачами під впливом насильства з боку позивачки та інших осіб позивачі не надали, а тому районний суд правомірно відмовив їм в задоволені зустрічних позовних вимог.

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що районний суд в порушенні ст. 1049 ЦК України, передчасно задовольнив позовні вимоги щодо повернення боргу, оскільки право вимоги у ОСОБА_7 про повернення боргу до відповідачів не настало.

Керуючись ст.ст.309 ч.1 п.3,4;316; 317; 319 ЦПК України судова колегія,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.05.2013 року в частині позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення грошових сум- скасувати.

В позовних вимогах ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення грошових сум- відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя - Л.А.Гірняк

ОСОБА_9П Заїкін

ОСОБА_4